Ангідрит
Ангідри́т (рос. ангидрит: англ. anhydrite; нім. Anhydrit m, Anhydritgips m) — мінерал та гірська порода, що складається головно з цього мінералу. Ангідрит вперше був описаний у 1804 році Авраамом Готлобом Вернером (1749—1817), який назвав мінерал від грецького ἄνυδρος (anhydros) — «безводний».
| Ангідрит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA |
чинний (успадкований, G)[d][1], допоміжний статус: опублікований до 1959 року[d][2] |
| Хімічна формула | CaSO4 |
| Nickel-Strunz 10 | 7.AD.30[3] |
| Dana 8 | 28.3.2.1 |
| Ідентифікація | |
| Колір | білий, сіруватий та блакитний |
| Сингонія | Ромбічна сингонія[4] |
| Твердість | 3.0—3.5 |
| Колір риси | білий |
| Густина | 2.8—3.0 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь |
a-d[5], гідро-[d][5] |
| Типова місцевість | Галль-ін-Тіроль[3] |
 Ангідрит у Вікісховищі | |
МінералРедагувати
Ангідрит — мінерал, сульфат кальцію острівної будови CaSO4. Містить (%): CaO — 41,19; SO3 — 58,81. Домішки: Sr, Ba, MgO, Al2O3, SiO2. Сингонія ромбічна. Кристали ізометричні з пінакоїдальними гранями, також товстотаблитчасті, часто утворює масивні та дрібнозернисті агрегати. Густина 2,8-3,0. Твердість 3,0-3,5. Колір білий, блакитний, сіруватий, червонуватий. Блиск скляний. Злом нерівний до скалкуватого. Риса біла до сірувато-білої. Прозорий. Крихкий. При гідратації легко переходить у гіпс. Форми виділення — суцільні дрібнозернисті мармуроподібні маси, рідко — у вигляді кристалів.
Гірська породаРедагувати
Ангідрит — гірська порода, що складається з мінералу ангідриту (CaSO4) та домішок.
Зустрічається у вигляді суцільних зернистих мас білого, сіруватого та блакитного кольорів, прошарків і виділень серед осадових порід, які є відкладами лагун і морських басейнів, що усихають.
Кристали ангідриту призматичної форми, зустрічається рідко, головним чином у гідротермальних жилах, твердість— 3,0—3,5, питома вага — 2,8—3,0. На поверхні землі ангідрит з часом переходить у гіпс (CaSO4·2Н2О), вбираючи воду і збільшуючи об'єм (до 30 %).
РізновидиРедагувати
Розрізняють ангідрит волокнистий — ангідрит у вигляді волокнистих агрегатів. Як домішки зустрічаються кварц, глиниста речовина, карбонати, галіт, орогенні сполуки. Дуже часто знаходиться у соляних родовищах у вигляді окремих кристалів, а також пластів та прожилків. Використовується для одержання в'яжучих, сірчаної кислоти, добрив, а також для плит внутрішнього облицювання. В Україні є на Донбасі, Передкарпатті та Українському щиті.
ВикористанняРедагувати
Використовується для виробництва в'яжучих матеріалів (різних цементів); деякі відміни — як виробний камінь.
РодовищаРедагувати
Великі родовища ангідриту є в різних районах колишнього СРСР, в Україні — на Донбасі та на Прикарпатті.
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Ludwig C. F. Handbuch der Mineralogie nach A. G. Werner — L: 1803.
- ↑ а б mindat.org
- ↑ mineralienatlas.de
- ↑ а б Handbook of Mineralogy — Mineralogical Society of America.
- ↑ Напис на етикетці з помилкою (див. Ангідрид).
ЛітератураРедагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Ангідрит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Ангідрит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.