Відкрити головне меню

Штирія (нім. Steiermark [ˈʃtaɪ.ɐmaʁk], бавар. Steiamårk, словен. Štajerska) — федеральна земля на південному сході Австрії. Столиця і найбільше місто — Грац. За даними 2001 року населення землі становило 1,183 млн, що є 4-им показником серед земель Австрії.

Штирія
Steiermark
Steiermark Wappen.svg
Flag of Styria (state).svg
Герб Штирії Прапор Штирії
Адм. центр Грац
Найбільше місто Грац
Країна Flag of Austria.svg Австрія[1]
Межує з
сусідні адмінодиниці
Каринтія, Зальцбург, Верхня Австрія, Нижня Австрія і Бургенланд ?
Населення
 - повне 1.203.986 (2001) (4)
Площа
 - повна 16 392 км²
Висота
 - максимальна 200 метр, 2995 метр
Веб-сайт www.steiermark.at
ISO 3166-2 AT-6
Karte A Stmk.svg
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Штирія

Зміст

ГеографіяРедагувати

 
Околиці міста Мурау.

Площа землі 16 392 км², що є 2-им показником серед земель Австрії. На півночі Штирія межує із землями Верхня і Нижня Австрія, на сході — із землею Бургенланд, на півдні — з Словенією і Каринтією, на заході — з Зальцбургом. Регіон, під назвою Нижня Штирія, до 1918 р. що входив в склад Штирійської коронної землі, в наш час[коли?] знаходиться на території Словенії.

РельєфРедагувати

Практично вся площа Штирії порізана гірськими хребтами. У північній частині Штирії, на північ від річки Енс, розташовані гірські масиви східних Альп Дахштайн (2996 м), Камерґебірґе (2141 м), Ґримінґ (2351 м), Тотесґебірґе (Гохкастен, 2389 м), Пірга (2244 м) й Великий Бухштайн (2224 м). На схід від Енсу тягнуться північні відроги Північних Вапнякових Альп: гірські пасма Північно-Штирійських Альп (з масивами Райхенштайнських гір (2372 м), Гохшваба (2278 м) й Високого Фейча (1982 м)) та Нижньо-Австрійських Альп (Снігові Альпи (1904 м), Ракс (2000 м)). На південь від долини Енсу піднімаються гори, що належать до центральної зони Східних Альп: Таврські гори (Гохґолінґ (2863 м), Предиґтштуль (2543 м), Великий Безенштайн (2449 м) і Завкоґель (2418 м)). Місцевість між річками Мурою і Дравою здіймаються Каринтійсько-Штирійські Альпи (Айзенгут (2441 м), Цирбіцкоґель (2397 м), Америнґкоґель (2184 м)). На схід від річки Мура здіймаються Передні Альпи (Гохланч (1720 м), Вексель (1743 м) і Штулек (1783 м)), які плавно спускаються на схід до долини Раби.

Найзначнішими рівнинами й долинами Штирії є долина річки Мура, де знаходяться найбільші міста регіону — Грац, Леобен, Капфенберг, Брук-ан-дер-Мур, Кніттельфельд, Юденбург і Ляйбніц, а також долина Енса. У Штирії є багато печер.

Палеонтологічними дослідженнями на території краю займався відомий буковинський вчений-природознавець Карл Пенеке.

Річки й озераРедагувати

 
Озеро в Штирії

У відношенні гідрографії вся Штирія належить до басейну річки Дунай, в який несуть свої води всі найголовніші річки країни. Найбільша річка Штирії — Муа, притока річки Драва. На заході країни в північному напрямі тече Енс, а на сході — Раба. У Штирії багато цілющих джерел.

КліматРедагувати

Клімат Штирії, при порівняно незначній площі, має велику різноманітність. Для гірських височин характерний суворіший, холодніший клімат, а родючі долини мають клімат помірніший, м'якший і навіть тепліший. Загалом, кліматичні умови в Штирії, вельми сприятливі для ведення сільського господарства.

Адміністративний поділРедагувати

Землю розділено на 12 округів та одне статусне місто.

 
Округи Штирії

Статусне містоРедагувати

ОкругиРедагувати

Природні пам'яткиРедагувати

На території землі розташований національний парк Гезойзе.

ІсторіяРедагувати

ЕкономікаРедагувати

Економіка Штирії переживає період переорієнтації з промислового виробництва на сферу послуг. У останні декілька років через це в країні спостерігалося падіння чисельності населення. З іншого боку, в 2004 р. Штирія мала найбільший серед всіх земель Австрії показник економічного зростання — 3,8%, головним чином, завдяки бурхливому розвитку Граца.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ArchINFORM
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

ДжерелаРедагувати