Рукомиш
| Частина інформації в цій статті застаріла. (травень 2018) |
Руко́миш — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Підпорядковувалося колишній Заривинецькій сільраді. Розташоване на правому березі р. Стрипа, за 5 км від Бучачу і за 7 км від найближчої залізничної станції Бучач.
Населення — 419 осіб (2007 р.).
| село Рукомиш | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Бучацька міська громада |
| Облікова картка | Рукомиш |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1379 |
| Населення | 427 |
| Територія | 0.980 км² |
| Густота населення | 435.71 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48420 |
| Телефонний код | +380 3544 |
| Катойконіми | Рукомишці |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°05′59″ пн. ш. 25°22′52″ сх. д. / 49.09972° пн. ш. 25.38111° сх. д.Координати: 49°05′59″ пн. ш. 25°22′52″ сх. д. / 49.09972° пн. ш. 25.38111° сх. д. |
| Водойми | Стрипа |
| Найближча залізнична станція | Бучач |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, майдан Волі, 1 |
| Староста | Конопада Марія Петрівна |
| Карта | |
  Рукомиш | |
 Рукомиш | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Історія ред.
Перша писемна згадка про село — 1379 р.; згадане в фундаційній грамоті шляхтича Міхала Авданця для костелу в Бучачі.[1] Міхал Абданк з Бучача мав початково тут свою садибу[джерело?]. Авраам Авданець з Рукомиша згадується 14 серпня 1421 р.[2] 15 травня 1443 р. Мачко — син Авданця з Рукомиша, подав позов проти Міхала «Мужила» Бучацького[3]
Діяли товариства «Просвіта», «Сільський господар» тощо, кооператива.
У травертинових печерах біля Рукомиша в 1967 році переховувався підпільник з УПА, якого виявили кадебісти. Повстанець довгий час відстрілювався, потім облив гасом документи та вирішив не здаватись. Цей бій вважають останнім під збройної боротьби повстанців проти окупантів.[4]
До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району[5].
З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади[6].
Пам'ятки ред.
У селі зберігся храм колишнього печерного монастиря (вважають, що перші ченці поселились тут наприкінці XIII століття).
Є мурована церква святого Онуфрія (1768 року, освячена деканом о. Хадзинським;[7] у ній зберігається скульптура цього святого (Онуфрія Великого) XVIII століття — як вважають, роботи славетного Івана Георгія Пінзеля), каплички (1856 р., 2006 р.), «фігура» Матері Божої, Хресна дорога (2007 р.).
Пам'ятки природи: Рукомиський явір, скелі.
Священики ред.
- о. Симеон Білинкевич, УГКЦ
- о. Йосип Білинкевич (УГКЦ, 1866—1916)
- о. Іван Лабій (УГКЦ, 1916-1920)
- о. Барановський (УГКЦ, 1921-1944)
- о. Михайло Суканець (УАПЦ, нині)
Соціальна сфера ред.
Працюють ЗОШ I ступеня, ФАП, бібліотека, торговельний заклад.
Відомі люди ред.
- о. Василь Білінський (у світі Василь Іванович Білінський; 4 квітня 1909, с. Рукомиш — 28 липня 1989) — підпільний священик УГКЦ, душпастирював у с. Прибин Перемишлянського району. Похований на цвинтарі с. Прибин.
- Михайлецький Юрій — вояк УПА.
Світлини ред.
-
Вигляд на Стрипу від церкви святого Онуфрія -
Одна зі стацій Хресної дороги -
Вигляд на церкву святого Онуфрія -
Вигляд на печерний храм -
Келія печерного храму -
Доріжка печерного храму -
Скульптура святого Онуфрія -
Панорама села
Примітки ред.
- ↑ Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów, 1882. — S. 87, 156.
- ↑ Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 27.
- ↑ Акти ґродські і земські. — Львів, 1889. Т. 14. — S. 93.
- ↑ Лебідь Н. Володимир Бірчак: Останній повстанець УПА дав бій кадебістам у 1967-му // Україна молода. — К. — 2016. — № 48 (5041) (19 квіт.). — С. 9. — (Історія).
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання»
- ↑ Туристичний маршрут « До Зарваниці». Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 30 жовтня 2014.
Література ред.
- Козак М., Матвіїв І., Уніят В. Рукомиш // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 645—646. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Матвіїв І., Уніят В. Рукомиш // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 208. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Мичко С Чудеса Рукомиша // Україна молода. — 2011. — 6 січня.
- Blazejowskyj D. Historical Šematism of the Archeparchy of L'viv (1832—1944). — Kyiv : Publishing house «KM Akademia», 2004. — 570 s. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
Посилання ред.
- У селі Рукомиш, що на Тернопільщині, зруйнувався старовинний печерний храм
- Скелі Рукомиша дивляться очима Христа
- Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля
- Рукомиш (стації) відео
- Rukomysz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 960. (пол.) — S. 960. (пол.)
- скельний монастир в Рукомиші
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |