Відкрити головне меню

Іґнацій Потоцький (пол. Ignacy Potocki, 1738, Монастириська[джерело?] — 1793[1] / після 16 липня 1794) — польський шляхтич гербу Золота Пилява. Військовик, урядник, меценат, ксьондз. Представник примасівської гілки роду Потоцьких.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Син власників Монастириська, Устя-Зеленого: щирецького старости Юзефа Потоцького та його другої дружини Пелагії з Потоцьких.[2] Охрещений уперше 7 червня 1738 р. у Монастириську як Роберт Феліціян Ігнацій Єжи, повторно 25 травня 1741 р. у львівській катедрі як Ігнацій Єжи Фелікс.

Дідич Бережанки, Черемівців, Гусятина, Городниці, Кугаївців, половини Бучацького ключа, інших маєтностей у Львівській та Сяноцькій землях. Від батька отримав дідицтво у Монастириськах. 1763 р. став канівським старостою (передав Микола Василь Потоцький його батькові). 1758 р. разом з королевичем Каролем їздив до Перербургу. Співорганізатор Галицької конфедерації 29 травня 1767 р. Один з організаторів Барської конфедерації. Після її поразки емігрував до Німеччини (Мюнхен, купив тут дім у жовтні 1772 р.). 10 квітня 1773 р. в Аугсбургу підписав маніфест проти поділу Польщі. 1773 р. передав Канівське староство братові Яну. У 1776 р. мешкав у Стасбургу. Мав борги, які сплачував брат Пйотр.

З дитинства мав потяг до духовного життя. 9 січня 1765 р. з рук Ромуальда Плуціньского отримав сан синдика апостольського, також світського брата кляштору в Заклічині, був доброчинцем та протектором цього конвенту[3].

РодинаРедагувати

Дружина — Кароліна, донька чуднівського старости Александра Свєжавского. Дружина проводила незалежний спосіб життя, в 1779 р. добилась сепарації, 5 травня 1782 р. отримала декрет розводовий. Дружина з 1784 р. дама Хреста Сяючого, померла після 1795 р. Діти:

  • Людвік — навчався у Франції, офіцер війська Князівства Варшавського.

ПриміткиРедагувати

  1. Jan Potocki h. Pilawa (Złota) (пол.)
  2. Potoccy (07) Архівовано 19 жовтень 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  3. Конвент — це малий монастир.

ДжерелаРедагувати

  • Szczygielski W. Potocki Ignacy h. Pilawa (1738—1794?) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVII/4. — Zeszyt 115. — S. 829—831. (пол.)

ПосиланняРедагувати