Полігаліт (англ. polyhalite; нім. Polyhalit m) — мінерал, водний сульфат калію, кальцію і магнію острівної будови.

Полігаліт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура Plhl[2]
Хімічна формула K₂Ca₂Mg(SO₄)₄·2H₂O
Nickel-Strunz 10 7.CC.65[3]
Ідентифікація
Сингонія Триклінна сингонія
Колір риси білий
Інші характеристики
Названо на честь полі-d (давньогрецька мова)[4],
солі (давньогрецька мова)[4]
Типова місцевість Ischler Salzbergd[5]
CMNS: Полігаліт у Вікісховищі

Назва від полі… і грецьк. «гальс» — сіль (Fr.Stromeyer, 1818). Синоніми: ішеліт, маманіт.

Загальний опис ред.

Хімічна формула: K2Ca2Mg[SO4]4•2H2O.

Містить (%): K2O — 15,62; CaO — 18,6; MgO — 6,69; SO3 — 53,11; H2O — 5,98.

Сингонія триклінна. Пінакоїдальний вид.

Утворює зернисті, волокнисті або листуваті агрегати, волокнисті щільні маси.

Густина 2,78.

Твердість 3,5.

Колір білий до сірого, червоний, жовтий.

Блиск скляний, смолистий. Напівпрозорий.

Гіркий на смак.

Зустрічається у вигляді зерен або прошарків у родовищах солей у Верхній Австрії, Лотарингії (Франція), в Західному Казахстані, США (штат Техас і Нью-Мексико), у Карпатах, а також у продуктах вулканічної діяльності (вулкан Везувій, Італія).

Видобуток ред.

Єдине родовище полігаліту, яке розробляється промисловим способом, походить із шару гірської породи на глибині понад 1000 м під Північним морем біля узбережжя Північного Йоркшира у Великій Британії. Відкладені 260 мільйонів років тому, поклади полігаліту розташовані на 150—170 м нижче калійного пласта. У 2010 році на руднику «Булбі» розпочато перші роботи з видобутку полігаліту; наразі ця копальня є єдиним у світі виробником полігаліту, який компанія Israel Chemicals продає під торговою маркою «Polysulphate» («Полісульфат»). У 2016 році Sirius Minerals оголосила про плани щодо копальні «Вудсміт», нової полігалітової шахти в цьому районі[6]. У березні 2020 року проект перейшла під контроль Anglo American plc.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical MagazineCambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database[Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. а б Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and EtymologyForgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
  5. mineralienatlas.de
  6. Banks backstop Sirius Minerals for $2.9B UK potash mine. MINING.COM (амер.). 2 вересня 2016. Процитовано 21 серпня 2022. 

Література ред.

Посилання ред.