Вікіпедія

Дуда Ігор Микитович

український мистецтвознавець, краєзнавець, освітянин, редактор, реставратор, діяч культури
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дуда.

Ігор Микитович Ду́да (псевдонім: І. Ганчова; нар. 10 березня 1940, с. Ганчова Горлицького повіту Краківського воєводства, Польща) — український мистецтвознавець, краєзнавець, педагог, редактор, реставратор, діяч культури.

Дуда Ігор Микитович
ПсевдонімІ. Ганчова
Народився10 березня 1940(1940-03-10) (84 роки)
с. Ганчова, Горлицький повіт, Краківське воєводство
Громадянство УРСР → Україна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьмистецтвознавець,краєзнавець,педагог,редактор
Сфера роботимистецтвознавство[1], графіка[1], регіональна історія[1] і краєзнавство[1]
Alma materСанкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна
Мова творівукраїнська
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений працівник культури України
Заслужений працівник культури України
CMNS: Дуда Ігор Микитович у Вікісховищі

Регалії

ред.

Член НСЖУ (1984), НСХУ і НСКУ (1992), Міжнародної асоціації мистецтвознавців (1996), НТШ у Львові (1998). Заслужений працівник культури України (1999). Член редколегії Тернопільського енциклопедичного словника.

Відзнаки

ред.

Життєпис

ред.
 
На відкритті пам'ятника українцям-жертвам депортації 1944—1946, 1951 років (м. Тернопіль)

Закінчив Львівський технікум легкої промисловості (1961), Інститут живопису, скульптури та архітектури АМ СРСР (мистецтвознавство, 1973 р.; м. Ленінград, нині Санкт-Петербург, РФ).

У 1966—1991 — на педагогічній роботі у Тернополі: в ПТУ № 8, Республіканській школі декораторів-рекламознавців, кооперативному технікумі, педагогічному інституті (нині ТНПУ), обласному інституті підвищеної кваліфікації вчителів. У 2005—2014 — доцент ТНПУ ім. В. Гнатюка (за сумісництвом).

Організатор і директор (1991—2021), художник-реставратор (2021—2024) Тернопільського обласного художнього музею.

Співзасновник художньо-меморіального музею Л. Левицького в селі Бурдяківці Борщівського району (1996), музею «Лемківщина» в Тернополі (2000).

У 1994—1999 — заступник, 1999—2021 — редактор газети «Дзвони Лемківщини».

Заступник голови (від 1994), голова (1998—2000) обласного товариства «Лемківщина». З 1997 — діяльний у Світовій Федерації українських лемківських об'єднань: член Контрольної комісії, член Президії, відповідальний секретар, голова Контрольної комісії (з 2012). Член колегії Всеукраїнського товариства «Лемківщина» (2001—2021).

Організатор першого в Україні фестивалю лемківської культури «Ватра» (село Гутисько Бережанського району Тернопільської області, 5-6 червня 1999).

Член правління обласних організацій НСХУ (1996—2001), НСКрУ (з 2008).

Творчість

ред.
 
Михайло Ониськів, Григорій Шергей, Євген Безкоровайний та Ігор Дуда після презентації книги «Тернопільщина. Історія міст і сіл» (15.05.2015)

Працює в галузі прикладної графіки, художнього оформлення, рисунка, реставрації живопису і скульптури. Автор серії музейних плакатів, емблем, гербів, оформлення власних книжок. Співавтор герба Тернополя (1992).

Автор мистецьких каталогів

ред.
  • «Перша Всеукраїнська виставка художників-монументалістів» (Тернопіль: Діалог, 1994. — 52 с.)
  • «Дмитро Шайнога. Малярство» (Тернопіль: Збруч, 1994. — 32 с.; 2-ге вид.: альбом-каталог — 2005. — 28 с.)
  • «Діонізій Шолдра. Малярство», (Тернопіль: Лілея, 1995. — 28 с.)
  • «Мистці Тернополя» (Тернопіль: Лілея, 1995. — 32 с.)
  • «Андрій Ткаченко. Малярство» (Тернопіль: Лілея, 1996. — 32 с.)
  • «Антін Малюца. Графіка, малярство 1925—1943 рр.» (Тернопіль: Гал-Друк, 1998. — 36 с.).
  • Тернопільський обласний художній музей. Живопис. Скульптура. Ч. І. (Тернопіль: Астон, 2007. — 144 с.; співавтор О. Войтович та ін.)
  • Тернопільський обласний художній музей. Графіка. Декоративно-прикладне мистецтво. Ч. ІІ. (Тернопіль: Астон, 2008. — 144 с.; співавтор О. Войтович та ін.)

Автор краєзнавчих путівників

ред.
  • Бучач. Путівник. — Львів : «Каменяр», 1985. — 64 с. — 8 000 прим. (укр.) (рос.)
  • «Борщів». — Тернопіль: Облполіграфвидав, 1989. — 36 с.
  • «Тернопіль. Що? Де? Як?». — Київ: Мистецтво, 1989. — 239 с. (співавтор Богдан Мельничук).
  • «Тарас Шевченко на Тернопільщині». — Тернопіль, 3 вид.: 1990 (68 с.), 1998 (84 с.), 2007 (108 с.); (співавтор Богдан Мельничук).
  • «Тернопільщина літературна. 325 імен на карті області». — Тернопіль: Облполіграфвидав, 1990. — 76 с.
  • «Земля Тернопільська». — Тернопіль: Джура, 2003. — 369 с. (співавтор Богдан Мельничук).
  • «Монастириська». — Тернопіль: Збруч, 2006. — 36 с.
  • «Тернопіль: 1540-1944». Іст.-краєзн. хроніка. Ч. І. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2010. — 296 с. + 32 кольор. іл.
  • «Тернопіль: 1944-1994». Іст.-краєзн. хроніка. Ч. ІІ. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2018. — 344 с. + 32 кольор. іл.

Автор мовознавчих книг

ред.
  • «Спомнеш моє слово. Лемківські приповідки». — Тернопіль: Астон, 2008. — 88 с., — 4 л. фото.; 2-ге видання (доповнене) — 2016. — 128 с.
  • «Лемківський словник. 26 000 слів». — Тернопіль: Астон, 2011. — 376 с.
  • «Лемківський гумор». Тернопіль: Астон, 2014. — 392 с. — 21 авт. рис.
  • Українсько-лемківський розмовник. — Тернопіль: Астон, 2018. — 120 с.

Серії статей

ред.

Автор більше 1200 статей, рецензій та нарисів з історії, культури і мистецтва в періодичних виданнях України та Польщі, серед яких:

  • «Буковинська Переберія» //Наше Слово. - Варшава, 1982, №52—1983, №1-4. -С.5.
  • «Літературно-мистецька енциклопедія Тернопільщини» //Ровесник. -Тернопіль, 1984—1986.
  • «Дорогами рідного краю» //Ровесник. -Тернопіль, 1988—1990.
  • «Тернопільщина мистецька» //Свобода. -Тернопіль, 1992—1993.
  • «Вулиці змінюють імена» //Тернопіль вечірній, 1992,
  • "Література, мистецтво, наука: Путівник по Тернопільському району" //Подільське слово. -Тернопіль, 1992.
  • «Художники Тернопільщини» //Тернопіль, №2-3, спецвипуск, 1994.
  • «Тернопіль. 1540–1991: Іст.-краєзн. хроніка» //Тернопіль вечірній, 1999—2002.
  • «Тернопільський енциклопедичний словник» (Т. І-IV: 2003 — 194 ст., 2005 — 216 ст., 2007 — 102 ст., 2009 — 48 ст.; всього — 560 ст.).

Інші видання

ред.
  • Ігор Дуда. Біобіліографічний довідник. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2015. — 132 с.
  • Серце Ісуса: Історія однієї реставрації. — Тернопіль: Астон, 2024. —32 с., іл.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Віктор Уніят, Мар'ян Федечко. Вони із Лепківської сотні // Вільне життя плюс. — № 6. — 2014. — 24 січня.
  3. ↑ Указ Президента України від 25 червня 2016 року № 276/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»

Джерела

ред.
Дуда Ігор Петрович
у сестринських Вікіпроєктах
  Портал «Тернопільщина»
  Дуда Ігор Петрович у Вікісховищі?
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дуда_Ігор_Микитович&oldid=43497372