Вікіпедія

Міхал Потоцький

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Потоцький.

Міхал Потоцький на Підгайцях (пол. Michał Potocki, пом. 1750/1749?) — шляхтич гербу Пилява, військовий і державний діяч Республіки Обох Націй (Речі Посполитої).

Міхал Потоцький
Michał Potocki
ПсевдоМихайло Потоцький 
Народився1660
Помер2 грудня 1749(1749-12-02)
ГромадянствоРіч Посполита
Діяльністьвійськовик, урядник
ПосадаВолинські воєводи[1], староста, Консул Конфедерації, посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, депутат[d], Писар Польний Коронний[d][2], Староста Сокальськийd, Староста Красноставськийd і Староста Блоськийd
Конфесіякатолик
РідПотоцькі
БатькоФелікс Казимир Потоцький
МатиКристина з Любомирських
Брати, сестриСтаніслав Владислав Потоцький, Юзеф Феліціян Потоцький і Єжи Потоцький
У шлюбі зМаркіяна Оґінськаd[3]
ДітиФранцішек Ксаверій, Фелікс, Антоній, Пйотр, Кристина, Тереза, Анна
Герб
Герб

Біографія

ред.

Син великого гетьмана коронного Фелікса Казімежа Потоцького та Кристини Любомирської (дочки гетьмана польського коронного Станіслава Єжи Себастьяна Любомирського). Онук Станіслава «Ревери» Потоцького та Зофії Каліновської, небіж польського гетьмана Анджея Потоцького.[джерело?]

Розпочав військову кар'єру біля батька, з 1687 року мав корогву гусарів. Наприкінці 1694 року, як і решта Потоцьких, був конкурентом волинського воєводи Яна Станіслава Яблоновського. У молодості — відомий авантюрист. Зокрема, 30 січня 1695 року був причиною гучного скандалу при дворі королеви. Напившись, взяв у руки «натуралії», показав їх також присутнім панам, кілька разів вдарив «натураліями» об стіл.

Брав участь у Підгаєцькій кампанії 8-9 вересня 1698 року. Після битви п'яний викликав з королівського намету литовського табору мальборського воєводу Яна Єжи Пшебендовського, замахнувся на нього обухом — той ледве відхилився, що могло потім призвести до конфлікту між польським та саськими відділками. Був відданий під суд, та після втручання матері, Ян Станіслав Яблоновський прийняв його перепрошення, і до очікуваного поєдинку з Я. Є. Пшебендовським не дійшло.

Посади: писар польний коронний (1714 р.), воєвода волинський (1726 р.), з 1686 року — староста красноставський, сокальський;[джерело?][4] посади відступив батько.[5]

Був власником маєтностей: Чернелиця[6] (протягом 3 років Чернелиця перебувала у підпорядкуванні Юзефа Станіслава Потоцького, який 1697 року відмовився від маєтку на користь Міхала Потоцького[7]) та Михайлівка (село Брацлавського повіту[8])

Опікував єзуїтські колегіуми в Каліші, Луцьку, Красноставі.

В 1706 р. в його маєтностях переховувалися ксьондзи й ченці з Луцького колегіуму, для якого в 1708 р. він здобув «лібертацію».

8 вересня 1724 р. в костелі Сокаля урочисто коронували Сокальську ікону Матері Божої, домігся цього як «особливий добродій і синдик генеральної провінції руської», надав для цього кошти, 1724 р. разом з Юзефом Потоцьким придбали 2 золоті корони для ікони, 1732 р. придбав корону вартістю 100000 злотих. 1745 р. подарував колегіуму у Красноставі 300 книг в оправі.

У вересні 1749 р. його стараннями в Луцьку коронували образ Матері Божої в костелі домініканців.

Чимало посприяв розбудові дідичного Сендзішова.[9]

Помер 2 грудня 1749, був похований у костелі капуцинів у Сендзішові.[10]

Сім'я

ред.

Перша дружина — Зофія Анеля Чарнецька (пом. 1724), донька польного писаря, канівського старости Стефана Станіслава Чарнецького гербу Лодзя; була похована в костелі в Красноставі.[11] Діти:

Друга дружина — Марціанна Оґінська (пом. 1766[12]). Діти:

Примітки

ред.
  1. ↑ Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku: spisy / за ред. M. Wolski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 2007. — С. 153. — 188 с. — ISBN 978-83-85213-51-2
  2. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 97. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  3. ↑ Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku / за ред. J. Wolff — Warszawa: 1895. — С. 324.
  4. ↑ Krzysztof Chłapowski, Starostowie niegrodowi w Koronie 1565-1795 Materiały źródłowe, Warszawa, Bellerive-sur-Allier 2017, s. 264.
  5. ↑ Link-lenczowski A., Szklarska E. Potocki Michał (zm. 1749)… — S. 97. (пол.)
  6. ↑ Zaucha T. Kościół parafialny p.w. Św. Antoniego w Czernelicy // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Antykwa, drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 18. — 509 il. — S. 54. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  7. ↑ Гощинський А. Чернелицький замок у другій половині XVII—XVIII столітті… — С. 42.
  8. ↑ Michałówka (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 304. (пол.) (пол.)
  9. ↑ Link-lenczowski A., Szklarska E. Potocki Michał (zm. 1749)… — S. 100—101. (пол.)
  10. ↑ Link-lenczowski A., Szklarska E. Potocki Michał (zm. 1749)… — S. 101. (пол.)
  11. ↑ Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — Lwów, 1728. — Т. 1. [Архівовано 5 квітня 2015 у Wayback Machine.] — S. 348. (пол.)
  12. ↑ Гощинський А. Чернелицький замок… — С. 43.
  13. ↑ Артур Гощинський. Чернелицький замок… — С. 45 (прим. 78).

Джерела

ред.
  • Гощинський А. Чернелицький замок у другій половині XVII—XVIII столітті // Пам'ятки України. — К., 2015. — № 7—9 (191) (лип.—вер.). — 84 с. — С. 38-45.
  • Link-lenczowski A., Szklarska E. Potocki Michał (zm. 1749) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1. — Zeszyt 116. — 1—176 s. — S. 97—101. (пол.)

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міхал_Потоцький&oldid=43892737