Відкрити головне меню

Гіпс, ґіпс[2] (рос. гипс, англ. gypsum, нім. Gips m) — мінерал класу сульфатів.

Гіпс
Гіпс кристали.jpg
прозорі кристали гіпсу
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1]
Клас мінералу сульфати
Генезис осадовий
Хімічна формула CaSO4·2H2O
Ідентифікація
Колір від білого до сірого, іноді рожевий
Форма кристалів витягнуті призматичні кристали
Сингонія Моноклінна сингонія
Спайність цілком досконала
Злам раковистий, іноді волокнистий
Твердість за шкалою Мооса 1,5—2
Блиск від скляного до шовковистого, перламутровий
Прозорість прозорий до непрозорого
Колір риси білий
Розчинність дуже повільно розчиняється у воді
Інші властивості
Плавкість перетворюється в алебастр при 120-200
Хімічні властивості не реагує з кислотами

Зміст

Загальний описРедагувати

Складається головним чином з двоводного сірчаного кальцію (кальцію сульфат) (CaSO4·2H2O).

Містить СаО – 32,56%; SO3 – 46,51%; H2O – 20,93%. Супутні домішки: пісок, вапняки, сірчисте залізо та інші, що додають йому бурий чи червонуватий відтінок. Домішки знижують технічні властивості гіпсу.

Сингонія моноклінна. Густина 2,3. Твердість 1,5-2,0. Колір білий. Блиск скляний. Теплопровідність 0,298. Розчинність 2,05 г/л.[3]

Розрізняють

  • гіпсовий шпат (напівпрозорі, плоскі кристали);
  • атласний шпат або уральський селеніт (волокниста будова кристалів);
  • алебастр (сніжнобілий дрібнозенистий ).

За іншою класифікацією виділяють:

  • крупнокристалічний (гіпсовий шпат)
  • листовий
  • лусчатий
  • волоконний

Поширення у природіРедагувати

Гіпс зустрічається в природі у вигляді кристалів груботаблеткового (пігулкового), призматичного та стовпчикового різновидів, двійників типу "ластівчиний хвіст" та агрегатів, серед яких виділяють крупнокристалічний, листуватий, волокнистий та цукроподібний різновиди. Як домішки зустрічаються глиниста речовина, кварц, карбонати, органоґенні сполуки. Звичайно гіпс утворює великі пластові осадові поклади разом з вапняками, мергелями, глинами і пісками. Виникає також при гідратації ангідриту і як вторинний продукт окиснення сірчистих мінералів і сірки. Крім того, гіпс зустрічається як перевідкладений матеріал при гідрохімічних реакціях.

Утворюється відкладанням з природних водних розчинів, наприклад на дні висихаючих морів. Відклади гіпсу дуже численні (Татарстан, північ Європейської частини Росії, Башкирія, Україна, Кавказ та ін.).

ЗастосуванняРедагувати

Гіпс має широке застосування. Розмолотий гіпс застосовують як добриво (гіпсування). При температурі 120 — 200°С перетворюється в алебастр, що використовують для штукатурних робіт, для виготовлення форм у керамічному виробництві та різних виливків. При температурі 600 — 700°С переходить в безводний ангідрит.

ВиробництвоРедагувати

Світове виробництво гіпсу у 2001 р. становило 116 млн т. Найбільші виробники: США, Іран, Канада.

Мінеральні різновидиРедагувати

 
Гіпс
 
Гіпс, Франція
  • гіпс атласний (застаріла назва селеніту);
  • гіпс волокнистий (відміна гіпсу, яка зустрічається у вигляді орієнтованих агрегатів паралельноволокнистої будови);
  • гіпс землистий (відміна гіпсу, яка зустрічається у вигляді землистих агрегатів);
  • гіпс кістковий (застаріла назва ангідриту);
  • гіпс кременистий (зернистий ангідрит, який застосовується як декоративний матеріал);
  • гіпс кристалічний (відміна гіпсу, яка зустрічається у вигляді прозорих призматичних кристалів та широких пластинок);
  • гіпс кубічний (застаріла назва ангідриту);
  • гіпс паризький (штучна сполука, представлена переважно напівгідратом сульфату кальцію – 2CaSO4xH2O);
  • гіпс пінистий (тонкопориста відміна опалу);
  • гіпс пойкілітовий (кристали гіпсу, які містять захоплені при їх рості численні включення кварцу);
  • гіпс репетецький (те саме, що гіпс пойкілітовий);
  • гіпс тонкозернистий (біла або легко забарвлена щільна відміна гіпсу);
  • гіпс шовковистий (селеніт);
  • гіпс щільний (відміна гіпсу, яка зустрічається у вигляді тонкозернистих, щільних агрегатів).

Гіпс як гірська породаРедагувати

 
Конус гіпсу сформований на дні давнього моря
  • Гіпсосадова гірська порода переважно з мінералу гіпсу. Використовується для одержання гіпсових в'яжучих матеріалів, як додаток до цементів, а також для виготовлення плит для внутрішнього облицювання.

Українські гіпсові родовищаРедагувати

В Україні відомі численні родовища гіпсу (Пісківське, Михайлівське, Артемівське та інш.)

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
  2. Ґіпс // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. Пащенко, Олександр (1985). Вяжущие материалы (роcійська). Київ: Вища школа. с. 440. 
  4. На Прикарпатті відкрили гіпсові родовища. 15 червня, 2010 Сайт Івано-Франківська http://franuk.com Архівовано 19 December 2010[Дата не збігається] у Wayback Machine.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати