Відкрити головне меню

Анджей Казімєж Потоцький

граф, польський політичний діяч у Галичині

Анджей Казімеж Потоцький
Andrzej Kazimierz Potocki
Andrzej Potocki.jpg
Народився 10 червня 1861(1861-06-10)
Кшешовіце
Помер 12 квітня 1908(1908-04-12) (46 років)
Львів
Поховання крипта костелу в Кшешовіце
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Національність поляк
Діяльність політичний діяч, власник маєтків
Відомий завдяки маршалок Галицького крайового сейму, вбитий Мирославом Січинським
Alma mater Грацький та Ягеллонський університети
Посада посол до Галицького сейму[d]
Партія Польський клуб[d]
Рід Потоцькі
Батько Адам Юзеф Потоцький
Мати Катажина Потоцька
Брати, сестри  • Artur Władysław Potocki[d], Róża Potocka[d] і Zofia z Potockich Zamoyska[d]
Нагороди
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)
Кавалер ордена Золотого руна

Анджей Казімєж Потоцький (пол. Andrzej Kazimierz Potocki, 10 червня 1861, Кшешовіце — 12 квітня 1908, Львів) — граф, польський політичний діяч у Галичині, власник промислових підприємств та великих земельних наділів. Маршалок Галицького крайового сейму, вбитий Мирославом Січинським 1908 року.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 10 червня 1861 року в місті Кшешовіце (Краківського округу Королівства Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Краківського повіту Малопольського воєводства, Польща). Молодший син[1] графа Адама Юзефа Потоцького (пол. Adam Józef Potocki, 1822—1872[2]), власника маєтків, політика-консерватора[3], та дружини батька, уродженки Любомля (нині Волинської області) Катажини[1] з графів[4] Браніцьких[1][5]. Представник Кшешовицької гілки роду Потоцьких (гербу Срібна Пилява, гілка на Підгайцях[6]), яка володіла маєтками, зокрема, у містах Кшешовіце, Кам'янці-Струмиловій.

Навчався спочатку вдома; серед домашніх учителів — письменник О. Шедлер, учитель братів Станіслава та Казімєжа Бадені. З 1877 року — в гімназії святої Анни у Кракові, де склав матуру з відзнакою 1879 року. Вищу освіту розпочав здобувати в Грацькому університеті (нині Австрія), де вивчав римське право, географію, філософію, психологію, історію. У квітні 1880 перервав навчання, оскільки проходив у Празі (нині столиця Чехії) однорічну військову службу як улан. Продовжив навчання в Ягеллонському університеті у Кракові, де 21 лютого 1884 року здобув ступінь доктора права[1].

Був послом до Райхсрату (віденського парламенту) та Галицького сейму19011903 — маршалок сейму), з 1903 — намісник Королівства Галичини та Володимирії (Лодомерії). У 1901 році переїхав до Львова з Кракова.

Тривалий час виступав проти задоволення національних вимог українського населення у Галичині, підтримував москвофільську течію в громадсько-політичному житті краю. Зокрема, значне обурення серед українських політиків викликало обрання послом лідера галицьких москвофілів Володимира Дудикевича за підтримки А. К. Потоцького[7].

Під час виборів до Галицького сейму 1908 р. намагався шляхом виборчих порушень та політичного терору не допустити обрання до крайового парламенту представників українських партій національно-демократичного спрямування, застосував стару польську засаду «пустити русина на русина».[8] Завдяки його діяльності до Галицького сейму потрапили 11 народовців і радикалів, 10 москвофілів, що явно не відображало політичних настроїв Галичини того часу і викликало трактування такого розвитку подій як провокацію.

Видається, що зрозумів свою помилку, тому пробував за порадою Міхала Бобжинського відновити перемовини з українцями (Українським клубом). Навів особисті контакти з керівником народних демократів Євгеном Олесницьким, який схилявся прийняти пропозиції А. К. Потоцького (стримувало їх ймовірне несприйняття частиною української громади)[9]. Незадовго до смерті приїхав автомобілем до Стрия на зустріч із українським політиком Євгеном Олесницьким, запропонував йому уневажнення мандатів москвофілів, посаду віце-маршалка Галицького сейму, нову посаду другого віце-президента Крайової шкільної ради для українського шкільництва тощо. Угода була зірвана вбивством (Євген Олесницький пережив інфаркт, наступний — через рік)[10]. Не встиг обнародувати домовленості з Е. Олесницьким[7].

Незадовго до смерті Марко Каганець отримав два листи від намісника Галичини з вимогою не брати участь у виборах[11].

Убитий 12 квітня 1908 року у Львові українським студентом (3-й курс філософії[9]) Мирославом Січинським на знак протесту проти виборчих зловживань.

Сім'яРедагувати

1889 року одружився із Кристиною Тишкевич, донькою польського аристократа в Литві. У них народилося дев'ятеро дітей, зокрема:

  • Катажина (1890—1977), дружина Леона Сапіги[9]
  • Марія Тереза (1891—1918), дружина графа Юзефа Тишкевича[12]
  • Ізабелла (1893—1962), дружина Францішека Красінського
  • Кристина (1894—1963), дружина Станіслава Семенського-Левинського
  • Адам (1896—1966)
  • Артур (1897—1941)
  • Анджей (1900—1939)
  • Зоф'я (1902—1940), дружина Владислава Єзерського
  • Йоанна (1904—1967), дружина Станіслава Потоцького

Нагороди і відзнакиРедагувати

ВшануванняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Аркуша О. Г. Потоцький Анджей… — С. 453.
  2. Adam Józef Mateusz Potocki z Podhajec h. Pilawa (Srebrna) (ID: 2.261.115)
  3. Kieniewicz S. Potocki Adam (1822—1872)] // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVII/4. — Zeszyt 115. — S. 755. (пол.)
  4. Katarzyna hr. Branicka h. Korczak (ID: 2.261.114). (пол.)
  5. Polarczykowa A. Potocka z Branickich Katarzyna (1825—1907) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVII/4. — Zeszyt 115. — S. 742. (пол.)
  6. Andrzej Kazimierz Potocki z Podhajec h. Pilawa (Srebrna).
  7. а б Аркуша О. Г. Потоцький Анджей… — С. 454.
  8. Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XIX ст.). — Львів : Світ, 1996. — С. 180. — ISBN 5-7773-0359-5.
  9. а б в Buszko J. Potocki Andrzej (1861—1908)… — S. 781.
  10. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — C. 167.
  11. Маркевич В. Спогади про Коропець // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 553.
  12. Maria Potocka z Podhajec h. Pilawa (Srebrna) (ID: lu.23128). (пол.)
  13. Kronika. Odznaczenie namiestnika hr. Andrzeja Potockiego // Kurjer Stanisławowski. -1907. — № 1122 (24 marca). — S. 2. (пол.)
  14. Nowy Sącz : Oficjalna strona miasta. - Honorowi Obywatele Miasta. www.nowysacz.pl (en). Процитовано 2017-12-12. 
  15. Wiadomości bieżące. Obywatelstwo honorowe // Słowo Polskie. — 1906. — № 166 (17 kwietnia). — S. 6. (пол.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати