Відкрити головне меню

Новий Сонч[2][3][4][5], Новий Санч[6][7][8][9] (давніше іноді Новий Сянч[10]; пол. Nowy Sącz) — місто на півдні Польщі. Туристичний центр. Третє за величиною місто Малопольського воєводства. Розташоване на теренах Лемківщини — української етнічної території, на якій здавна проживала етнографічна група українців — лемки[11].

Новий Сонч
Nowy Sącz

Герб Прапор
Герб Прапор
Ратуша в м. Новий Сонч
Ратуша в м. Новий Сонч
Розташування міста Новий Сонч
Основні дані
49°37′ пн. ш. 20°41′ сх. д. / 49.617° пн. ш. 20.683° сх. д. / 49.617; 20.683Координати: 49°37′ пн. ш. 20°41′ сх. д. / 49.617° пн. ш. 20.683° сх. д. / 49.617; 20.683
Країна Польща Польща
Регіон Малопольське воєводство
Столиця для Новосондецький повіт[1] (повіт)
Засновано 1292
Магдебурзьке право 1292
Площа 57,58 км²
Населення 84 468
· густота 1 467 осіб/км²
Висота НРМ 281  м
Міста-побратими Нетанья, Вранє, Габрово, Ельблонг, Kiskunhalas Subregion[d], Нарвік, Пряшів, Шверте, Стара Любовня, Стрий, Тракай, Тарнув, Кішкунгалаш, Масса і Сучжоу
Телефонний код (48) 18
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів KN
GeoNames 763534
OSM пошук у Nominatim 224459 ·R (Малопольське воєводство)
Поштові індекси 33-300 до 33-308, 33-310, 33-320
Міська влада
Мер міста Ryszard Nowak[d]
Веб-сторінка nowysacz.pl


Новий Сонч у Вікісховищі?

Зміст

ГеографіяРедагувати

Новий Сонч розташований між містами Горлиці та Ліманова, неподалік від кордону зі Словаччиною.
Найвища точка — пагорб Майдан — 387 м над рівнем моря.
Найнижча точка — Вєльополе — 272 м над рівнем моря.
Довжина периметру — 42,3 км.
Довжина всіх вулиць — 230 км.
Довжина річок — 18 км.

ТранспортРедагувати

Завдяки непоганому автобусному, залізничному та міському сполученню можна досить легко дістатися до привабливих місць, розташованих неподалік, у Бескидах, включаючи такі відомі курорти, як Криниця, Мушина та Північна. Нараховується 45 міських та приміських автобусних ліній. Автобусні перевезення PKS забезпечують приємну та легку подорож, а також прямі сполучення до Варшави, Любліна, Лодзі, Кракова, Катовиць, Рибника, Ряшева, Перемишля, Закопаного та Бардіїва (Словаччина). У місті є два злітно-посадкових поля для гелікоптерів (біля лікарні та в Бєгоніце).

Місто лежить на перехресті двох головних шляхів: Вадовиці — Перемишль № 28, і Краків — Криниця № 75 (з гілкою до Північної — № 87).

Має пряме залізничне сполучення з найбільшими польськими містами Варшавою, Краковом, Гдинею, а також із Будапештом (Угорщина) та Кошицями (Словаччина). Квитки можна придбати в залізничних касах, розраховуючись картками AE, MC або VISA.

ІсторіяРедагувати

Виникло в міжгірській долині як вузол доріг на торговельного шляху з Польщі (Краків) до Угорщини. Було оборонним центром (нагадують руїни замку). З 16 ст. мало право складу. Центр міста має німецьку планувальну структуру[12].

Фундатором збору та школи аріян у місті був Станіслав Менжик, який у місцевому гродському суді надав посади одновірцям, віддав для обрядів замкову каплицю, поширював аріянство серед міщан, використовуючи примус[13].

1836 р. було проведено гілку залізниці з Тарнова, у 1880 р. з Хабзького, тому з'явилися великі на той час залізничні майстерні. У 1910 р. кількість мешканців — близько 25 000 осіб, місто було типовим єврейсько-польським осередком західної Малопольщі.

На початку XX ст. в місті діяли 2 гімназії (пізніше — 3-я), декілька бібліотек, музей Новосандеччини в Ягеллонському замку

Наприкінці жовтня 1918 року після проголошення створення Української держави — ЗУНР — на території колишніх австрійських володінь в Галичині, Володимерії, Буковині український синьо-жовтий штандарт був піднятий над українізованою військовою частиною в місті. Підрозділи польських легіоністів змогли захопити ці частини[14].

До 1945 р. в місті були філія товариства «Просвіта», греко-католицька парафія Мушинського деканату, до якої належали також Залубинці, Старий Сонч, Цигановичі, Завада, Поремба Мала і Ліманова[15].

Міські мікрорайониРедагувати

У місті є 25 мікрорайонів: Барські, Бєгоніце, Центр, Хрусліце, Домбрувка, Фалькова, Голомбковіце, Гожкув, Хелена, Кадук, Кілінського, Кохановського, Миленіум, Навойовська, Пйонткова, Поремба Мала, Пшетаковська, Пшидворцове, Шуйського, Вестерплатте, Войска Польського, Вулькі, Забелче, Старе Място і Завада.

Прикордонні переходи зі СловаччиноюРедагувати

Лелюхів — Цирц (універсальний, автомобільний), Північна — Мнішек над Попрадом (автомобільний), Мушинка — Куров (місцевий транспорт, автомобільний), Півоварувка — Пілхов (місцевий транспорт, автомобільний), Мушина — Плавець (універсальний, залізничний).

Відстані до іншх міст ПольщіРедагувати

Пам'ятки архітектуриРедагувати

  • Міська ратуша — збудована у 1895—1897 рр., у стилі неоренесанс та необароко;
  • Міська ринкова площа (пол. Rynek) — найбільша у Малопольскому воєводстві, після площі у Кракові, 19200 м², 160 м у довжину та 120 м у ширину;
  • Ковальська башта (пол. Baszta Kowalska) — руїни замку 14 сторіччя. Зведена на кошти короля Казимира III (пол. Kazimierz III);
  • Готичний дім (пол. Dom Gotycki), також відомий як канонічний — збудований на межі 15 та 16 століть (головне відділення Окружного музею (пол. Muzeum Okręgowego), вул. Львівська 3);
  • Резиденція Любомирських (пол. Rezydencja Lubomirskich) — перша половина 17 століття, (головне відділення округу), вул. Францисканська 11; зараз тут розташована публічна бібліотека Нового Сонча (Sądecka Biblioteka Publiczna);
  • Давня Синагога (пол. Dawna Synagoga) — від 1746 р., молебний дім євреїв Нового Сонча, вул. Берка Йоселевича 12; тепер — філія Окружного музею (пол. Muzeum Okręgowego)
  • Міські укріплення (пол. Fortyfikacje miejskie) датовані 14 і 15 ст.;
  • Будинки у стилі модерн — (вул. Ягеллонська, міська площа, початок вул. Львівської);
  • Пам'ятник королю Владиславу Ягайлу (пол. Posąg króla Władysława Jagiełły) — на розі вул. Ягеллонської і вул. Шведської;
  • Залізнична станція — стилю модерн, 1908—1909 рр.;
  • Білий монастир (пол. Biały Klasztor) — Непорочні сестри, датований 19 ст., вул. Понятовського 7;
  • Старе поселення (пол. Stara Kolonia) — найстаріше у Польщі поселення робітників, яке досі повністю збереглося.

Церкви, каплиці та кладовищаРедагувати

  • Базиліка св. Маргарити (пол. Bazylika św. Małgorzaty) — датована 13 та 14 століттям, на головному вівтарі — зображення Преображення Господнього, Нерукотворний Образ, що має велику історичну цінність. Це східна версія полотна св. Вероніки, пл. Колегіацька.
  • Костел Святого Духа, Єзуїтський монастир (пол. Kościół Św. Ducha, Klasztor Jezuitów) — зведено на кошти короля Ягайла (1410 р.), з дивовижними зображеннями Діви Марії Утішниці (1569 р.), вул. Пйотра Скарги 10.
  • Євангельська церква та Францисканський монастир (пол. Kościół Ewangelicki i Klasztor Franciszkanów) — засновано 1297 р., поряд — каплиця Преображення та надгробний камінь Яна Добки Ловчовського, вул. Піярська 19.
  • Костел св. Казимира (пол. Kościół św. Kazimierza) — початок 20 ст., з Хресним Шляхом Владислава Хазіора та багатьма патріотичними прикрасами, вул. Длугоша / вул. Костюшка
  • Костел св. Єлизавети (пол. Kościół św. Elżbiety) — від 1898 р., відомий як «Залізничний костел» (пол. Kościół kolejowy), зведений на згадку про трагічну смерть австрійської імператриці Елізабет «Сіссі», ал. Баторія / вул. Зигмунтовська.
  • Костел Непорочної Матері Господньої — церква була збудована як подяка за 700-річну історію Нового Сонча, має найбільші двері серед інших європейських церков (архітектор Владислав Хром), вул. Королеви Ядвіги 44
  • Шведська каплиця (пол. Kapliczka Szwedzka) від 1771 р., вул. Ягеллонська 20.
  • Старе кладовище (пол. Stary Cmentarz) датоване 18/19 ст., каплиця 1814 р., Мавзолей героїв Нового Сонча, ал. Вольності / вул. Ягеллонська
  • Kirkut Єврейське кладовище (пол. Cmentarz Żydowski) — з надгробним каменем цадика Хаїма Гальберштама (помер у 1875 р.), нащадок видатних ребе Ашкеназі, вул. Рибацька.
  • Загальне кладовище — кладовище, засноване наприкінці 19 ст., з могилами солдатів, що загинули під час повстань та Першої і Другої Світових війн, вул. Рейтана.

Відомі людиРедагувати

НародилисьРедагувати

Проживали, навчалисьРедагувати

  • Андрій Андрейчин — відомий друкар-літограф, художник-гравер, видавець та громадсько-культурний діяч західноукранських земель[17].
  • Василь Яворський — український громадський діяч, посол Райхсрату Австро-Угорщини. Проживав з 1907 р., його зусиллями було організовано філію та читальню «Просвіти», Український банк, Лемківський союз, розпочато будівництво церкви (заходи значного успіху не мали через нечисленну громаду та відірваність від Лемківщини)[18].
  • Еугеніуш Ромер — визначний польський географ, навчався тут[18].
  • Броніслав Перацький — навчався в І-й гімназії.
  • Якуб з Нового Санча (?—між 1431/1434) — професор теології, ректор Ягеллонського університету[19].

Парламентські посли, які представляли містоРедагувати

Почесні громадяни містаРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Новосондецький повіт
  2. Що таке НОВИЙ СОНЧ - УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія) - Словники - Словопедія. slovopedia.org.ua. Процитовано 2018-06-14. 
  3. Енциклопедія історії України. — Т. 5 : Кон-Кю. — Наукова думка, 2008. — С. 440—441. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  4. Гуцал П. Галечко Софія // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 326. — ISBN 966-528-197-6.; Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 67, 107, 128. — ISBN 978-966-528-318-8.
  5. Іван Франко. Зібрання творів у п'ятдесяти томах. — Т. 27. — К. : Наукова думка, 1980. — С. 146.
  6. Звіт комітету будови бурси руского товариства педаґоґічного у Львові
  7. Кубійович В. Лемки // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.. — Т. 4. — С. 1277—1278.
  8. Дуда І. Лотоцький Казімєж // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 395. — ISBN 966-528-199-2.
  9. Гуцал П. Яворський Василь Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 745. — ISBN 978-966-528-318-8.
  10. Літературно-науковий вістник. — 1910. — С. 256.
  11. Тарнович Ю. Ілюстрована історія Лемківщини. — Львів, 1936. — С. 13.
  12. Шаблій О. Володимир Кубійович… — С. 18.
  13. Urban W. Mężyk Stanisław z Putniowic // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1975. — T. XX/3, zeszyt 86. — S. 515—516. (пол.)
  14. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — С. 39. — ISBN 5-7707-7867-9.
  15. Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини. — С. 102—105.
  16. Bochnak A. Jakub z Nowego Sącza (poł XV w.) // [[[Polski Słownik Biograficzny]]. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — T. X/3. — Zeszyt 46. — S. 361. (пол.)
  17. Андрій Андрейчин і твори його літографічної робітні у Львові. ntsh.org. Процитовано 2017-03-26. 
  18. а б Шаблій О. Володимир Кубійович — С. 21.
  19. Budkowa Z. Jakub z Nowego Sącza (zm. między r. 1431 a 1434) // [[[Polski Słownik Biograficzny]]. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — T. X/3. — Zeszyt 46. — S. 360—361. (пол.)
  20. Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — іл. — С. 187. — (Львівська сотня).

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати