Порохова

село в Україні, в Бучацькій громаді, Чортківському районі Тернопільської області

Порохова́ — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Розташоване на річці Баришка, на півдні району. До 2020 центр сільради. До Порохови приєднано хутір Підвільне.

село Порохова
Панорама села Порохова
Панорама села Порохова
Панорама села Порохова
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Громада Бучацька міська громада
Код КАТОТТГ UA61060070310034496
Облікова картка Порохова 
Основні дані
Засноване 1770
Населення 1 167
Територія 3.610 км²
Густота населення 323.27 осіб/км²
Поштовий індекс 48462
Телефонний код +380 3544
Географічні дані
Географічні координати 48°57′47″ пн. ш. 25°15′37″ сх. д. / 48.96306° пн. ш. 25.26028° сх. д. / 48.96306; 25.26028Координати: 48°57′47″ пн. ш. 25°15′37″ сх. д. / 48.96306° пн. ш. 25.26028° сх. д. / 48.96306; 25.26028
Водойми Баришка
Відстань до
районного центру
18 км
Найближча залізнична станція Бучач
Відстань до
залізничної станції
18 км
Місцева влада
Адреса ради 48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, майдан Волі, 1
Староста Бачинський Василь Михайлович
Карта
Порохова. Карта розташування: Україна
Порохова
Порохова
Порохова. Карта розташування: Тернопільська область
Порохова
Порохова
Мапа
Мапа

Населення — 1110 осіб (2007).

У селі є Порохівська травертинова скеля.[1]

Історія

ред.

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки підкарпатської культури шнурової кераміки.

Перша писемна згадка — 1452 р.

12 жовтня 1456 р. в «Найдавніших записах галицьких судів 1435—1475 років» «Актів ґродських і земських» вказано, що Бартош з Язловця (він же Бартош Язловецький, власник поселення) — староста кам'янець-подільський — у випадку невчасного повернення боргу каштеляну галицькому Янові Влодковичу з Княгиничів повинен віддати права (повністю або частково) на bona sua Parchowa.[2]

Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Рідна школа» та інших, кооперативи.

1893 року було збудовано дерев'яний костелик (як каплиця публічна на урвищі «Скала», мала назву «Різдва святого Яна Хрестителя», 9 на 7 метрів, з виокремленим захристям, накрита гонтою, розібрана 1930 року через поганий стан; фундатор Артур Целецький,[3] відправляли в ньому ксьондзи з Бариша, приїжджали монахи-салезіани з Пужників.

1906 року тут постала експозитура Бучацького деканату РКЦ, до якої у вересні 1909 приєднали Стінку, Зубрець, 1925 року експозитура стала парафією.[4]

1912 року граф Станіслав Бадені офірував костелові 5 морґів поля (віддалені на 3 км від центру села), на яких стали малий камінний млин, мешкальний будинок, стодола.[4]

У травні 2017 в ЗМІ появилася інформація про те, що планується ремонт 10,5 км відтинку місцевої автодороги Порохова — Космирин у 2017 році[5].

До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району[6].

З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади[7].

Політика

ред.

Парламентські вибори, 2019

ред.

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610184, розташована у приміщенні школи.

Результати

Соціальна сфера

ред.

Працюють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, дошкільний заклад, селянська спілка, 5 торгових закладів.

Пам'ятки

ред.
  • Будинок (палацик[10]) польських шляхтичів Целецьких (ІІ-а половина XVIII ст., зберігся)
  • Церква святої Покрови (1812, мурована; накрита бляхою в 1880[11])
  • Костел Матері Божої Цариці (1930 р., архітектор Броніслав Віктор, реставрований 1996)
  • капличка
  • Символічна могила Борцям за волю України (1991)
  • Пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1969, реконструйовано 1983).
  • Комплексна пам'ятка природи місцевого значення Порохівська травертинова скеля.

Відомі люди

ред.

Народилися

ред.
  • Д. Літевчук — науковець.
  • Любомир Царик — український вчений у галузях географії та геоекології, громадський діяч.

Працювали

ред.
  • Мирослав Попович — український філософ, після звільнення у серпні 1956 з посади директора школи в Золотому Потоці переведений вчителем до школи у с. Порохова.[12]

Проживали

ред.

Перебували

ред.

Світлини

ред.

Примітки

ред.
  1. Кітура В., Сивий М. Порохівське родовище травертину // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 120. — ISBN 978-966-528-279-2.
  2. Akta grodzkie i ziemskie… — Lwów, 1887. — Т. XII. — S. 243. (лат.)
  3. а б Quirini-Popławski R. Kościół parafialny p.w. Najśw. Panny Marii Królowej Korony Polskiej w Porchowej… — S. 177.
  4. а б Quirini-Popławski R. Kościół parafialny p.w. Najśw. Panny Marii Królowej Korony Polskiej w Porchowej… — S. 176.
  5. На Тернопільщині оновлять дорожнє покриття на чотирьох трасах // Вільне життя плюс. — 2017. — № 42 (15882) (31 трав.). — С. 3. — (Події, факти, коментарі).
  6. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання»
  8. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
  9. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
  10. Quirini-Popławski R. Kościół parafialny p.w. Najśw. Panny Marii Królowej Korony Polskiej w Porchowej… - S. 175.
  11. Порхова / Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 628.
  12. Наливайко О. Колишній директор Золотопотіцької школи Мирослав Попович — лауреат Шевченківської премії // Бучаччина: історія сучасності «Береги свободи слова». — Тернопіль : ВАТ «ТВПК „Збруч”», 2008. — С. 184—185. — ISBN 978-966-528-289-1.
  13. Próchnicki Z. Cielecki Zaremba Artur // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — 96 s. — S. 45. (пол.)

Література

ред.

Посилання

ред.