Бучацька ратуша

Бу́чацька ра́туша — унікальна пам'ятка архітектури середини XVIII століття в м. Бучачі Тернопільської області. Зведена 1750 (1751, або близько 1743—1758) р., за іншими даними — час невідомий) у стилі рококо. Архітектор Бернард Меретин, скульптор Йоган-Георг Пінзель, фундатор — Микола Василь Потоцький. Легенда оповідає про те, що фундатор ратуші хотів, щоб вона була вищою від львівської Вежі Корнякта.^{[джерело?]} Після 1920 р. будівлю віддали під житло та крамниці. 1982—1992 рр. у ній діяли районний історико-краєзнавчий музей і дитяча художня школа. Перебуває на реставрації з середини 2000-х років.

Бучацька ратуша
Бучацька ратуша
49°03′44″ пн. ш. 25°23′41″ сх. д.
Статус	пам'ятка архітектури національного значення
Статус спадщини	пам'ятка архітектури національного значення України
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Тернопільська область, м. Бучач, Майдан Волі
Архітектурний стиль	пізнє бароко
Автор проєкту	Бернард Меретин
Архітектор	Бернард Меретин
Засновник	Микола Василь Потоцький
Будівництво	1750/1751/бл. 1743—1758
Реліквії	скульптура Й. Г. Пінзеля
Стан	на реставрації
Бучацька ратуша (Україна)
Бучацька ратуша у Вікісховищі

Історія

За одними даними, збудована в 1750 році. За іншими — у 1751 році, або точний час спорудження невідомий, приблизно можна вказати 1743—1758 роки .Зведена в стилі рококо. Архітектор Бернард Меретин, скульптор Й. Г. Пінзель, фундатор — Микола Василь Потоцький. У XIX столітті на першому поверсі діяли повітові староство та рада.^{[джерело?]}

Опис

Микола Василь Потоцький — фундатор

Ратуша зі старим завершенням

Фасад перед Другою світовою війною

Розташована в нижній частині міста посеред невеликого майдану, гармоніює з ландшафтом, вирізняється чітким окресленням об'ємів і досконалістю пропорцій.

Споруда має яскраво виражену вертикально-центричну композицію вежового типу. На двоповерховий кубічний об'єм спирається двоярусна вежа з великими вікнами. Пластику стін підкреслюють пілястри, крок і кількість яких неоднакові: на головному фасаді — 6, на задньому — 5, на бічних — по 4; вони закінчуються капітелями коринфського ордеру і значно урізноманітнюють площину фасадів. Архітектурні форми позначені вишуканою, плинною пізньобароковою пластикою. Троє дверей нині — нижче від рівня майдану (культурний шар за 250 років піднявся на 1 м). Головний фасад ратуші повернутий до заходу, на його фронтоні — картуш із родинним гербом «Пилява» фундатора ратуші Миколи Василя Потоцького. На фігурному щиті з перехрещеними військовими атрибутами — напис «М. Р. S. К.» («Микола Потоцький — староста Канівський»). Внутрішній простір поділений на 12 зал; поверхи з'єднані гвинтовими сходами. За скульптурним оздобленням та органічним синтезом мистецтв Бучацька ратуша не має аналогів в архітектурі України XVIII століття. Бучацька ратуша є справжнім витвором архітектурного мистецтва. Ця будівля унікальна тим, що являє собою класичний стиль бароко. Подібних будівель, що збереглися до наших днів майже в первозданному вигляді, в Україні не так вже й багато.

Скульптури

Початково фасад прикрашали 14 фігур; образи взяті з Біблії та античної міфології. Скульптури відзначаються експресією пластичної мови та динамізмом композиції; тесані з монолітного каменя-вапняку, подекуди є вставки. Частина з них втрачена під час пожежі 29 липня 1865, кілька півфігур-каріатид під балконами на фасадній стіні знищені в середині 1950-х. Збереглися 9 статуй (усі пошкоджені): композиції (висота — 195 см) «Геракл роздирає пащу Немейському левові», «Геракл убиває Лернейську гідру», монументальні статуї бога морів Посейдона та юнака Давида — переможця велетня Голіафа й інші. Нині львівські скульптори під керівництвом Дмитра Крвавича виконують копії статуй; вони займуть місце на ратуші, оригінали зберігаються в музеї.

Годинник

До 1847 року на верхньому ярусі вежі був годинник. У 2002 році на вершини вежі встановили чотири циферблати годинника.

Реставрації

Бучацька ратуша

Осінь 2014

Осінь 2013

Осінь 2013

Літо 2015

• У 1985 році уклали договір про рестарацію. У 1986—1989 роках ратушу реставрували працівники Кам'янець-Подільської реставраційної майстерні (керівник С. А. Токар) . Державне львівське підприємство «Укрзахідпроектреставрація» у 1987 році взяло з ратуші 16 кам'яних скульптур на реставрацію. Під час виконання робіт громадськість Бучача, зокрема, Олексій Жовковський на сторінках газети «Золота Пілава» висловлював занепокоєння ходом та якістю проведених робіт, які мали завершити 1988 року. Було добудувано дерев'яну вежу, барокову за формою і відповіднішу стилю будівлі, ніж те, що було за часів СРСР (невисокий шпиль з п'ятикутною радянською зіркою, якого тут історично не було).
• У 2000-их реставрація відновлена, але через брак коштів досі не завершена. Востаннє державні кошти виділялись у 2007—2008 роках.
• Допомогти в реставрації ратуші та прилеглої території готові австрійські архітектори. Але умовою реставрації європейським коштом є перенесення пам'ятника Тарасові Шевченку за межі архітектурного ансамблю ратуші, позаяк він суперечить архітектурній цілісності комплексу, та недавно спорудженого пам'ятника Пінзелю.
• До фестивалю «Дні Пінзеля» (2016) відреставрували східний фасад нижньої частини ратуші.
• У 2015 і 2016 роках міська рада виділила по 1 млн грн. У випадку перевиконання бюджету-2016 планують ще 300 тис.
• Ремонт планують завершити 2018 року, станом на жовтень 2017 року відреставровано тільки 40 %. Загальна кошторисна вартість складе 10 млн 400 тис. гривень.

Див. також

• Бефруа
• Собор святого Юра

Література

• Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
• Дуда І. Бучацька ратуша // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 206—207. — ISBN 966-528-197-6.
• Жарких М. І. Ратуша в Бучачі [Архівовано 22 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Історія українського мистецтва: В 6 т. // К., 1968. — Т. 3.
• Крвавич Д. Українська скульптура періоду рококо // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. — Львів, 1998. — Т. 236 (CCXXXVI). — С. 153.
• Лильо О. Майстер-будівничий Мартин Урбанік // Діяльність будівничих Львова першої половини XVIII ст. в контексті європейських зв'язків: особливості формування і розбудови.
• Логвин Г. По Україні: Стародавні мистецькі пам'ятки. — Київ, 1968.
• Рибчинський О. Ідеологічне підґрунтя формування архітектури ратуш в містах Галичини [Архівовано 13 січня 2017 у Wayback Machine.]. — С. 146—149.
• Чорній О. Бучацька ратуша знову потребує допомоги // Бучаччина: історія сучасності «Береги свободи слова». — Тернопіль : ВАТ «ТВПК „Збруч”», 2008. — С. 168—169. — ISBN 978-966-528-289-1.

Посилання

Зовнішні відеофайли
	Про реставрацію Бучацької ратуші // Бучацькі новини.

• Конанець О. Спільна спадщина: австрійські науковці беруться врятувати Бучацьку ратушу (фото Юрій Остапа) [Архівовано 25 вересня 2015 у Wayback Machine.] / Оксана Конанець // Портал «А4». — 2014. — 20 жовтня.
• Тернопільщина: Бучацький фотограф показав, як зараз вигладяає історична ратуша з середини (фото) [Архівовано 12 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Доба. — 2014. — 7 квітня.
• Світлина ратуші та ринкової площі до бомбардування міста московитами // Polona.pl.
• Знову зазвучала бучацька ратуша // Бучацькі новини. — 2012. — 31 серпня.
• Бучацька ратуша на фільмі з дрона (2018) [Архівовано 20 лютого 2020 у Wayback Machine.].