Відкрити головне меню

Якуб Потоцький гербу Пилява (бл. 1554 — 26 січня 1613[2]) — польський шляхтич, військовик та урядник Речі Посполитої.

Якуб Потоцький
Jakub Potocki
Jan i Jakub Potoccy.jpg
Ян і Якуб Потоцькі
Народився 1554(1554)
Кам'янець-Подільськ
Помер 26 січня 1613(1613-01-26)
Смоленськ
Поховання костел, Золотий Потік
Громадянство Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Місце проживання Єзупіль
Діяльність військовик, меценат, урядник
Посада староста генеральний подільський
Конфесія кальвініст,[1] римо-католик
Рід Потоцькі
Батько Миколай Потоцький
Мати Анна Черміньська
У шлюбі з Ядвіґа з Прусиновських
Ядвіґа з Тарновських
Діти Катажина, Миколай, Ян, Станіслав, Якуб
Герб

ЖиттєписРедагувати

 
Костел в Єзуполі
 
Місце поховання

Народився в сім'ї королівського ротмістра Миколая Потоцького та його дружини Анни з Чермінських (15251579). 3-й син у родині, рідні брати: Ян (1551/15551611), Анджей (15531609), Стефан (15681631).

За епітафією, змолоду мав перебувати при дворі короля Стефана Баторія у Семигородді. Після його сходження на трон Королівства Польського став придворним. Брав участь в інфляндській війні 1579-82 років у полку королівських дворян. У вересні 1580 р. з власним почтом брав участь у битвах під Великими Луками, під Торопцем (20 вересня). Політично, як і брати, був пов'язаний з Яном Замойським. У 1585 р. отримав від короля Чешибіси, конфісковані від Самуеля Зборовського. В січні 1588 брав участь у виправі проти архикнязя Максиміліяна ІІ Габсбурга, входив до складу групи під командуванням Алєксандера Конєцпольського, яка 21 січня випередила армію Замойського в марші на Вільковєцьк. Брав участь у битві під Бичиною 24 січня. Правдоподібно, брав участь у битві з татарами під Баворовом у серпні 1589 р. На «пописі» шляхти під Бібркою в серпні 1590 його рота гусарів мала 150 коней, потім мала не більше 100. Посол сейму 1590—1591 років від Подільського воєводства. З братами Яном та Анджеєм брав участь в антикоролівському з'їзді шляхти у Єнджеюві у серпні 1592 р.

Брав участь у сходженні на молдавський трон Єремії Могили 1595 р., залишився там в полку брата при господарі, брав участь в битві під Сучавою зі Штефаном Разваном. Влітку 1596 р. повернувся, взяв участь на чолі своєї роти у придушенні повстання Северина Наливайка.[3]

Перед 1598 р. змінив обряд на католицький. У 1598 р. фундував будівництво костелу Успіння Пречистої Діви Марії та кляштору домініканців в Чешибісах (було закінчене сином Миколаєм-«ведмежою лабою»), назву містечка змінив на Єзуполь.[4]

До 1599 р. володів частиною Загайполя[5], Єзуполем[6], де за його розпорядження та сприяння будували квадратний з 4-ма наріжними вежами замок, домініканський костел, кляштор;[7]

Разом з братами брав участь в молдавських походах 1595 p., кінця 1607 р. Під час рокошу Миколая Зебжидовського став на сторону короля Сиґізмунда III Вази. Брав участь в битві під Ґузовом 5 липня 1607 р., в якій були розбиті загони рокошанів-повстанців. Довгий час був придворним королів Сиґізмунда II Авґуста та Сиґізмунда III Вази. В 1609 р., після смерті брата Анджея, став каштеляном кам'янецьким.

1611 р. брав участь в облозі Смоленська, зокрема, вночі з 12 на 13 квітня врятував ікону Матері Божої. За звитяги перед Річчю Посполитою король надав посаду коменданта залоги в Смоленську[8], пізніше брацлавського воєводи.

Помер 26 січня 1613 року в Смоленську (Якуб Пшонка стверджував, що з жалю за братом Стефаном, який потрапив у полон). Був похований у домініканському костелі Золотого Потоку. Справу виплати йому сум, які була винна скарбниця Речі Посполитої, розглядала у 1614 р. комісія бидгоська.[9]

Уряди (посади), маєтностіРедагувати

Після смерті брата Яна в 1611 р. став старостою генеральним подільським. Був старостою білоцерківським, білокамінським (після капітуляції замку в пайде 30 вересня[3]), летичівським.[10]

Крім родинного Потоку та Чешибісів, посідав Тисменицю з селами: Микитинці, Угорники, Підлужжя, Підпечери, Студенець, Клубівці. 1598 р. люблінський воєвoда Марек Собєскі отримав «консенс» короля на відступлення Якубу Потоцькому королівщин Черніїв, Хом'яків, Хриплин, Перевозець, «саліни» Велеш(с)ниця.[4]

Заснування міста ЄзуполяРедагувати

За легендою, перед цим поселення називалось Чешибіси. Одного разу, згідно з народною легендою, під час наїзду татар польський шляхтич (Якуб Потоцький) втікав від них на своєму коні-румакові. Він переплив Дністер, але кінь ніяк не міг вскочити на стрімкий берег. Воєвода вигукнув: «Єзус-Марія!» — кінь виніс його на суходіл. На подяку Богові воєвода дав обітницю заснувати на обох берегах Дністра міста (теперішні Єзупіль та Маріямпіль). 1597 р. містечко перейменували (стараннями власника — Якуба Потоцького) на Єзупіль.

Сім'яРедагувати

Був одружений двічі. Перща дружина — Ядвіґа Прусіновська (сестра белзького воєводи Адама). Діти:

Друга дружина — Ядвіґа Тарновська (†після 1629), донька буського старости, радомського, сандомирського каштеляна Станіслава Тарновського (пом. 1618), шлюб уклали 19 жовтня 1603 року. Діти:

ПриміткиРедагувати

  1. Skrzypecki T. H. Potok Złoty… — S. 18.
  2. Skrzypecki T. H. Potok Złoty… — S. 229.
  3. а б Lipski A. Potocki Jakub h. Pilawa (ok. 1554—1613)… — S. 19.
  4. а б Lipski A. Potocki Jakub h. Pilawa (ok. 1554—1613)… — S. 20.
  5. Skrzypecki T. H. Potok Złoty… — S. 243.
  6. Skrzypecki T. H. Potok Złoty… — S. 20.
  7. Skrzypecki T. H. Potok Złoty… — S. 27.
  8. Skrzypecki T. H. Potok Złoty… — S. 29.
  9. Lipski A. Potocki Jakub h. Pilawa (ok. 1554—1613)… — S. 20-21.
  10. а б Potoccy (01) Архівовано 5 березень 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  11. Czołowski A. Z przeszłości Jezupola i okolicy… — S. 67.

ДжерелаРедагувати

  • Czołowski A. Z przeszłości Jezupola i okolicy. — Lwów : drukarnia Wł. Łozińskiego, 1890. — 163 s. (пол.)
  • Lipski A. Potocki Jakub h. Pilawa (ok. 1554—1613) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. — t. XXVIII/1, zeszyt 116. — 178 s. — S. 18—21. (пол.)
  • Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — Т. 3. — 938 s. — S. 697—699. (пол.)
  • Skrzypecki T. H. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — 256 s. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)

ПосиланняРедагувати


Попередник
Ян Потоцький
  Воєвода брацлавський
16111613
  Наступник
Олександр Заславський
Попередник
Ян Потоцький
  Староста генеральний подільський
15801582, 16111613
  Наступник
Валентій Александр Калиновський