Верига Василь Іванович

український громадський діяч, історик, журналіст, редактор

Васи́ль Іва́нович Вери́га (нар. 3 січня 1922, Колодрібка — пом. 30 грудня 2008, Торонто) — український громадський діяч, історик, журналіст, редактор. Член Об'єднання українських письменників «Слово»; дійсний член УВАН.

Верига Василь Іванович
Veryha portret nev.jpg
Народився 3 січня 1922(1922-01-03)
Колодрібка
Помер 30 грудня 2008(2008-12-30) (86 років)
Торонто
Діяльність журналіст
редактор
Знання мов англійська
українська

ЖиттєписРедагувати

Народився (3 січня 1922 року у селі Колодрібці тодішнього Заліщицького повіту (тепер Заліщицького району Тернопільської області) у родині Івана та його дружини Ірини з Слободянів. Якийсь час проживав у селі Добрівлянах[1]. Початкову освіту здобув у місцевій народній школі. Подальше навчання продовжував у Заліщицькій та Коломийській гімназіях (1936—1942).

У 1943—1945 роках воював підхорунжим у дивізії «Галичина». Після закінчення війни потрапив до табору військовополонених в Італії, а згодом — в Англії. У 1951 році виїхав до Канади (Торонто), де шість років чекав на отримання канадського громадянства.

З 1961 року працював професійним бібліотекарем у Торонтському університеті. Був редактором журналу «Вісті комбатанта» (1966—1973), викладав історію України на курсах українознавства імені Григорія Сковороди. Писав українською та англійською мовами. 1976 року став головою Слов'янської секції Асоціації бібліотекарів американських коледжів та університетів. З 1987 року перебував на відпочинку.

Дійсний член НТШ і Української вільної академії наук (УВАН), віце-президент Світового Конгресу вільних українців. З 1998 року член президії Української всесвітньої координаційної ради.

Помер в Торонто 30 грудня 2008 року, на 87 році життя. Похований на українському цвинтарі Святого Володимира міста Оквілл (Канада), біля міста Торонто.

Сім'яРедагувати

З дружиною Оксаною (з дому Альбота, коломийчанка) прожив 57 років. Народили і виховали чотирьох дітей: Андрія, Любу, Петра, Олену.

РізнеРедагувати

В Україні живуть його родичі та однофамільці, зокрема в Рівненській області (Млинівський район, село Борбин) та в Тернопільській областіЗаліщицькому районі — села Синьків та Городок), у місті Крем'янець.

ТворчістьРедагувати

Є автором статей і розвідок англійською мовою. Був редактором журналу «Вісті Комбатанта», викладав історію України на курсах українознавства імені Григорія Сковороди.

У книзі «Там, де Дністер круто в'ється» описує історію шкільництва на Заліщанщині. Цікавими є праці «Дорогами другої світової війни», «Нариси з історії України» та інші.

Автор праць:

  • «Там, де Дністер круто в'ється» (1974)
  • «Дорогами Другої світової війни» (1980, 1981)
  • монографії «Під сонцем Італії» (1984)
  • книг:
    • «Втрати ОУН в Другій світовій війні» (1991)
    • «Галицька Соціалістична Совєтська Республіка 1920» (1986)
    • «Визвольні змагання в Україні 1914—1923 рр.» — Львів, 1998. — Т. 1-2.
    • «Листопадовий рейд» (1995)
    • Нариси з історії України (кінець XVIII — початок ХІХ ст.). — Львів: Світ, 1996. — 448 с. — ISBN 5-7773-0359-5
    • «Конфіскація церковних цінностей в Україні 1922 року» (1996)
    • «Слово і чин. Вибрані статті, доповіді, розвідки» (2002)
    • «За межами батьківщини. Збірник наукових статей і доповідей» (2002)

Громадська діяльністьРедагувати

Як ветеран, активно співпрацював у «Братстві колишніх вояків 1-ї дивізії УНА», був головою його краєвої Управи у 1976—1980, протягом 1966—1973 редагував журнал «Вісті Комбатанта».

Обирався головою філії Українського Національного Об'єднання Канади у Торонто (1955), а у 1979—1985 був заступником президента Об'єднання на Канаду.

З 1987 — на пенсії, але продовжував виконувати обов'язки віце-президента Світового конгресу вільних українців.

НагородиРедагувати

Нагороджений:

  • Шевченківською медаллю Конгресу українців Канади (1986; за самовіддану працю);
  • орденом Христа Спасителя Патріарха УПЦ КП Філарета (2000).

Книги про В. ВеригуРедагувати

  • Ігор Скочиляс у передмові до книги Василя Вериги «Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XX ст.)». — Львів : Світ, 1996. — С. 9—11. — ISBN 5-7773-0359-5. Посилання
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Кузьменко С. Публіцистична творчість Василя Вериги // Новий шлях. — 2001. — липень.
  • Слабошпицький М. Зуміти не марнувати життя // Не загублена українська людина: 55 портретів з української діаспори. — К. : Ярославів Вал, 2004. — С. 43—48.
  • Слабошпицький М. Пам'яті Василя Вериги // Літературна Україна. — 2009. — 15 січня. — С. 2.

ПриміткиРедагувати

  1. С. Гуцуляк, В. Олійник, В. Уніят. Добрівляни // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 510. — ISBN 966-528-197-6.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати