Слюзар Степан Климентійович

український журналіст, редактор

Степан Климентійович Слюзар (нар. 22 липня 1950, с. Баворів, Україна) — український журналіст, редактор. Член НСЖУ (1982). Брат Володимира Слюзара, праправнук о. Степана Качали[1], внучатий небіж Кирила Студинського[2].

Степан Климентійович Слюзар
Народився 22 липня 1950(1950-07-22) (73 роки)
с. Баворів Тернопільського району Тернопільської області, Україна
Громадянство  УРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність журналіст, редактор
Alma mater Львівський університет
Знання мов українська
Членство Національна спілка журналістів України
Посада редактор
Родичі брат Володимир

Життєпис ред.

 
Зустріч журналістів-ветеранів газети «Ровесник» у Тернопільському прес-клубі

Степан Климентійович Слюзар народився 22 липня 1950 року в селі Баворові Тернопільського району Тернопільської області, нині Україна. Після закінчення Баворівської середньої школи вчителював у селах Кип'ячка та Баворів, служив у війську, працював інженером-статистом у Тернопільському «Облшляхбуді».

У 1977 році закінчив факультеті журналістики Львівського університету (нині національний університет).

Від 1977 — кореспондент, завідувач відділу тернопільської районної газети «Шляхом Ілліча» (нині «Подільське слово»).

У 1981—1990 — в редакції тернопільської обласної молодіжної газети «Ровесник»: кореспондент, старший кореспондент, завідувач відділу, відповідальний секретар, заступник редактора, редактор. За редагування Степана Слюзара газети «Ровесник» із майже 100-тисячним накладом першим серед офіційних видань краю підтримав національно-демократичні процеси.

Співініціатор і співорганізатор створення міської газети «Тернопіль вечірній», її 1-й редактор (березень 1990 — жовтень 1991); це — період розквіту видання (наклад — 50 тис. примірників). Після кількох чисел виходу київська компартійна влада намагалася ліквідувати видання за його активну проукраїнську позицію.

Від жовтня 1991 — редактор газети «Відродження», яку реорганізував у «Свободу». За 3 роки її тираж перевищив 100 тис. примірників, у період підготовки до Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 газета виходила півмільйонним накладом, призначеним для Сходу та Півдня України.

Як прихильник незалежних від влади та політичних партій мас-медіа — співзасновник і президент приватної Агенції «Прес-Інформ» (1995). Один з ініціаторів створення і організатор «Тернопільської газети», її шеф-редактор (1996—2000). Видання реформаторського спрямування — переможець (1996) Всеукраїнського конкурсу серед обласних газет, який проводив міжнародний фонд «Відродження».

У серпні 1999 за програмою інформаційного агентства США (USIS) стажувався у цій країні.

Під час наступного перебування у США (2002—2003) вивчав історію української діаспори, діяльність її політичних та громадських організацій, українських та американських мас-медіа. Повернувшись в Україну, займався творчою роботою. Нині — пенсіонер.

Заступник голови обласної організації ««Меморіал» імені Василя Стуса» (від 2016).

Нагороди ред.

  • Почесний знак Національної спілки журналістів України (2011),
  • відзнака міського голови Тернополя (2015).[3]

Примітки ред.

  1. Чубата Д. Істина Степана Качали / Дарія Чубата // Вільне життя плюс. — 2016. — 21 січ. — С. 3.
  2. Дорош В., Слюзар В. Родина Качалів в історії Галичини. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2010. — С. 4, 130.
  3. Карабаник О. Степана Слюзара удостоєно відзнакою міського голови // Тернопіль вечірній. — 2015. — № 14 (10 черв.). — С. 1, 2.

Джерела ред.

Література ред.

  • Деркач З. З «Відродження» до «Свободи» / Зоряна Деркач // Свобода. — 2015. — № 82 (23 жовт.). — С. 1, 3.
  • Карабаник О. Степана Слюзара удостоєно відзнакою міського голови // Тернопіль вечірній. — 2015. — № 14 (10 черв.). — С. 1, 2.
  • Слюзар С. «Тернопіль вечірній» став інформаційною «бомбою» / Степан Слюзар // Тернопіль вечірній. — 2015. — 25 бер. — С. 5.
  • Чубата Д. Істина Степана Качали / Дарія Чубата // Вільне життя плюс. — 2016. — 21 січ. — С. 3.

Посилання ред.