Рене-Жюст Гаюї
Рене-Жюст Гаюї (фр. René Just Haüy; 28 лютого 1743, Сен-Жуст-ан-Шоссе — 3 червня 1822, Париж) — французький мінералог і кристалограф. Іноземний почесний член Петербурзької академії наук (1806). Відкрив один з основних законів кристалографії (закон Аюї).
Рене-Жюст Гаюї | |
---|---|
фр. René Just Haüy | |
Народився | 28 лютого 1743[1][2][…] Сен-Жуст-ан-Шоссе, Пікардія |
Помер | 1 червня 1822[4] (79 років) Париж, Франція |
Поховання | Пер-Лашез і Grave of Haüyd |
Країна | Франція[5] |
Національність | француз |
Діяльність | мінералог, фізик, кристалограф |
Alma mater | Паризький університет |
Галузь | геологія, кристалографія |
Заклад | Національний музей природознавства |
Посада | президент |
Вчене звання | абат |
Відомі учні | Gabriel Delafossed |
Аспіранти, докторанти | Християн Самуель Вейс[6] |
Членство | Лондонське королівське товариство Паризьке філоматичне товариствоd Шведська королівська академія наук Французька академія наук Петербурзька академія наук Прусська академія наук Національна академія наук Італіїd Нідерландська королівська академія наук |
Брати, сестри | Валентин Гаюї |
Нагороди | іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (12 березня 1818) |
Рене-Жюст Гаюї у Вікісховищі |
Біографія
ред.Рене-Жюст Гаюї народився в Сен-Жюст-ан-Шоссе 28 лютого 1743 року в провінції Іль-де-Франс (пізніше — департамент Уаза). Його батьками були Юст Аюї, бідний ткач полотна, і його дружина Магдлен Канделот.
Інтерес Аюї до служб і музики місцевої церкви привернув до нього увагу пріора сусіднього абатства премонстрантів. Через нього Аюї познайомили з колегою в Парижі та отримали стипендію в коледжі Наваррі. Зрештою Аюї став ашером, а в 1764 році був призначений регентом (магістром) четвертого класу.
Аюї також прогресував у своєму релігійному навчанні. Він прийняв постриг у 1762 році, прийняв сан у 1765 році і був призначений іподияконом у 1767 році, став дияконом у 1769 році та був висвячений на римо-католицького священика у 1770 році.
Після висвячення Аюї став регентом (вчителем) другого класу в коледжі Кардинала-Лемуана. Завдяки дружбі зі своїм духовним керівником, аббатом Ломондом, Аюї зацікавився спочатку ботанікою, а після лекції Луї-Жан-Марі Добентона — мінералогією.
Його брат Валентин Аюї був засновником першої школи для сліпих Institution des Jeunes Aveugles (Інститут для сліпої молоді) у Парижі.
Праці
ред.- Essai d'une théorie sur la structure des crystaux (1784) BNF
- Exposition raisonné de la théorie de l'électricité et du magnétisme, d'après les principes d'Æpinus (1787) BNF
- De la structure considérée comme caractère distinctif des minéraux (1793)
- Exposition abrégé de la théorie de la structure des cristaux (1793) BNF
- Extrait d'un traité élémentaire de minéralogie (1797)
- Traité de minéralogie (5 vols, 1801) BNF: Vol 1 Vol 2 Vol 3 Vol 4 Vol 5
- Traité élémentaire de physique (2 vols 1803, 1806); Quatrième édition, 1855
- Tableau comparatif des résultats de la cristallographie, et de l'analyse chimique relativement à la classification des minéraux (1809) BNF
- Traité des pierres précieuses (1817) BNF
- Traité de cristallographie (2 vols, 1822) Google Books
- Гаюи Р. Ж. Структура кристаллов. Серия «Классики науки». М.-Л., 1962.
Джерела
ред.- Вернадский В. И. Закон Гаюи и векториальное строение кристаллов.// Труды отд.физ. наук О-ва любит.естеств., 1904.Т.12.Вып.1. С.1-14.
- Вульф Г. В. Аббат Ренэ Жюст Аюи. // Природа, 1922. № 8-9. С.89-96.
- Шафрановский И. И. и Раскин Н. М. Р. Ж. Гаюи и его научные связи с русскими учеными.// Вопросы истории естествознания и техники.1957, вып.5. С. 165—168.
- Шаскольская М. П., Шафрановский И. И. Рене Жюст Гаюи / Отв. ред. Г. Б. Бокий. М., 1981—153 с.
- Christine Blondel, " Haüy et l'électricité : de la démonstration spectacle à la diffusion d'une science newtonienne ", dans Revue d'histoire des sciences, vol. 50, 1997, p. 265—282 [texte intégral]
- Гаюи, Рене-Жюст // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Див. також
ред.- Валентин Гаюї — брат Рене-Жюста.
Примітки
ред.- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Персей — 2005.
- ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.