Відкрити головне меню

Баворів

село в Україні, в Тернопільському районі Тернопільської області.

Ба́ворів — село Тернопільського району, Тернопільської області (Україна). До 2015 — центр сільської ради, якій також було підпорядковане с. Застав'є. Нині Баворів перебуває у складі Великогаївської сільської громади.

село Баворів
Bavoriv gerb.png Bavoriv prapor.png
Герб Баворіва Прапор
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Рада/громада Великогаївська сільська громада
Код КОАТУУ 6125280301
Основні дані
Перша згадка 1439
Населення 688 осіб (2001)
Площа 2,2 км²
Густота населення 312,730 осіб/км²
Поштовий індекс 47743
Телефонний код +380 352
Катойконіми баворівці
Географічні дані
Географічні координати 49°26′23″ пн. ш. 25°43′19″ сх. д.H G O
Водойми р. Гнізна
Найближча залізнична станція Прошова
Місцева влада
Адреса ради с. Баворів, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47743
Карта
Баворів. Карта розташування: Україна
Баворів
Баворів
Баворів. Карта розташування: Тернопільська область
Баворів
Баворів

CMNS: Баворів на Вікісховищі

Розташоване за 20 кілометрів від Тернополя і за 3 км від найближчої залізничної станції Прошова.

ІсторіяРедагувати

Неподалік села виявлено археологічні пам'ятки черняхівської культури та культури кулястих амфор.

Перша писемна згадка відноситься до 1439 року, коли село було власністю С. Баворовського.

Згадується 18 грудня 1447 року в книгах галицького суду[1].

У 1540 Баворів згадано як приватне містечко[2], яке мало оборонний замок (до нашого часу збереглися руїни мурів, фундамент замку та підземний хід[3]).

Каспер Несецький називає в І томі своєї праці «Korona polska przy złotej wolności…» тодішнім власником поселення Вацлава Баворовського — коронного писаря часів короля Сігізмунда І Старого, який, за даними Несецького, купив поселення і заснував містечко[4].

У 1589 біля містечка був розгромлений чамбул ногайських татар.

1779 року Баворовські отримали титул графів Священної Римської імперії[5].

З розвитком Тернополя як економічного і оборонного центру містечко занепало.

СимволікаРедагувати

ГербРедагувати

Затверджений рішенням сесії сільської ради[6].

Щит розтятий і понижено хвилясто напівперетятий червоним, зеленим і синім. У першій частині два срібних співобернених вістря коси, супроводжувані зверху золотим п'ятикутним хрестом. У другій частині виникає срібний млин, поверх усього млинове колесо, синє в срібному і срібне в синьому. Щит вписаний в золотий декоративний картуш та увiнчаний червоною міською короною з трьома вежками.

У середині ХІХ століття громада Баворова користувалася печаткою з іншою символікою: у полі печатки — два листяні дерева, між якими стоять два вулики

Пам'яткиРедагувати

ЗамокРедагувати

 
Замковий пагорб, 2013 р.

Замок у Баворові був побудований на пагорбі над річкою Гнізною в XVI столітті Вацлавом Бавором (пол. Wacław Bawor). У 1589 році замок витримав татарську облогу. У XVII столітті замок був перебудований. По кутах будинку з воротами знаходилися дві круглі оборонні вежі у три яруси з купольним шатровим завершенням. У 1851 році власником замку став граф Віктор Боваровський (пол. Wiktor Baworowski). Оскільки замок вже не був придатний для проживання, граф Віктор збудував новий палац. Зараз на замковому пагорбі можна відшукати лише пивниці, рештки фундаменту, залишки мурів та вхід у засипаний підземний хід.[джерело?]

Церква Різдва Іоанна ХрестителяРедагувати

Мурована Церква Різдва Івана Хрестителя діє від 1747 року, спочатку це була замкова каплиця, яку звела в XVI столітті родина Баворовських.

Є пам'яткою архітектури національного значення (охоронний номер 1597/0).

Костел святого ВацлаваРедагувати

Римо-католицький костел святого Вацлава збудований на власні кошти ксьондза Я. Шубера на початку XX століття. Є пам'яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 228).

У жовтні 2014 року митрополит Львівський Мечислав Мокшицький, о. Анатолій Заячковський урочисто посвятили відновлений костел. Одним із меценатів відновлення храму є Даріуш Гаєвський[7].

ІншіРедагувати

  • Поселення Баворів I (черняхівська культура (кін. II — поч. V ст. н. е.), пам'ятка археології, охоронний номер 2784)
  • Скульптура Св. Богородиця «Пієта» (XIX ст., пам'ятка історії місцевого значення, охоронний номер 4372-Тр)
  • Пам'ятний знак воїнам-землякам, які загинули в роки Другої світової війни (1941—1945, пам'ятка історії місцевого значення, охоронний номер 694)

Соціальна сфераРедагувати

У селі діють загальоосвітня школа І-ІІІ ступенів, бібліотека.

НаселенняРедагувати

У 2001 році в селі проживало 688 осіб[8].

Мовні особливостіРедагувати

Село розташоване на території наддністрянського (опільського) говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Баворові: бараболиско («місце, де росла картопля»), бараболянка («картоплиння; бадилля картоплі»), бібкі («овечий послід»), біда («двоколісний візок»), бляд («верхня частина плити»), варе́то («домоткане простирадло; рядно»), вожило («опік»), ворозкі («мотузки, на яких висить колиска»), воська («деталь у жорнах; веретено»), вуклепанец («обмолочений сніп»), зазулька («сонечка»), лабай («людина з великими стопами»), лайнєк («коров'ячий або кінський кізяк»), лівкутник («шульга»), нахлостанка («вудила»), піддаші («місце, де тримають віз»), покрадаємци («крадькома, потайки»), скрут («поворотна подушка передньої частини воза»), сокірня («регулятор плуга»), шток («дерев'яний брусок, який лежить на залізній осі воза»).

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

ПрацювалиРедагувати

ПохованіРедагувати

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Akta grodzkie i ziemskie. — T. XII. — S. 167. — № 1903. (лат.)
  2. Забуте місто Баворів[недоступне посилання з червень 2019]
  3. Замки та храми України
  4. Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — Т. 1. — S. 52—53. (пол.)
  5. Графи Баворовські
  6. Українська геральдика
  7. Юрса Г. Посвятили костел у Баворові // Вільне життя плюс. — 2014. — № 86 (24 жовт.). — С. 5.
  8. Мельничук Б., Уніят В. Баворів… — С. 64.
  9. М. Ониськів, В. Ханас. Слюзар Володимир Климентійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 295. — ISBN 978-966-528-279-2.
  10. Rostocki W., Wereszczycka H. Horodyski Mikołaj Andrzej Michał h. Korczak (ur. 1773, zm. ok. pol. XIX w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1962. — T. X/1. — Zeszyt 44. — S. 4—8. (пол.)
  11. Дембіцький Д. Тернопільський Олег Йосипович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 623. — ISBN 978-966-528-318-8.
  12. Таємниці дивака. Граф Віктор Баворовський // Zbruch, 12.03.2016

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Зовнішні відеофайли
    У Баворові фестивалили // Телеканал ІНТБ, 8 липня 2015