Відкрити головне меню

Вулиця Генерала Чупринки (Львів)

вулиця у Франківському районі Львова

Ву́лиця Генера́ла Чупри́нки — вулиця у Франківському районі Львова, що простягається від східної частини вулиці Степана Бандери до східної частини вулиці Рудницького.

Вулиця Генерала Чупринки
Львів
Татра КТ4 Чупринки Львів.jpg
Місцевість Кастелівка, Новий Світ
Район Франківський
Назва на честь Романа Шухевича
Колишні назви
Штандівська, Хрестова, Потоцького, Пушкіна, Зіґфрідштрассе, Потоцького, Пушкіна
Загальні відомості
Протяжність 2 км
Координати початку 49°50′04″ пн. ш. 24°01′00″ сх. д. / 49.8346611° пн. ш. 24.0166722° сх. д. / 49.8346611; 24.0166722
Координати кінця 49°49′17″ пн. ш. 23°59′56″ сх. д. / 49.8214528° пн. ш. 23.9991472° сх. д. / 49.8214528; 23.9991472
Транспорт
Автобуси № 9[1]
Трамваї № 2[1]
Маршрутні таксі № 41[1]
Зупинки громадського транспорту «Львівська Політехніка», «вул. Київська», «Фабрика Левинського»
Рух двосторонній
Покриття бруківка, бетон, асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Пам'ятники Михайлові Вербицькому
Храми Церква святого Климентія папи
Навчальні заклади Національний лісотехнічний університет України
Заклади культури Науково-технічна бібліотека НЛТУ
Парки Піскові Озера
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Генерала Чупринки (Львів) на Вікісховищі

Зміст

НазвиРедагувати

  • Штандівська — перша відома назва вулиці. Відомо про родину Шольц-Штанцльовичів — мешканців цієї місцевості, що заклали тут юридику Штанцльовку у XVI столітті Із часом через помилку в документах місцевість почали називати Штандівкою, що і дало назву вулиці.
  • Хрестова, або Кшижова пол. Krzyżowa — назва згадується у 1863 році.
  • Потоцького — на честь галицького намісника Анджея Потоцького, застреленого 12 квітня 1908 Мирославом Січинським.
  • Пушкіна. Перейменовано радянською окупаційною владою на честь поета Олександра Пушкіна у грудні 1940 року.
  • Зіґфрідштрассе — назва періоду німецької окупації (названо не пізніше травня 1942 року)
  • Потоцького — названа повторно в липні 1944.
  • Пушкіна — названа вдруге в грудні 1944 року, після зайняття міста радянськими військами.
  • Генерала Чупринки — назва із 1996 року, на честь українського політичного діяча, генерала-хорунжого УПА, Романа Шухевича (псевдонім — Тарас Чупринка).

БудівліРедагувати

№ 1. Колишня львівська тривіальна школа Святої Марії Магдалини. Школа Святої Марії Магдалини заснована 1816 року. Спочатку вона містилася у колишньому домініканському монастирі Святої Марії Магдалини. 1831 року школу було перенесено до приватного будинку Сікори, що знаходився при вул. Новий Світ (нині — вул. Бандери), де вона містилася до 1870 року. На часі міського самоврядування за проектом архітектора Юліуша Гохберґера було споруджено декілька будинків міських шкіл, серед яких була й школа святої Марії Магдалини, споруджена 1883 року. Нині — львівська державна комунальна середня загальноосвітня школа № 3.

1928 року за проектом інженера Тадеуша Пісевіча була здійснена триповерхова прибудова, так звана «біла» чоловіча школа (нині — Львівська середня загальноосвітня школа № 10 I-III ступенів ім. святої Марії Магдалени). Прибудову здійснено у модерністичних формах з елементами кубізму.[2] 23 вересня 2008 року прибудову внесено до переліку памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.[3]

№ 5. Вілла Яна Бромільського, збудована у 18891890 рокахза проектом Альфреда Каменобродського.[4]

№ 6. Житловий будинок, перебудований у сецесійному стилі за проектом Адольфа Барона близько 1910 року. Роботи виконала фірма Адама Опольського та Ігнатія Кендзерського.[5]

№ 8. Будинок, споруджений за проектом Юзефа Горнунга у 1908 році.[6]

№ 11. Вілла Казимири Скварчинської, збудована у 18891890 роках за проектом Юліана Захаревича.[4] Нині у будинку міститься регіональне відділення АБ «Південний» у Львові.[7]

№ 11а. Будинок Ю. Скварчинського. Збудований фірмою Івана Левинського, можливо за проектом Тадеуша Обмінського і Олександра Лушпинського. 19061907 роки.[8]

№ 14. Тут у 18961902 роках мешкав Іван Франко. Меморіальну таблицю встановлено 1956 року. 1986 року її замінено на бронзову, виготовлену скульптором Петром Мазуром.[9]

№ 16, 16а, 18. Комплекс будинків на розі з вулицею Політехнічною, збудований за проектом Фердинанда Касслера у 1938 році.[10]

№ 19. Будинок архітектора Міхала Ковальчука, спроектований ним же у 1902 році.[11] Збережений у значно зміненому вигляді.[12]

№ 21. Колишня вілла Дзівінського. Нині належить Науковому товариству ім. Шевченка. Збудована фірмою Івана Левинського за проектом архітекторів фірми (архітектор, імовірно, Міхал Ковальчук).[13]

№ 26, 28, 30. Власні будинки Юліана Цибульського, збудовані за його проектами (19041905), скульптурне оздоблення Броніслава Солтиса.[14][15] У будинку № 26 проживав художник і поет Володимир Шилан.

№ 32. Чиншова кам'яниця, збудована архітектором Леопольдом Вархаловським у 1890.[16]

№ 33. Власний особняк архітектора Міхала Ковальчука, збудований за його проектом у 18971898 роках.[17]

№ 38. Збудований за проектом Юліана Цибульського (1907), скульптури атлантів — Броніслава Солтиса[14]. Тут містилось архітектурне бюро Цибульського і його помешкання.[18]

№ 42. На початку ХХ століття цю адресу мала фабрика штучної мінеральної та лікувальної води «Здоров'я», власниками якої був доктор Миколяш та професор Іван Левинський.[19]

№ 45. Колишня жіноча гімназія ім. королеви Ядвіги. Будівлю у стилі функціоналізму зведено у 19301934 роках за проектом Адама Опольського та Ігнатія Кендзерського. Нині тут розташовані КЗ «Комунальна 5-а міська клінічна лікарня» та Державна установа «Інститут патології крові та трансфузійної медицини Національної академії медичних наук України».[20]

№ 47. Сецесійний будинок, споруджений за проектом Карела Боубліка у 1911 році.[21]

№ 48. Будинок із рисами модернізованої готики і романського стилю у вирішенні фасаду. Збудований у 19041905 для родини Бромільських, за проектом Альфреда Захаревича. На аттику розміщено великий рельєф Богоматері скульптора Теобальда Оркасевича. Пізніше належав Українському товариству допомоги інвалідам.[22]

№ 49. Збудований у 19091910 для родини Бромільських архітектором Юзефом Пйонтковським.[23]

№ 50, 52. Житлові будинки. Початково зведені як прибуткові будинки архітектора Юзефа Сосновського за його власним проектом у 19001908 роках.[24] Скульптурне оздоблення фасадів приписують Антонію Попелю.[25]

№ 56, 68. Будинки споруджені у 1910 і 1912 роках архітектурно-будівельною фірмою Войцеха Дембінського.[26] Автором проекту будинку № 68 був Іван Багенський.[27]

№ 58. Від 2 листопада 1935 року в будинку значилась домівка Українського технічного товариства. Того ж дня на будинку було відкрито меморіальну таблицю членам УТТ, які загинули у війнах 19141920 років.[28] У цьому будинку проживав актор і режисер, співзасновник театру ім. Марії Заньковецької Борис Романицький.

№ 58а. Корпуси колишньої Будівельної фірми Івана Левинського. Будівництво перших споруд почато ще в 1885 році. На початок XX століття налічувала близько 50 будівель різного призначення.[29]

№ 59. Житловий п'ятиповерховий будинок, зведений у 1960-х роках. До його побудови на цьому місці стояла вілла «Рома», зведена у народному стилі фірмою Івана Левинського за проектом Міхала Ковальчука. Тут мешкав професор львівської політехнічної школи Роман Сас-Залозецький та його син Володимир — відомий мистецтвознавець.

№ 61. Колишня вілла архітектора Вінцента Равського-молодшого, збудована за його проектом 1896 року в стилі мальовничого історизму.[30]

№ 65, 67, 69. Три власних чиншових кам'яниці Альфреда Захаревича, збудовані за його проектом у 19111913 роках в стилі раціональної сецесії. Нині в кам'яницях містяться Франківський ВП ГУ НПУ у Львівській області та Франківський районний суд.

№ 70. Церква святого Климентія папи. Колишній костел і монастир кармеліток босих. Збудований у 18931895 роках за проектом німецького архітектора Франца Штатца. Проект неоготичного костелу допрацьовано (пристосовано до умов ділянки) Іваном Левинським. 1895 року Юліан Захаревич виконав проект головного і двох бічних вівтарів у неоготичному стилі. Скульптори Антон Попель і Тадеуш Сокульський реалізували його протягом 18951898 років.[31] Поряд з церквою розташована невеличка будівля — одноповерховий, колишній будинок капелана.[32] Від радянських часів й до 2017 року в приміщеннях келій колишнього монастиря містився центр обслуговування споживачів міської телефонної мережі м. Львова (нині — львівська філія ПАТ «Укртелеком»). 2017 року «Укртелеком» повернув приміщення колишніх келій церкві і відтоді тут знаходиться ДРЦ «Діти світла» Львівської Митрополії УГКЦ.[33]

№ 71. Будівля Державного інституту проектування міст «Містопроект», споруджена у 1988 році. Архітектори Зіновій Підлісний, Василь Каменщик, Борис Кузнецов, Микола Столяров.[34]

№ 72. Колишня вілла архітектора, професора Львівської політехніки Густава Бізанца. Збудована за його власним проектом у 19001903 роках.[35] Від радянських часів в колишній віллі знаходяться технічні служби міської телефонної мережі м. Львова (нині — львівська філія ПАТ «Укртелеком»).

№ 76. Будинок у стилі функціоналізму, збудований у 19371938 роках архітектором Мар'яном Нікодемовичем. Тут він мешкав з родиною, у цьому ж будинку до 1980 року мешкав його син — композитор Анджей Нікодемович.[36]

№ 94. Колишня вілла Казимира Скібневського, збудована у 19091912 роках архітектурною фірмою Міхала Уляма.[37] Нині тут розташований львівський заклад дошкільної освіти № 93 компенсуючого типу (для дітей з ранніми проявами туберкульозної інфекції).[38]

№ 96. Колишня власна вілла Міхала Ковальчука «Подолянка» (1908).[39]

№ 101. Науково-технічна бібліотека Національного лісотехнічного університету. За початковим задумом це була греко-католицька церква святого Івана Богослова. Будівництво розпочато 1936 року за проектом Романа Грицая. Церква мала утворити єдиний комплекс з уже існуючою поблизу бурсою Українського педагогічного товариства. Конструкція передбачала застосування залізобетону, перекриття були утворені стальними конструкціями завдовжки понад 20 м без опор. Стилістично будівлю можна віднести до функціоналізму. Через початок Другої світової війни храм залишився незавершеним. У 1950-х роках храм переобладнано під бібліотеку.[40]

№ 103. Колишня будівля Гімназії і бурси Українського педагогічного товариства. Збудована за проектом Тадеуша Обмінського і Льва Левинського.[41] Нині споруда належить Національному лісотехнічному університету (адміністративний корпус). 11 жовтня 2018 року в пам'ять про митрополита Андрея Шептицького на фасаді встановлено меморіальну таблицю. Скульптор Ярослав Скакун.[42]

№ 105. Корпус № 1 Національного лісотехнічного університету. Збудований 1977 року за проектом В. Кузубова.[43]

№ 114 і № 114а. Гуртожитки № 1 та № 2 Національного лісотехнічного університету.[44]

№ 117. Багатоквартирний житловий будинок, споруджений 1998 року корпорацією «Карпатбуд». Архітектор Ярослав Мастило.[45]

№ 130. Будівля споруджена у 1957 році за проектом Л. Тимченко і Павла Конта в стилі радянського неокласицизму.[46] Від часу побудови тут містилися лише навчальні заклади: львівський електромеханічний технікум (1957-1963), львівський технікум радіоелектроніки (1963-1994), коледж «Західноукраїнський колегіум» (1994-2003), коледж Західноукраїнського інституту інформаційних технологій та управління при Донецькій державній академії управління (2003-2005), коледж ЛДІ НІУ імені В. Чорновола (2005-2010), від 2010 року — технологічний коледж Національного університету «Львівська політехніка».[47]

Парки, ботанічні садиРедагувати

Пам'ятники, пам'ятні таблиціРедагувати

27 грудня 2015 року на розі вулиць Степана Бандери, Генерала Чупринки та Михайла Вербицького, відбулося урочисте відкриття пам'ятника видатному українському композитору, авторові музики до державного гімну України — Михайлу Вербицькому. Авторами пам'ятника є львівські скульптори Володимир і Андрій Сухорські.

Монумент має висоту 2,9 метра. Композиція складається з бронзової скульптури — постаті о. Михайла Вербицького та гранітної стели, на якій вирізьблені ноти мелодії Українського Славня. Замовником на проектування, виготовлення та встановлення пам'ятника було Львівське регіональне суспільно-культурне товариство «Надсяння». Виготовлення та встановлення пам'ятника відбулося за доброчинні пожертви.[48][49][50]

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Маршрути громадського транспорту м. Львова
  2. Архітектура Львова… — С. 537.
  3. Закон України Про Перелік памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації на сайті Верховної Ради України. Переглянуто 11 вересня, 2010
  4. а б Архітектура Львова… — С. 356.
  5. Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 269. — ISBN 83-88372-29-7. (пол.)
  6. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 557.
  7. Банк «Південний». регіональне відділення у Львові
  8. Архітектура Львова… — С. 409.
  9. Перейма Л. Пам'ятні місця Івана Франка (до 150-річчя від дня народження) // Наукові записки / Львівський історичний музей. — Вип. XI. — Львів: Новий час, 2006. — С. 268. — ISBN 966-96146-9-4.
  10. Архітектура Львова… — С. 566.
  11. Архітектура Львова… — С. 356—357.
  12. Архітектура Львова… — С. 409.
  13. Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 64; Архітектура Львова… — С. 354—355.
  14. а б Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — С. 169. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  15. Архітектура Львова… — С. 476.
  16. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 326.
  17. Архітектура Львова… — С. 356.
  18. Ґранкін П. Е. Архітектор Юліан Цибульський // Будуємо інакше. — № 6, 2000. — С. 48.
  19. Wiczkowski J... — S. 671.
  20. Бірюльов Ю. О. Кендзерський Ігнацій // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 183. — ISBN 978-966-7007-99-7..
  21. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 273.
  22. Архітектура Львова… — С. 438.
  23. Архітектура Львова… — С. 488.
  24. Архітектура Львова… — С. 466.
  25. Biriulow J. Rzeźba… — S. 118.
  26. Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 34.
  27. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 140.
  28. Свято в Українському Технічному Товаристві у Львові // Діло. — 1935. — 4 листопада. — № 295 (14192). — С. 1.
  29. Архітектура Львова… — С. 322.
  30. Архітектура Львова… — С. 355.
  31. Архітектура Львова… — С. 305—306.
  32. Вул. Генерала Чупринки, 070 — колишній будинок капелана при монастирі кармеліток
  33. Комісія у справах освіти та виховання УГКЦ. Садочки
  34. Архітектура Львова… — С. 636.
  35. Архітектура Львова… — С. 352.
  36. Бірюльов Ю. О. Вілли архітекторів // Галицька брама. — 2007. — № 3—4 (147—148). — С. 23; Grabowski W. Portret artysty na jasnym tle // Akcent. Literatura i sztuka. Kwartalnik. — № 1 (119), 2010. — S. 158.
  37. Архітектура Львова… — С. 491.
  38. Франківський район м. Львова. ДНЗ № 93
  39. Архітектура Львова… — С. 480.
  40. Архітектура Львова… — С. 552, 553; Бірюльов Ю. О. Грицай Роман // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 583. — ISBN 978-966-7007-68-8.; Слободян В. М. Сакральні споруди архітектора Романа Грицая // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — № 13, 2003. — С. 82. — ISBN 966-95066-4-10.
  41. Архітектура Львова… — С. 428.
  42. Мозгова А. Пам'яті Митрополита Шептицького // Освіта лісівнича. — 2018. — 9—10 жовтня. — № 569—570. — С. 3.
  43. Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львовом. — Львів : Каменяр, 1987. — С. 154.
  44. Поселення у гуртожитки
  45. Архітектура Львова… — С. 679.
  46. Архітектура Львова… — С. 592.
  47. Історія коледжу
  48. У Львові урочисто відкрили пам'ятник Михайлу Вербицькому
  49. Пам'ятник Михайлу Вербицькому відкрили у Львові
  50. У Львові відкрили пам'ятник о. Михайлу Вербицькому, автору гімну України

ДжерелаРедагувати

  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Дорош А. Мешканці Нового Світу // Галицька брама. — 2007. — № 3—4 (147—148). — С. 16—18.
  • Енциклопедія Львова (За редакцією А. Козицького та І. Підкови) — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — 651 с. — ISBN 978-966-7007-68-8; Т. 2. — 603 с. — ISBN 978-966-7007-69-0.
  • Котлобулатова І. П. Вулиця Генерала Чупринки ч. 1 // Галицька брама. — 2007. — № 3—4 (147—148). — С. 35—36.
  • Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 69. — ISBN 966-603-115-9.
  • Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 169. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  • Wiczkowski J. Lwów. Jego rozwój i stan kulturalny oraz przewodnik po mieście. — Lwów: Drukarnia Słowa Polskiego, 1907. — 680 s.