Носковський Володислав Михайлович

український релігійний та громадський діяч у Галичині, священник УГКЦ

о. Володислав Михайлович Носковський (пол. Władysław Noskowski; 10 лютого 1864, Мишків, нині Чортківського району — 11 лютого 1928, Львів) — український релігійний та громадський діяч у Галичині, священник УГКЦ.

о. Володислав Носковський
отець Володислав Носковський
Псевдо Владислав Носковський
Народився 10 лютого 1864(1864-02-10)
с. Мишків, нині Заліщицький район
Помер 11 лютого 1928(1928-02-11) (64 роки)
Львів
Поховання Личаківське кладовище, Львів
Громадянство ЗУНР
Національність українець
Діяльність священник
Конфесія УГКЦ
Рід Носковські
Батько Михайло Йосифович Носковський
Мати Антоніна Долголуська
У шлюбі з Ольга Носковська (Свистун)
Діти Роман, Евген, Зенон, Марія, Галина
Герб
Герб

гербу «Лада»

Життєпис ред.

Народився 10 лютого 1864 року в с. Мишків, нині Чортківського району, Україна (тоді Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія). Походив зі старовинного шляхтетського, пізніше частково священичого роду Носковських гербу Лада (герб — з 1401 р.). Польське відгалуження роду мало відомих представників — діячів Римської церкви, світських.

Батьком його був отець Михайло Йосифович Носковський — парох Мишкова, 1829 р. н.; мати — Антоніна з Долголуських, 1834 р. н. Баба (по-татові) — Марія з Кобузівських. Дружина — Ольга Носковська зі Свистунів, нар. 27 березня 1870 р.; її батько — отець Павло Олексійович Свистун — 1842 р. н., парох Козови (мати — Катерина з Малиновських), мати — Марія з Мелешкевичів — 1850 р. н., донька пароха с. Сухостав о. Николая Мелешкевича та його дружини — доньки священика Антоніни з Крайковських.[1]

Впродовж 1884–1888 р. навчався у Львівській греко-католицькій семінарії. У 1888 р. був завідувачем у Мушкатівці. З 1889 р. парох Сорок та Ліщинців Бучацького повіту. У 18891914 р. за його сприяння у Сороках, Ліщинцях було утворено філії українських товариств «Просвіта», «Січ», «Сокіл». Придбав у дідича Андлєра його резиденцію, яку передав під «Народний Дім» у Сороках.

Під російською окупацією Галичини арештований (як багато чільних галицьких діячів), висланий до Сибіру (Симбірськ).[2] У Симбірську служив священником при місцевому костелі разом з отцем-митратом Гордієвським зі Станиславова, парохом Войнилова (біля Калуша; прізвище було не вказане). Восени 1916 р. в Симбірську зустрівся з вивезеним до Сибіру сином Зеноном (разом із Горуком Сенем)[3] Додому повернувся заходами Червоного Хреста через Стокгольм.[2]

Брав активну участь у встановленні влади ЗУНР в Бучацькому повіті. Від 1918 р. польовий духівник УГА (капелан)[4].

Під час польської окупації Галичини його переслідувала влада.

Похований на 44 полі Личаківського цвинтаря Львова.

Родина ред.

 
Надгробок о. В. Носковського

Був тестем для Володимира Гірняка (брат отамана УГА Никифора Гірняка).[5]

  • Дружина Ольга померла 1935 р., похована у Сороках.
  • Сини:
    • доктор Зенон — український військовик, громадський діяч, командир сотні Леґіону УСС та полку ЧУГА
    • Роман — старшина армії Австро-Угорщини, загинув на італійському фронті 1916 р.[2]
    • Евген — український військовик, громадський діяч, хорунжий Леґіону УСС та УГА
    • доктор Галина Носковська-Гірняк — українська вчена (медик), громадська діячка, дружина Володимира Гірняка
    • Марія.[6]

Примітки ред.

  1. Гриневич Я. Отець Володислав Носковський і його родина… — С. 373–374.
  2. а б в Гриневич Я. Отець Володислав Носковський і його родина… — С. 377.
  3. Навроцький О. Зустріч батька з сином… — С. 380–381.
  4. Мельничук Б. Носковський Володислав Михайлович… — С. 646.
  5. Гриневич Я. Отець Володислав Носковський і його родина… — С. 379.
  6. Там само. — С. 374.

Джерела ред.