Відкрити головне меню

Слюзар Степан Климентійович

український журналіст, редактор

Степан Климентійович Слюзар (нар. 22 липня 1950, с. Баворів, Україна) — український журналіст, редактор. Член НСЖУ (1982). Брат Володимира Слюзара, праправнук о. Степана Качали[1], внучатий небіж Кирила Студинського[2].

Степан Климентійович Слюзар
Слюзар Степан Климентійович - 15103518.jpg
Народився 22 липня 1950(1950-07-22) (69 років)
с. Баворів Тернопільського району Тернопільської області, Україна
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність журналіст, редактор
Alma mater Львівський університет
Посада редактор
Родичі брат Володимир

ЖиттєписРедагувати

 
Зустріч журналістів-ветеранів газети «Ровесник» у Тернопільському прес-клубі

Степан Климентійович Слюзар народився 22 липня 1950 року в селі Баворові Тернопільського району Тернопільської області, нині Україна. Після закінчення Баворівської середньої школи вчителював у селах Кип'ячка та Баворів, служив у війську, працював інженером-статистом у Тернопільському «Облшляхбуді».

У 1977 році закінчив факультеті журналістики Львівського університету (нині національний університет).

Від 1977 — кореспондент, завідувач відділу тернопільської районної газети «Шляхом Ілліча» (нині «Подільське слово»).

У 1981—1990 — в редакції тернопільської обласної молодіжної газети «Ровесник»: кореспондент, старший кореспондент, завідувач відділу, відповідальний секретар, заступник редактора, редактор. За редагування Степана Слюзара газети «Ровесник» із майже 100-тисячним накладом першим серед офіційних видань краю підтримав національно-демократичні процеси.

Співініціатор і співорганізатор створення міської газети «Тернопіль вечірній», її 1-й редактор (березень 1990 — жовтень 1991); це — період розквіту видання (наклад — 50 тис. примірників). Після кількох чисел виходу київська компартійна влада намагалася ліквідувати видання за його активну проукраїнську позицію.

Від жовтня 1991 — редактор газети «Відродження», яку реорганізував у «Свободу». За 3 роки її тираж перевищив 100 тис. примірників, у період підготовки до Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 газета виходила півмільйонним накладом, призначеним для Сходу та Півдня України.

Як прихильник незалежних від влади та політичних партій мас-медіа — співзасновник і президент приватної Агенції «Прес-Інформ» (1995). Один з ініціаторів створення і організатор «Тернопільської газети», її шеф-редактор (1996—2000). Видання реформаторського спрямування — переможець (1996) Всеукраїнського конкурсу серед обласних газет, який проводив міжнародний фонд «Відродження».

У серпні 1999 за програмою інформаційного агентства США (USIS) стажувався у цій країні.

Під час наступного перебування у США (2002—2003) вивчав історію української діаспори, діяльність її політичних та громадських організацій, українських та американських мас-медіа. Повернувшись в Україну, займався творчою роботою. Нині — пенсіонер.

Заступник голови обласної організації ««Меморіал» імені Василя Стуса» (від 2016).

НагородиРедагувати

  • Почесний знак Національної спілки журналістів України (2011),
  • відзнака міського голови Тернополя (2015).[3]

ПриміткиРедагувати

  1. Чубата Д. Істина Степана Качали / Дарія Чубата // Вільне життя плюс. — 2016. — 21 січ. — С. 3.
  2. Дорош В., Слюзар В. Родина Качалів в історії Галичини. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2010. — С. 4, 130.
  3. Карабаник О. Степана Слюзара удостоєно відзнакою міського голови // Тернопіль вечірній. — 2015. — № 14 (10 черв.). — С. 1, 2.

ДжерелаРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Деркач З. З «Відродження» до «Свободи» / Зоряна Деркач // Свобода. — 2015. — № 82 (23 жовт.). — С. 1, 3.
  • Карабаник О. Степана Слюзара удостоєно відзнакою міського голови // Тернопіль вечірній. — 2015. — № 14 (10 черв.). — С. 1, 2.
  • Слюзар С. «Тернопіль вечірній» став інформаційною «бомбою» / Степан Слюзар // Тернопіль вечірній. — 2015. — 25 бер. — С. 5.
  • Чубата Д. Істина Степана Качали / Дарія Чубата // Вільне життя плюс. — 2016. — 21 січ. — С. 3.

ПосиланняРедагувати