Майдан Волі (Бучач)
Майдан Волі — центральна площа в історичному середмісті Бучача. Попри Майдан проходить вулиця Галицька, від нього відходять вулиці Аґнона та Міцкевича.
| Майдан Волі Бучач | |
|---|---|
_Buchach.jpg) | |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Архітектурні пам'ятки | Бучацька ратуша |
| Пам'ятники | Тарасу Шевченку, Іоанну Георгію Пінзелю |
| Державні установи | Бучацька РДА, міська рада |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 Майдан Волі у Вікісховищі | |
Історія
ред.
На думку Олега Рибчинського, давня площа Ринок мала форму трикутника.
Колишня ринкова площа міста (одна з кількох). У приміщенні ратуші діяли крамниці (партер), на поверхах розташовувалася міська управа.[1]
До Першої світової війни мала інший вигляд. Внаслідок бомбардувань та артобстрілів російськими окупантами були дуже сильно зруйновані будинки східного та південного боку площі, які так і не були відновлені ані за часів Польщі, ні після встановлення влади більшовиків, ні під час зведення адмінбудівлі на початку 1970-х років.
За часів Австро-Угорщини на площу виходила також тодішня вулиця Костельна (тепер Лесі Українки).
Установи, будівлі
ред.На майдані розташована центральна районна адмінбудівля і виходить вхід до Бучацького районного музею.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Боднарук І. Бучач сто років тому // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 65..
Джерела
ред.- Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
- Рибчинський О. Особливості композиційно-планувальної структури містечка Чернелиця // Чернелицький замок / Пам'ятки України. — К., 2015. — № 7—9 (191) (лип.—вер.). — 84 с. — С. 26—31.
- Рибчинський О. В. Ринкові площі в композиційно-планувальній структурі історичного міста [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.]. — С. 204—211.