Суярко Василь Григорович

Васи́ль Григо́рович Суя́рко (нар. 29 травня 1949 року у м. Костянтинівка, Донецька область) — український геолог, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, академік Академії наук Вищої школи України та Української нафтогазової академії. Громадсько-політичний діяч. Член Донецького відділення НТШ (2000). Лауреат премії імені В. Н. Каразіна.

Суярко Василь Григорович
Народився29 травня 1949(1949-05-29) (75 років)
Костянтинівка, Донецька область, Українська РСР тепер Україна,
Україна Україна
Місце проживанняХарків
КраїнаУкраїна Україна
Діяльністьгеолог
Alma materРостовський державний університет
Галузьгеохімія, гідрогеологія, геотектоніка, геологія нафти та газу, геоекологія, прогнозування та пошук корисних копалин, процеси гідротермального мінералоутворення
ЗакладХарківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор геолого-мінералогічних наук
Відомий завдяки:як геолог

Біографія

ред.

Від 1967 по 1968 р. — студент гірничого факультету Дніпропетровського гірничого університету.

У 1973 р. закінчив геолого-географічний факультет Ростовського державного університету. У 1981 р. захистив кандидатську, а 1996 р. — докторську дисертацію зі спеціальностей 04.00.02 — геохімія та 04.00.06 — гідрогеологія. Тема докторської дисертації: «Геохімія підземних вод східної частини Дніпровсько-Донецького авлакогену». У 2011 р. МОН України присвоєно звання професора.

Працював:

З 2012 р. — професор Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, кафедра мінералогії, петрографії та корисних копалин. З вересня 2021 р. завідувач каредрою «Мінералогії, петрографії та корисних копалин» ХНУ ім. В. Н. Каразіна.

З листопада 2021 р. — головний редактор Вісника університету ім. В. Н. Каразіна, Серія «Геологія. Географія. Екологія»[1].

За керівництва проф. В. Г. Суярка підготовлено і захищено 5 кандидатських і 1 докторська дисертація.

Основні науково-педагогічні праці

ред.

Суярко Василь Григорович — автор понад 150 наукових праць включно з 9 монографіями та 8 підручниками та навчальними посібниками.

Учасник проєкту «Українська гірнича енциклопедія». Член двох вчених рад з присудження наукових ступенів [1] [Архівовано 12 квітня 2017 у Wayback Machine.] [2] [Архівовано 12 квітня 2017 у Wayback Machine.] та чотирьох редколегій наукових журналів

Основні наукові праці:

Громадсько-політична діяльність

ред.
  • 1967 р. — мав відношення до акції «Український Прапор над Дніпропетровськом». Проходив у справі КДБ УРСР за ст. 62-а КК УРСР «Антирадянська пропаганда і агітація». Вимушений покинути Дніпропетровськ і переїхати до Ростова-на-Дону (РФ), де навчався в університеті
  • з 1980 р. — участь в опозиційних самвидавських газетах та перших масових антирадянських мітингах у Києві та на Донеччині, виступи на радіо «Свобода».
  • 1989 р. — член Товариства «Меморіал» імені А. Сахарова та «Народного руху України» (НРУ). Очолював Бахмутську (Артемівську) міськрайонну організацію НРУ.
  • У березні 1990 року разом з відомими представниками української інтелігенції підписав опублікований в газеті «Літературна Україна» «Маніфест Демократичної партії України». Один із засновників та член Національної ради ДемПУ, голова Бахмутської регіональної організації партії.
  • 1992—1994 р. — член Артемівського міськвиконкому (м. Бахмут)
  • 1992—1993 рр. — власний кореспондент «Української газети» на Донеччині
  • 1994 р. — на парламентських виборах кандидат у народні депутати України від ДемПУ (Блок Л. Лук'яненка «Україна»)
  • з 1998 р. — член Республіканської Християнської партії. Голова Донецької обласної організації РХП.
  • на Парламентських виборах в Україні 2002 кандидат у Народні депутати від РХП. Керівник Донецького обласного виборчого штабу блоку В. Ющенка.
  • у 2004 р. — активний учасник «Помаранчевої Революції» (Харків, Київ).
  • з 2004 р. — помічник-консультант народного депутата М. Сидоренка (фракція УРП)
  • 2013 р. — учасник «Революції гідності» (Харків)

Захоплення

ред.

Нагороди та відзнаки

ред.
 
  • Подяка Наукового Товариства імені Шевченка за вагомий особистий внесок у розвиток Товариства, з нагоди його 150-річчя. 16 грудня 2023 р. Львів.
  • премія імені В. Н. Каразіна.
  • Відзнака Центрального комітету профспілки працівників геології, геодезії та картографії України "100 років створення Державної геологічної служби України".
  • Пам'ятна медаль «Євграф Ковалевський» Донецького відділення НТШ, посвідчення від 23 грудня 2023 р. з нагоди 150-річчя НТШ.

Джерела і література

ред.

Примітки

ред.
  1. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, серія «Геологія. Географія. Екологія». periodicals.karazin.ua. Процитовано 5 липня 2021.