Бли́ск (староукр. блищ, англ. glance, нім. Glanz) —

Діамант.

1) Фізична властивість мінералів, одна з їх головних діагностичних ознак. Зумовлений відбиттям світлового променю від поверхні мінералу. Блиск — оптичний ефект, що викликається відбиттям частини світлового потоку, що падає на мінерал. Важливим фактором, що створює блиск, є показник заломлення, дисперсія, оптична густина і текстура поверхні (яка може бути поверхнею кристала або поверхнею зламу)[1]. Варіації цих властивостей створюють різні види блиску, тоді як варіації кількості відбитого світла створюють різну інтенсивність того самого блиску. Тип та інтенсивність блиску однакові для кристалічних граней однакової симетрії, але можуть відрізнятися для тих, що мають іншу симетрію.

Блиск як пошукова ознака мінералу використовувався ще в давнину. Георг Агрікола у 5-му розділі своєї книги «Про гірничу справу та металургію» («De Re Metallica») пише: "Індіанці і деякі інші народи шукають в глибоких підземних жилах дорогоцінні камені, але останні частіше знаходять за кольором і особливо за блиском при видобутку руд".

Розрізнюють такі основні блиски мінералів:

  • скляний

Скляний — цей блиск характеризує приблизно 70 % усіх мінералів. Мінерали зі склоподібним блиском мають відбивні властивості, подібні до скла. Більшість силікатів, карбонатів, фосфатів, сульфатів, галогенідів і гідроксидів мають склоподібний блиск. Приклади: енстатит, лазуліт, фенакіт і уваровіт.

  • алмазний або адаматновий (у давньогрецькій мові ἀδάμας (адамас), родовий відмінок ἀδάμαντος (адамантос), буквально «непереможний, неприборканий»)

Адамантовий блиск найбільш характерний для алмазу. Мінерали з алмазним блиском прозорі або напівпрозорі і мають високий показник заломлення. Ці мінерали є ​​рідкісними, наприклад, церусит, циркон і кубічний цирконій, каломель, лінарит, піраргірит.

Мінерали з меншим (але все ще відносно високим) ступенем блиску називають субадамантними, деякі приклади — гранат і корунд.

  • металічний і напівметалічний

Металічний блиск мають непрозорі мінералиб на вигляд схожі на метал. До цієї категорії належать металічні елементи, більшість сульфідів і деякі оксиди. Більшість мінералів із металічним блиском є ​​безбарвними або сірими з різними градаціями і тому мають відблиски від сірого до сріблястого, як, наприклад, спериліт і стибніт. Деякі кольорові метали, такі як мідь і золото, а також деякі мінерали, такі як пірит (золотисто-жовтий), кермезит (червоний), гібоніт (коричневий) і гематит (чорний) мають відповідний колір блиску завдяки своєму властивому кольору. Крім того, тонкі шари атмосферних впливів можуть призвести до барвистих райдужних відтінків.

Субметалічний блиск притаманний непрозорим або майже непрозорим мінералам, які добре відбивають світло. Тонкі осколки або зрізи субметалічних мінералів просвічуються.

  • масний (жирний)

Жирний — блиск мінералу, який виглядає так, ніби він вкритий жиром, наприклад, нефелін, цераргірит, ганіт, цероліт і пірохлор.

  • смолистий

Смолистий — це блиск багатьох жовтих, темно-помаранчевих або коричневих мінералів із помірно високими показниками заломлення — схожий на мед, але не обов'язково такого ж кольору. Ці мінерали нагадують смолу, зазвичай радіоактивні та пройшли процес метамікції.

  • восковий, матовий

Восковий — восковий блиск описує мінерал, який виглядає так, ніби він покритий шаром воску.

  • шовковистий

Шовковистий блиск є результатом того, що мінерал має тонку волокнисту структуру. Мінерали з шовковистим блиском мають оптичні властивості, подібні до шовкової тканини. Наприклад, атласний шпат, хризоберил, тигрове око та соколине око.

  • Перламутровий — описує блиск, подібний до внутрішньої сторони мушлі молюска або ґудзика сорочки. Багато слюд, також тальк мають перламутровий блиск, а деякі мінерали з перламутровим блиском мають райдужний відтінок. Деякі мінерали можуть мати перламутровий блиск на розколотих кристалічних поверхнях, розташованих паралельно та під поверхнею мінералу. Приклади: брусит і смітсоніт.
  • Тьмяний блиск визначає мінерали з поганими відбиваючими якостями, подібно до неглазурованої порцеляни. Більшість мінералів з тьмяним блиском мають шорстку або пористу поверхню без блиску, наприклад, крейда. При повній відсутності блиску мінерал характеризується як тьмяний.

Деякі науковці виділяють два основних види блиску: металічний і неметалічний. При цьому виокремлюють декілька підтипів неметалічного блиску, а саме склоподібний, смолистий, перламутровий, жирний, шовковистий, адамантиновий, тьмяний і восковий.

Блиск змінюється в широкому діапазоні, тому немає жорстких меж між різними типами блиску. З цієї причини різні джерела часто можуть по-різному описувати один і той же мінерал. Ця неоднозначність ще більше ускладнюється здатністю блиску сильно змінюватися в межах певного виду мінералу. Терміни часто комбінують для опису проміжних типів блиску (наприклад, «скляний масний» блиск).

Деякі мінерали виявляють незвичайні оптичні явища, такі як астеризм (відображення зіркоподібної світної області) або ефект котячого ока (відображення сяючих смуг, які, здається, рухаються під час обертання зразка).

2) Загальна назва сульфідів металів, для яких характерний металічний блиск (староукраїнською — блищ).

Розрізняють:

Див. також

ред.

Література

ред.

Примітки

ред.
  1. John Sinkankas (1972). Winchester Press (ред.). Gemstone & Mineral Data Book (inglese) . ISBN 0-87691-067-3. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)