Броніслав Перацький

польський військовик та державний діяч, міністр внутрішніх справ Польщі (1931-1934)

Броні́слав Ві́льгельм Пера́цький (пол. Bronisław Wilhelm Pieracki; 28 травня 1895, Горлиці — 15 червня 1934, Варшава) — польський військовик, політик, державний діяч. Міністр внутрішніх справ Польщі в 19311934 рр. Загинув внаслідок вбивтсва вчиненого членом ОУН Григорієм Мацейком. [1][2]

Броніслав Вільгельм Перацький
пол. Bronisław Wilhelm Pieracki
Броніслав Перацький
Псевдо Bronisław Wilhelm Pieracki
Народився 28 травня 1895(1895-05-28)
Горлиці, Королівство Галичини та Володимирії
Помер 15 червня 1934(1934-06-15) (39 років)
Варшава, Польська республіка
·ліквідований ОУН
Поховання
Громадянство II Польська Республіка
Національність поляк
Діяльність Міністр внутрішніх справ Польщі
Відомий завдяки провідник політики «пацифікації», ініціатор погромів українського населення
Alma mater ЛНУ ім. І. Франка
Знання мов польська
Учасник Перша світова війна
Військове звання полковник
Термін 23 червня 1931 — 15 червня 1934
Попередник Феліціян Славой Складковський
Наступник Леон Козловський
Партія Безпартійний блок співпраці з урядом (пол. BBWR)
Конфесія римо-католик
Автограф
Нагороди
Командор ордена Святого Григорія Великого орден Білого Орла Хрест Незалежності Хрест Хоробрих золотий хрест Заслуги Великий Хрест ордена Відродження Польщі Командорський Хрест із зіркою ордена Відродження Польщі офіцерський хрест ордена Відродження Польщі Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі срібний хрест ордена Virtuti Militari Grand Cross of the Order of the Phoenix 1st Class of the Order of the Cross of the Eagle Хрест Незалежності Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» Пам'ятна медаль за війну 1918-1921

Біографія ред.

Перацький народився в західній Галичині в м. Горлиці (пол. Gorlice). У роки Першої світової війни служив у польських національних військових підрозділах, сформованих за ініціативи Юзефа Пілсудського. У 1918 р. став членом Польської військової організації.

Після проголошення ЗУНР брав участь у польсько-українській війні 19181919 рр. У 1923 р. очолював відділ некатолицьких віросповідань. У 1926 р. підтримав Травневий переворот і повернення до влади Пілсудського. 1928 р. став послом польського Сейму, був одним з провідних діячів режиму Санації. 1929—1930 рр. віце-міністр, а з 1934 р. — міністр внутрішніх справ. Був керівником політики «пацифікації», спрямованої проти українців Польщі, зокрема у Львові 1930 р. За його ініціативи відбувалися погроми українського населення на Лемківщині, Волині й Поліссі в 1931—1932 рр.

Жалобний мітинг у Варшаві на площі Пілсудського, організований на честь убитих 17 червня 1934 р., зібрав близько 100 000 осіб.

14 жовтня 2018 року в Новому Сончі відбулося перепоховання генерала Броніслава Пєрацького. Похоронна меса відбулася в базиліці св. Маргарет. Труну проводжали похоронною процесією Старий цвинтар у Новому Сончі на Алеї Свободи, до колишнього місця спочинку.[3]

Вбивство ред.

Вбивство Перацького організувала ОУН. Рішення про вбивство було ухвалено наприкінці квітня 1933 р. на зібранні проводу ОУН під головуванням Євгена Коновальця[4]. Степан Бандера як крайовий провідник ОУН дав наказ на в. Атентантом керував Микола Лебедь. Атентат готували у Варшаві

Ярослав Карпинець (піротехник ОУН) у Кракові в помешканні на Дембніцькому ринку виготовив бомбу, якою мали стратити міністра[1].

Виконавцем атентату призначено добровольця, члена ОУН Григорія Мацейка. За планом проводу оунівців, він мусив підірвати себе й міністра Перацького. 15 червня 1934 р. Перацький прибув на обід до ресторану «Товариський клуб» на вулиці Фоксаль[pl]. Григорій Мацейко підійшов до нього і спробував підірвати бомбу. Коли пристрій не спрацював, він кількома пострілами смертельно поранив міністра.

Мацейкові вдалося уникнути арешту[4]. Натомість Степана Бандеру й інших причетних до акції заарештували й засудили до страти на Варшавському процесі. Їх вироки замінили на довічне ув'язнення, і обом вдалося втекти під час вторгнення до Польщі.[5]

Вбивство Перацького, з одного боку, викликало подальші репресії, зокрема було засновано політичний концтабір у Березі-Картузькій. З іншого — польська влада не змогла більше приховувати «українську проблему», вона набула міжнародного звучання, а авторитет ОУН серед українців Польщі істотно зріс[4].

Рішення про вбивство Перацького було ухвалено, коли він зробив спробу домовитися з поміркованими групами українців – на думку радикалів, це загрожувало їх подальшій конфронтаційній політиці.[6]

Примітки ред.

  1. а б Парнікоза, Іван (26.06.16). Краків для українця - Частина 4 - Під крилами білого орла: 1924 – 1939 рр.. http://h.ua/ (українська). http://h.ua/. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 14.11.16. 
  2. romankorzhyk (2 січня 2022). Степан Бандера та Варшавський процес: як провідника ОУН засудили до смертної кари? | Артефакт (укр.). Процитовано 11 травня 2023. 
  3. Bobrek, Janusz (14 жовтня 2018). Nowy Sącz. Tłumy sądeczan na powtórnym pochówku gen. Bronisława Pierackiego. Gazeta Krakowska (pl-PL). Процитовано 11 травня 2023. 
  4. а б в Ісаюк О. Убивство Броніслава Пєрацького: міфи, версії і наслідки [Архівовано 19 червня 2014 у Wayback Machine.] / Олеся Ісаюк // Дзеркало тижня. Україна. — 2014. — 13 червня. — 18:35 .
  5. Данило Яневський у Рівному: "Роман Шухевич – герой, Степан Бандера – терорист" | ОГО. ogo.ua. Процитовано 11 травня 2023. 
  6. Wyborcza.pl. wyborcza.pl. Процитовано 11 травня 2023. 

Джерела ред.

Посилання ред.