Антоній Потоцький (староста)

Антоній Потоцький
Antoni Potocki
Помер	між 1779 і 1784
Підданство	Річ Посполита
Діяльність	військовик, урядник, державний діяч
Посада	посол Сейму Речі Посполитої[d], галицький старостаd, львівський староста[d] і Староста Блоськийd
Конфесія	католик
Рід	Потоцькі
Батько	Міхал Потоцький
Мати	Марціана з Огінських
Брати, сестри	Piotr Potockid, Krystyna Potockad, Teresa Potockad і Anna Potockad
	Герб;
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Потоцький.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Антоній Потоцький.

Антоній Потоцький гербу Пилява (пол. Antoni Potocki, ? — між 1779—1784) — польський шляхтич, військовий і державний діяч Речі Посполитої. Радомський конфедерат.

Життєпис ред.

Син волинського воєводи, сокальського старости Міхала Потоцького та його другої дружини Марціани з Огінських.

Розпочав військову кар'єру замолоду, служив у війську Франції, Прусії. 1757 року брав участь у семирічній війні. Л. Цєшковський занотував, що «був відомий марнотратник, розпусник, пияк». У Франції, Німеччині розтринькав частину спадку батька, отриманого 1750. Після продажу земельних маєтностей продавав трофейні гармати предків, срібло родини, біжутерію, годинники. У 1750-х мав Блонське староство поблизу Варшави, яке в 1763 відступив Шимонові Дзєржбіцькому.

У 1757 році повернувся до Речі Посполитої, агітував за пропруську конфедерацію. Під час безкоролів'я спричинився до організації конфедерації Руського воєводства під командуванням у Судовій Вишні 6 лютого 1764 року, маршалком якої був Адам Казимир Чорторийський. Але 23 липня на сеймику в Галичі спільно з кузинами підписав маніфест проти постанов конвокаційного сейму та присутності московських військ. Співорганізатор конфедерації проти генеральної конфедерації Чорторийських 27 липня 1764 року. 27 травня 1767 в Судовій Вишні став консиліяром конфедерації Руського воєводства під командуванням маршалка Юзефа Потоцького. 11 серпня 1767 кузин Евстахій Потоцький відступив йому Львівське староство, яке він у січні 1768 за дозволом короля відступив Янові Кіцькому. 28 грудня 1773 склав у Львові «homagium» цісаревій Марії Терезії з власних маєтностей у Пілзенському окрузі. Під час війни за Баварську спадщину в 1778 за дорученням влади організовував у Галичині корпус добровольців.

Помер між 1779 та 1784 роками (наприкінці лютого дружина згадана вдовою).

Сім'я ред.

Дружина — Людвіка з Шанявських (бл. 1730—27.7.1785, Лондон), донька литовського ловчого Фабіана гербу …. Вдова померла в ув'язненні, де перебувала 6 місяців через борг розміром 85 фунтів. Від голоду її рятував Тадеуш Букатий і Томаш Каєтан Венгерський. Похорони організували поляки, що перебували в Лондоні. Дорослих дітей не мали.

Джерела ред.

Szczygielski W. Potocki Antoni h. Pilawa (zm. ok. 1782) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVII/4. — Zeszyt 115. — S. 790—792. (пол.)

Посилання ред.

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.