Щирець
Щире́ць — селище в Україні, у Львівському районі Львівської області. Адміністративний центр Щирецької селищної громади.
| селище Щирець | |||
|---|---|---|---|
| |||
.JPG) | |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Львівська область | ||
| Район | Львівський район | ||
| Тер. громада | Щирецька селищна громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA46060450010052417 
| ||
| Основні дані | |||
| Засновано | 1113 | ||
| Перша згадка | 1125 | ||
| Магдебурзьке право | 1397 | ||
| Статус | із 2024 року | ||
| Площа | 2,49 км² | ||
| Населення | ▬ 5659 (01.01.2022)[1] | ||
| Густота | 2302,4 осіб/км²; | ||
| Поштовий індекс | 81160 | ||
| Телефонний код | +380 3230 | ||
| Географічні координати | 49°39′4″ пн. ш. 23°51′21″ сх. д. / 49.65111° пн. ш. 23.85583° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 265 м | ||
| Водойма | річка Щирка, озера: Княжна, Безодня, Щирецьке, Заповідник, Горішнє, Кольонівське
| ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Щирець I, Щирець II | ||
| До райцентру: | |||
| - автошляхами: | 12 км | ||
| До обл. центру: | |||
| - залізницею: | 24 км | ||
| - автошляхами: | 28 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 81160, Львівська область, Львівський район, селище Щирець | ||
| Карта | |||
  Щирець | |||
 Щирець | |||
| |||
|
| |||
Засноване 1113 року. На території поселення існувала німецька колонія Розенберг[2].
Географія
ред.Щирець розташований в Опіллі на правому березі річки Щирець, притоки Дністра, за 25 км на південний захід від Львова на залізничній лінії Львів — Стрий — Чоп.
Історія
ред.Про Щирець уперше згадується в літописі під 1113 роком (за іншими даними — 1125) як про руське поселення.
Стародавній Щирець містився на невисокому, пласкому пагорбі (тепер тут центральна площа Щирця). Місто зі всіх боків було оточене мурами, підступитись до яких було доволі важко: з західного боку пагорба протікав (і нині протікає) невеликий струмок, який впадав у інший, більший струмок (притока річки Щирки), що проходив з південного боку пагорба, а зі сходу була річка Щирка. Щоб утруднити доступ до стін, на струмках зводили греблі. Отже місто з трьох боків оточували водні перепони і болота. Лише з півночі не існувало таких перепон, тому там було вирито глибокий рів (тепер тут проходить дорога на сусіднє село Піски).
1241 року — Щирець знищений монгольським військом.
1391 року — Ян з Тарнова, воєвода сандомирський і староста руський[3], посприяв створенню в Щирці римо-католицької парафії.
1397 року — польський король Владислав II Ягайло надав містові магдебурзьке право.
1516 року — Щирець спалений і знищений татарами.
13 листопада 1509 року король Сигізмунд I Старий у Львові видав привілей, за яким Щирець повторно отримував магдебурзьке право та дотацію. Причиною цього було знищення міських привілеїв[4].
У податковому реєстрі 1515 року в місті документується піп (отже, уже тоді була церква) і міський млин[5].
У 1516 році король знову видав привілей для міста, яке перед цим спалили татари: Щирець на 8 років звільнявся від данин і поборів.[4]
XVI—XVII століття — місто кілька разів руйнують татари.
В червні 1594 року король Сигізмунд III Ваза в Стокгольмі видав привілей, за яким війтівство в Щирці отримав Себастьян Собеський[6].
1621 року — Щирець спалений татарами.
1638 року — місто постраждало від великої пожежі, про що згадано у Львівському літописі: «В тім же року 1638 весна було барзо сухая, не хотіл дощ падати… Радимно вшистко вигоріло, Яворув, Тишовці, Щирець міста погоріли…»[7]. Приблизно того ж часу місто вславилося виробництвом гіпсу та вапна.
1645 року — з Щирецького ключа на хоругви князя Вишневецького і частини німецьких найманців з королівської гвардії, крім встановленої норми, було забрано продуктів ще на 10 389 флоринів.
1648—1654 роки — жителі Щирця брали участь у визвольній війні українського народу, особливо в період, коли військо Богдана Хмельницького підійшло під Львів.
1662 року — зазначено, що через постій військового обозу в Щирці під час польсько-шведської війни жителі його зовсім розорені, більшість ланів не засіваються.
У складі імперії Габсбурґів
ред.
1772 — після першого поділу Польщі місто ввійшло до складу володінь Габсбурґів (того часу належало родині Потоцьких).
Станом на 1808 рік в колонії Розенберґ мешкали 54 протестанти[8].
XIX століття — у Щирці діяли каменярня та фабрика гіпсу.
1873 року — через Щирець прокладено «залізницю Ерцгерцога Альбрехта», яка з'єднала міста Львів і Стрий.
1888 — у Щирці створили першу в Галичині філію Руського педагогічного товариства (згодом т-во «Рідна школа»).
3 березня 1918 року в місті відбулося «свято державності та миру» (віче на підтримку дій уряду Української Народної Республіки), в якому взяли участь близько 10000 осіб[9].
1 листопада 1918 року в місті та повіті Щирець було встановлено владу ЗУНР. Того дня щирецький військовий комісар ЗУНР Василь Тибінка звітував, що 200 українських вояків перебрали владу в місті, 30 стрільців під командуванням хорунжого Миколи Опоки скеровані до Львова[10].
Щирець став центром сформованої в листопаді групи «Південь II» або як ще її називають група «Щирець». До кінця грудня її командантом був Констянтин Слюсарчук. А сама група розміщувалася на становищах Дубової Долини біля Любеня Великого. З січня тут вже розташовувався один з прифронтових штабів 7-ї Стрийської бригади (пізніше Львівської) на чолі з отаманом Альфредом Бізанцом.
17 травня 1919 місто було захоплене польськими військами після удару груп полковника В. Сікорського та генерала В. Єнджеєвського на позиції 7-ї Львівської бригади УГА[11].
II Річ Посполита
ред.27 березня 1934 року Щирець отримав статус міста[12]. Тоді в ньому проживало приблизно 1500 осіб.
Друга світова війна
ред.Важких втрат зазнав Щирець під час Другої світової війни. В ніч проти 27 червня 1941, напередодні вступу гітлерівських військ, під гуркіт трактора НКВС замордувало 26 мешканців Щирця та довколишніх сіл Лани, Хоросно, Піски, Гуменець, Красів, Добряни, Сердиця[13]. 7 липня 1941 знайдені тіла були перепоховані громадськістю на Горішньому кладовищі Щирця.
Під час німецької окупації майже все єврейське населення Щирця вивезене до табору смерті в Белжцю і там знищене.
Після війни
ред.За радянських часів Щирець деякий час (1939—1941, з 1944 до початку 1960-х років) був районним центром (згодом Щирецький район приєднали до Пустомитівського).
Оскільки селище розташоване відносно близько до Львова, воно вважається перспективним і тут активно розбудовують «приватний сектор».
Населення
ред.У 1880 році в Щирці мешкало 1754 особи: 1385 євреїв, 103 німці, 183 поляки та 112 українців. 1900 року було 1730 мешканців: 1324 євреї, 166 греко-католиків, 138 римо-католиків та 102 особи інших віросповідань. 1910 року — 1614 мешканців: 1264 євреї, 165 українців, 113 поляків, 62 німці.
У 2001 році було 5496 мешканців. Склад населення в селищі за рідними мовами у 2001 році був таким:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 5 394 | 98,14 |
| польська | 56 | 1,02 |
| російська | 35 | 0,64 |
| молдовська | 5 | 0,09 |
| білоруська | 4 | 0,07 |
| вірменська | 1 | 0,02 |
| інші мови | 1 | 0,02 |
Економіка
ред.Виробництво будівельних матеріалів (гіпсовий завод).
Освіта
ред.В селищі діють Щирецький ліцей імені Героя України Богдана Ільківа Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області та Щирецький заклад загальної середньої освіти I-III ступенів Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області.
Пам'ятки архітектури
ред.Щирець відомий визначними архітектурними пам'ятками:
- Оборонний костел святого Станіслава (1556). Внесений до реєстру пам'яток архітектури за охоронним номером 462/1-2.
- Троїцька церква XVI ст. з дзвіницею (XVIII ст.) і мурами (УГКЦ). Внесена до реєстру пам'яток архітектури за охоронним номером 463/1-2.
- Оборонна церква Різдва Пресвятої Богородиці (XVI ст.) з мурами та оборонною вежею (формально належить до громади с. Піски, але розташована поблизу центру Щирця) (ПЦУ). Внесена до реєстру пам'яток архітектури за охоронним номером 479/1-2. Належить до Пустомитівського деканату, Львівської єпархії ПЦУ.
-
Церква Пресвятої Трійці -
Дзвіниця церкви Пресвятої Трійці -
Будинок колишньої військової частини -
Пам'ятник на честь скасування панщини -
Костел св. Станіслава -
Дзвіниця костелу св. Станіслава -
Оборонна церква Різдва Пресвятої Богородиці
.jpg)
Музей пам'яті жертв сталінських репресій
ред.
Відомі люди
ред.Народилися
ред.- Гавриш Ольга-Галина Іванівна (нар. 1950) — українська оперна співачка.
- Ільків Богдан Іванович — Герой України, загинув при захисті Майдану (лютий 2014).
- Кончевич Тарас Григорович (1979—2015) — капітан медичної служби Міністерства внутрішніх справ України, учасник російсько-української війни 2014—2017.
- Курилас Осип Петрович — український маляр.
- Леон Льовенкопф — діяч німецького соціал-демократичного руху єврейського походження, борець проти нацизму.
- Мацейко Григорій — бойовик ОУН, виконавець замаху проти Броніслава Перацького (нар. 1934).
- Станіслав Мачек — польський генерал, учасник першої та другої світових воєн, українсько-польської війни 1918—1919.
- Давид Ноймарк — юдейський релігійний філософ.
- Сенькович Федір — український маляр 1-ї третини XVII століття.
- Скочиляс Мирослав Федорович (1935—1999) — український тележурналіст.
- Хайман Ісаак Фельдман (1897—1981) — член Американського інституту архітекторів, президент спілки архітекторів Нью-Йорка.
Пов'язані зі Щирцем
ред.- Мочурад Михайло Андрійович — діяч ОУН, надрайонний референт пропаганди ОУН Городоччини.
- Науменко Кім Єлисейович (нар. 1930) — український історик, навчався у Щирці.
- Томаш Піравський — посідач проборства у місті, львівський єпископ-суфраган[14].
- Хонігсман Яків Самійлович — український економіст єврейського походження, доктор економічних наук, дослідник історії Східної Галичини та єврейської спільноти у Західній Україні.
- Юць Богдан Володимирович — український військовик, старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Поховані
ред.- Клим Олег Іванович — український військовик, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, адвокат.
Старости
ред.Світлини
ред.-
Пам'ятник Шевченку -
У середмісті Щирця -
-
-
-
-
Зразок типово щирецької архітектури — житловий дім (1930-ті роки)
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_Сhuselnist.pdf
- ↑ Олешко О., Петришин Г. Поява і господарська діяльність німецьких поселенців на Галичині та архітектурна специфіка німецьких колоній. — Львів
- ↑ Tarnowscy. mariusz.eu.pn (пол.). Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 8 квітня 2025.
- ↑ а б Szczerzec… — S. 852.
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — S. 153. — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
- ↑ Henryk Gmiterek Sobieski Sebastian h. Janina (ok. 1552—1615) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 2000. — Polska Akademia Nauk, PAU. — Tom XXXIX/4, zeszyt 163. — S. 509. (пол.)
- ↑ Львівський літопис і Острозький літописець. — К., 1970. — С. 119.
- ↑ Монолатій І. (упорядкування, передмова). Німецькі колонії Галичини у таблицях. Довідник. — Коломия, 2000. — С. 16, табл. № 1.
- ↑ Історія ЗУНР, 1995, с. 23.
- ↑ Історія ЗУНР, 1995, с. 37.
- ↑ Історія ЗУНР, 1995, с. 185.
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 marca 1934 r. o podniesieniu niektórych miasteczek w województwie lwowskiem do rzędu miast, objętych ustawą gminną z 1889 r. // Dziennik Ustaw. — 1934. — nr 28. — poz. 232. — S. 473. (пол.)
- ↑ Закатованi студенти в смт. Щирець, 1941 р. youtube.com. YouTube. 5 вересня 2012. Архів оригіналу за 26 червня 2014. Процитовано 2 травня 2014.
- ↑ Hieronim E. Wyczawski Pirawski (Piravius) Tomasz (ok. 1568—1625) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1981. — Tom XXVI/…. — Zeszyt 11…. — S. 538. (пол.)
Джерела
ред.- Ю. З. Данилюк, Д. Я. Вортман Щирець [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 686. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР / М. Р. Литвин, К. Є. Науменко; НАН України, Інститут українознавства. — Львів : Видавнича фірма «Олір», 1995. — 361 с. — ISBN 5-7707-7867-9.
- Chester G. Cohen Shtcherzetz // Shtetl Finder Gazetteer: Jewish Communities in the 19th and Early 20th Centuries in the Pale of Settlement of Russia and Poland, and in Lithuania, Latvia, Galicia, and Bukovina, with Names of Residents. — Los Angeles: Periday Co., 1980. — P. 91. (англ.)
- Szczerzec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 851. (пол.)
- Szczerzec // Encyclopedia of Jewish Life. — 2001. — P. 1276. (англ.)
Посилання
ред.- Щирець. castles.com.ua. Замки та храми України. Архів оригіналу за 18 січня 2025. Процитовано 8 квітня 2025.
- Щирець — старовинне мiстечко Львiвщини. schyrec.com. Архів оригіналу за 15 лютого 2025. Процитовано 8 квітня 2025.
- Селище Щирець, Львівська область, Львівський район, Щирецька територіальна громада. decentralization.gov.ua. Процитовано 8 квітня 2025.