Відкрити головне меню

Бучацький район

район у Тернопільській області (Україна)

Бу́чацький райо́н, або Бу́чаччина — адміністративний район у південно-західній частині Тернопільської області, Україна.
Районний центр: Бучач. Площа 802 км². Населення 63 тис. осіб (2017 р.). Залізничні станції: Бучач, Пишківці.

Бучацький район
Gerb buchach rayon.png
Герб
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Тернопільська область
Код КОАТУУ: 6121200000
Утворений: 1940 рік
Населення: 63 110 (01.01.2018)
Площа: 802 км²
Густота: 78.690773067332 осіб/км²
Тел. код: +380-3544
Поштові індекси: 48400—48480
Населені пункти та ради
Районний центр: Бучач
Міські ради: 1
Сільські ради: 37
Міста: 1
Смт: 1
Села: 57
Селища: 1
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 48400, Тернопільська область, м. Бучач, майдан Волі, 1, 2-11-43
Веб-сторінка: Бучацька РДА
Голова РДА: Віталій Бебих[1]
Голова ради: Віталій Фреяк
Мапа

Commons-logo.svg Бучацький район у Вікісховищі

Зміст

РозташуванняРедагувати

Район лежить у межах Опілля. Поверхня рівнинна, розчленована глибокими долинами річок.

Корисні копалиниРедагувати

Вапняки (понад 100 родовищ), пісковики, травертин.

На думку В. Добрянського, значні запаси матеріалів (пісковиків, піску) сприяли виникненню мурованого будівництва на території сучасного району ще в давньоруські часи.[2]

Річки, ставкиРедагувати

Найбільші річки — Дністер, його притоки Стрипа, Бариш[3] і Вільховець[4]. Створено 28 ставків.

ҐрунтиРедагувати

Переважають чорноземи опідзолені й темно-сірі опідзолені ґрунти. Ліси займають 12,95 тис. га, багато реліктових та рідкісних рослин.

ІсторіяРедагувати

Початки заселення району сягають 40-25 тис. років тому, періоду палеоліту — пізньої старокам'яної доби. На березі р. Стрипа виявлено залишки 2-х ранніх поселень племен трипільської культури та поховання бронзової доби. На території району було давнє слов'янське поселення, яке до середини XIV ст. входило до Галицько-Волинської держави та Королівствп Русі. Наприкінці цього століття внаслідок тривалої боротьби між Польським Королівством і Великим князівством Литовським Галичину, в тому числі Бучаччину, анексувало Польське королівство, яке з Великим князівством Литовським 1569 р. утворило нову федеративну державу — Річ Посполиту.

1434 року Східна Галичина, Західне Поділля втратили свої права автономій у складі Королівства Польського та остаточно були приєднані до складу польської держави. Зокрема, на цих землях утворили кілька нових адміністративних одиниць — воєводств, а саме Руське (центр Львів) і Подільське (Кам'янець на Поділлі).

Після Люблінської унії 1 липня 1569 р. територія району увійшла до складу Галицького повіту Руського воєводства.[5]

Під час Хмельниччини загін під командуванням І. Кияшка громив коронні підрозділи біля Бучача (тоді Теребовельського повіту Руського воєводства)[6].

У 1772 р. після першого поділу Польщі територія нинішнього Бучацького району відійшла до Імперії Габсбургів (з 1804 року — Австрійської імперії, від 1867 р. — Австро-Угорщина). У 1810—1815 рр. частина Бучаччини на схід від річки Стрипи була під пануванням Росії (входила до складу Тернопільського краю), потім знову прилучена до Австрійської імперії, ввійшла до Станіславського округу (циркулу).

У листопаді 1918 р. — липні 1919 р. територія сучасного району входила до складу Бучацького повіту — адміністративної одиниці ЗУНР. Від 15 вересня 1920 р. до 18 вересня 1939 р. перебувала під владою Польщі. Вересень 1939 р. — серпень 1991 р. — в складі УРСР. 7 липня 1941 р. район захопила нацистська Німеччина; окупація тривала до 21 липня 1944 р.

На території теперішнього району проживали представники великих польської, жидівської громад, меншої вірменської (зокрема, в Язловці, Бучачі[7]).

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Бучацького району було створено 71 виборчу дільницю. Явка на виборах складала — 80,44 % (проголосували 38 167 із 47 445 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 63,58 % (24 268 виборців); Юлія Тимошенко — 15,17 % (5 791 виборців), Олег Ляшко — 9,41 % (3 590 виборців), Анатолій Гриценко — 6,63 % (2 530 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,70 %.[8]

Населені пунктиРедагувати

НаселенняРедагувати

 
Динаміка чисельності населення міських та сільських рад Бучацького району за 1989—2001 рр., %

Чисельність населення району:[9]

Рідна мова населення:

  • українська — 99,6 %
  • російська — 0,3 %

За релігійним складом більшість населення — греко-католики та православні. У деяких селах, особливо на південному заході району (Космирин, Сновидів, Стінка та ін.) проживають громади амішів (кашкетників).[10][11]

ЕкономікаРедагувати

У районі розвинуті харчова промисловість та виробництво будматеріалів. Діють 11 промислових підприємств, найбільші з яких: механічний завод ЗАТ «Астрон», ливарно-механічний «Квант», цукровий, хлібзавод, сироробний та мальтозний заводи, комбінат хлібопродуктів, фабрика «Берізка»; 45 сільськогосподарських підприємств та 74 фермерські господарства (на 01 січня 2003).

ОсвітаРедагувати

Діють 59 ЗОШ, художня і музична школи, ПТУ, Бучацький агроколедж, Бучацький інститут менеджменту і аудиту, відділення 7-и банків, 53 дитсадки, 2 Будинки школяра, станція юних техніків, 54 бібліотеки, 57 клубних установ. У с. Скоморохи — державна туристична база «Лісова»,

Здоров'я, спортРедагувати

В Бучачі — стадіон «Колос», на якому виступає однойменний футбольний клуб — 3-разовий володар Кубка СССР «Золотий колос» (1969—1971 роки), 8-разовий чемпіон Тернопільської області (1966—1973 роки), 4-разовий володар Кубка Тернопільської області. Має свою спортивну школу.

РелігіяРедагувати

У районі зареєстровано 106 релігійних громад.

Природоохоронні територіїРедагувати

Станом на 1 січня 2017 року на території Бучацького району є 42 території та об'єкт природно-заповідного фонду загальною площею 12720,87 га:

  • 1 національний природний парк загальною площею 3770,01 га,
  • 1 регіональний ландшафтний парк місцевого значення загальною площею 4384,99 га,
  • 4 заказники місцевого значення загальною площею 1104,0 га,
  • 35 пам'яток природи місцевого значення загальною площею 84,34 га:
    • 2 комплексні пам'ятки природи загальною площею 0,35 га,
    • 7 геологічних пам'яток природи загальною площею 6,10 га,
    • 6 гідрологічних пам'яток природи загальною площею 18,54 га,
    • 19 ботанічних пам'яток природи загальною площею 52,35 га,
    • 1 зоологічна пам'ятка природи загальною площею 7,00 га,
  • 1 парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення площею 7,52 га.

Входить до складу територій ПЗФ інших категорій 12 об'єктів ПЗФ загальною площею 3359,62 га.

Фактично в Бучацькому районі 42 території та об'єкти природно-заповідного фонду загальною площею 9361,25, що становить 11,67 % території району.

Архітектурні пам'яткиРедагувати

Дерев'яні церквиРедагувати

Село Назва церкви Рік побудови
Верб'ятин Чудо Михаїла 1889
Губин Усікновення голови Іоанна Предтечі 1849
Космирин св. Архистратига Михаїла 1886
Помірці Пресвятої Трійці 1898
Сокілець Покрови Божої Матері 1635: збудували монахи
Трибухівці Благовіщення Пресвятої Богородиці XVI-XVII ст.
Цвітова Введення в Храм Пресвятої Богородиці 1888

Археологічні пам'яткиРедагувати

МузеїРедагувати

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

ПеребувалиРедагувати

ПроживалиРедагувати

Очільники районуРедагувати

Голови Бучацької райдержадміністрації:

  • Ілля Козира
  • Тарас Пастух
  • Василь Савка
  • з квітня 2014 р. — Вонсяк Василь[17][18]
  • Фреяк Віталій
  • Бебих Віталій

ПриміткиРедагувати

  1.   У Бучацькій РДА — новий керівник // ТТБ, 22 січня 2016.
  2. Добрянський В. [1] // Наукові записки Національного заповідника «Замки Тернопілля». — 2014. — № 4. — С. 38.
  3. Свинко Й. Бариш // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 85. — ISBN 966-528-197-6.
  4. Свинко Й. Вільхівець (Ольховець) // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 281. — ISBN 966-528-197-6.
  5. Довідка про адміністративно-територіальний поділ Тернопільської області // Державний архів Тернопільської області. Путівник. — С. 345.
  6. Найчук І. Боротьба подолян проти наступу польських військ у першій половині 1649 року
  7. Уніят В. Вірмени на Тернопільщині // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 106. — ISBN 978-966-528-318-8.
  8. ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 2016-02-16. 
  9. Динаміка населення адміністративних одиниць України
  10. Протестанти чи язичники: як на Тернопільщині живуть люди, які відмовилися бути «заручниками цивілізації»
  11. Село відлюдників
  12. Б. Мельничук, В. Уніят. Іван Франко і Тернопільщина. — Тернопіль: Тернограф, 2012. 280 с. — С. 245. ISBN 978-966-457-087-6
  13. Б. Мельничук. Балюк Іван // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С. 72
  14. Б. Мельничук. Бард Петро // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С. 85
  15. Б. Мельничук. Вільгушинський Роман Казимирович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6. — С. 280
  16. Василь Кархут. Лікар-пластун-письменник
  17. Розпорядження Президента України № 477/2014-рп
  18. Під приймальнею Хоптяна постійно сидить cвободівець Вонсяк Василь, якого звільнили з посади через корупцію в Бучачі

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати