Валентій-Олександр Калиновський
Валентій Александер Калино́вський (пол. Walenty Aleksander Kalinowski; ? — 1620) — урядник та військовий діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Калиновських гербу Калинова. Староста брацлавський, вінницький (1605 — 11 квітня 1613[1]), звенигородський (1606), генеральний подільський староста (1614).
| Валентій Александер Калиновський | |
|---|---|
| Walenty Aleksander Kalinowski | |
 | |
| Помер | 1620 під Цецорою ·втопився під час переправи |
| Країна |  Велике князівство ЛитовськеРіч Посполита |
| Діяльність | військовик, державний діяч |
| Відомий завдяки | будівничий Вінницького замку |
| Посада | староста генеральний подільський |
| Конфесія | католик |
| Рід | Калиновські |
| Батько | Марцін Калиновський |
| Мати | Зофія Сецехівна Щавіньська |
| Родичі | Станіслав «Ревера» Потоцький (зять) |
| У шлюбі з | галицька каштелянка Ельжбета (Гелена) Струсь з Коморова гербу Корчак |
| Діти | Зофія, Маріанна, Мартин, Єжи, Ізабелла, Кристина, Адам |
Біографія
ред.Власним коштом збудував новий замок у Вінниці.
1607 року брав участь на стороні короля Сигізмунда III Вази з півторатисячним військом в битві під Гузовим, був поранений. За що, ймовірно, отримав від короля пустинь (незаселене місце), почав будувати замок Умань площею 1000 кв.км, право збирати подимне в усьому Брацлавському воєводстві. В. А. Калиновський сприяв залюдненню краю, заснуванню нових поселень, що приносило йому чималі прибутки; відбудував власним коштом замок y Вінниці, утримував власне військо.
1609—1611 років брав участь з власним військом в походах на Москву. 1610 — до початку 1620 року брацлавський староста, пожертвував 30 000 золотих, 2 села для монастиря єзуїтів, що оселилися у Вінниці.
1612 року приєднався з 400 кіннотниками та 200 піхотинцями до військ під командуванням Томаша Замойського проти татар.
1613 року реґіментар, заступав Станіслава Жолкевського, захищав кордони від татар.
1614 року отримав посаду генерального подільського старости, разом з Кам'янецьким та Летичівським староствами.
1615 року був власником Личківців.[2]
Брав участь в сутичках проти козаків під Яругою та Старою Ольшанкою, в 1616 — над Роставицею.
1620 року брав участь в поході Станіслава Жолкевського під Цецору, де відмовився йому підпорядковуватися. Загинув при переправі через р.Прут. Через стрімку кар'єру мав багато заздрісників серед польської шляхти.
За його наказом в Гусятині (був на той час власністю Калиновських) слугами був закатований батько Северина Наливайка; було відібрано хату, землю, сім'я Наливайків переїхала на Волинь.
Тесть Миколай Струсь заповів струсівський маєток доньці Гелені — дружині В. А. Калиновського.[3]
Родина
ред.Сини Адам, Єжи, Мартин Калиновські розділили між собою батькові маєтки:
Адаму дістались Нестервар (Тульчин), Адамгород (Тростянець) та Краспопілля (Кирнасівка); Єжи став власником Немирова та Могилева; Мартин отримав родинний замок в Гусятині.
- Батьки:
- Марцін (Мартин)
- Зофія (Софія) Сецехівна Щавиньська (польск. Zofia Sieciechówna Szczawińska)
- Дружина:
- Ельжбета (Гелена) Струсь (польск. Elżbieta Strusiówna)
- Діти:
- Софія (польск. Zofia Kalinowska)
- Ізабелла (польск. Izabella Kalinowska)
- Маріанна (польск. Marianna Kalinowska)
- Кристина (польск. Krystyna Kalinowska)
- Адам (польск. Adam Kalinowski)
- Єжи (польск. Jerzy Kalinowski)
- Мартин Калиновський (польск. Marcin Kalinowski)
Примітки
ред.- ↑ Архивъ Юго-Западной Россіи, частина 8, том V, с. 427. Архів оригіналу за 10 квітня 2018. Процитовано 23 квітня 2018.
- ↑ Betlej A. Kościoł parafialny p.w. Niepokalanego Poczęcia Najśw. Panny Marii w Liczkowcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2009. — T. 17. — 806 il. — S. 86. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.) S. 204
- ↑ Kurzej M. Kościoł parafialny p.w. Matki Boskiej Różańcowiej w Strusowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2009. — T. 17. — 806 il. — S. 317. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)
Джерела та література
ред.- Захарченко Р. С. Калиновський Валентій-Олександр [Архівовано 16 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 33. — ISBN 978-966-00-0692-8.
- Czapliński W. Kalinowski Walenty Aleksander h. Kalinowa (zm. 1620) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — T. XI/…, zeszyt …. — 638 s. — S. 471. (пол.)
- Żwaniec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 871. (пол.) — S. 871—873. (пол.)
Посилання
ред.- Kalinowski [Архівовано 26 лютого 2013 у Wayback Machine.] (пол.).
- Kalinowski[недоступне посилання з травня 2019] (пол.)
- Walenty Aleksander KALINOWSKI, starosta of Kamieniec [Архівовано 4 лютого 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
- Walenty Aleksander Kalinowski z Husiatyna h. Kalinowa (ID: 9.278.21) [Архівовано 30 квітня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
| Попередник Якуб Потоцький |
|
Староста Генеральний Подільський 1614-1621 |
|
Наступник Стефан Потоцький |