Гірняк Никифор Йосифович
Ники́фор Йосипович Гірня́к (псевдо: Ніцько, Незламний Граб; 23 липня 1885, м-ко Струсів, нині село Теребовлянського району Тернопольської області — 4 березня 1962, Кліфтон,[2][3] (Пассейк)[1] США) — український військовий і освітній діяч, майор УСС. Доктор філософії. Брат актора й режисера Йосипа, адміністратора видавництва «Українська Преса» Володимира Гірняків.
Гірняк Никифор Йосифович | |
---|---|
Отаман (майор) | |
Загальна інформація | |
Народження | 23 липня 1885 м-ко Струсів, нині село, Теребовлянський район |
Смерть | 4 березня 1962 (76 років) Кліфтон, (Пассейк)[1] США |
Псевдо | «Ніцько», «Незламний граб» |
Військова служба | |
Приналежність | ЗУНР |
Вид ЗС | УГА |
Війни / битви | Перша світова війна Українсько-польська війна 1918—1919 |
Командування | |
Кіш УСС | |
Нагороди та відзнаки | |
Життєпис
ред.Народився 23 липня 1885 року в містечку Струсів (Теребовлянського повіту, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Теребовлянський район, Тернопільська область, Україна).
Закінчив Коломийську гімназію, навчався в університетах Львова і Відня. Здобув ступінь доктора філософії. Учитель гімназії імені Володимира Великого в Рогатині, активний учасник стрілецького руху.
Як офіцер запасу австрійського війська у серпні 1914 р. був призначений до Леґіону УСС командантом сотні. 1 лютого 1915 року віденська сотня Українських Січових Стрільців під командою сотника Гірняка урочисто склала присягу в присутності президента Головної Української Ради Костя Левицького. Протягом 1915–1918 рр. займав посаду команданта Коша УСС, мав ранґ (звання) отамана.[4][5] Активний учасник Листопадового повстання та Українсько-польської війни 1918—1919 рр. В 1918 р. — командант Тернопільської військової окружної команди (до його прибуття обов'язки виконував Григорій Ракочий[6]), згодом працював у Військовому секретаріаті ЗУНР у Станіславові. Влітку 1919 р. призначений до Міністерства військових справ уряду УНР у Кам'янці-Подільському. Брав участь в організації Червоної УГА. Застерігав Володимира Затонського, вороже налаштованого до старшинського складу ЧУГА, від спроб вбити клин між ними та рядовими вояками[7].
Після війни працював учителем, а згодом директором гімназії в Тернополі. Брав участь у діяльності місцевої «Просвіти», «Пласту», видавав у Тернополі часопис «Громадянин», очолював кілька громадських організацій, був членом НТШ.
1929 року призначений Головною управою товариства «Рідна Школа» директором гімназії товариства в Тернополі. Однак Кураторія заборонила як бути директором, так і викладати після доносу в поліцію.[8]
1949 р. еміґрував до США, де заснував і очолив Братство УСС. Заснував українську школу і працював її директором, був діяльним у «Пласті», заснував видавничу кооперативу «Червона Калина». Опублікував ряд статей з історії Визвольних змагань.
Помер 4 березня 1962 року в м. Кліфтон, похований у Філадельфії.
Нагороди
ред.Твори
ред.- Організація і духовний зріст Українських Січових Стрільців. — Філадельфія, 1955.
- Полковник Василь Вишиваний. Вінніпег — Канада, 1956
- Останній Акт трагедії Української Галицької Армії (Спогади учасника подій за час від половини грудня 1919 до половини вересня 1920. Видання Укр. Військово-Історичного Інституту в США. В-во A. Orel, 363 Grove Str., Perth Amboy, N.J., USA. 1959
- Спогади про Василя Вишиваного.
У Центральному державному історичному архіві у Львові зберігають ще одну невидану працю, яка стосується діяльності Коша УСС.
Вшанування пам'яті
ред.У 1989 році в м. Тернопіль одній із вулиць було присвоєно ім'я Отамана УГА.
У 2010 вийшла книга Віктора Уніята «Никифор Гірняк. Життєвий шлях Отамана УГА».
Примітки
ред.- ↑ а б Б. Волинський, Л. Левенець. Гірняк Никифор Йосипович… — С. 358.
- ↑ Клифтон
- ↑ М. Р. Литвин. Гірняк Никифор Йосипович… — С. 638.
- ↑ Шанковський Л. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 812.
- ↑ «Бучач і Бучаччина» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 листопада 2015. Процитовано 26 листопада 2015.
- ↑ Мельничук Б., Пиндус Б. Ракочий Григорій Львович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 169. — ISBN 978-966-528-279-2.
- ↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 290.
- ↑ Вісти з «Рідної Школи»[недоступне посилання з травня 2019] // Діло. — 1929. — Ч. 202 (11 вересня). — С. 3.
- ↑ Ranglisten des Kaiserlichen und Königlichen Heeres 1918 (Wien, 1918) | Könyvtár | Hungaricana. library.hungaricana.hu. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022.
Джерела
ред.- Волинський Б., Левенець Л. Гірняк Никифор Йосипович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 358-359. — ISBN 966-528-197-6.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.. Словникова частина. — Т. 1. — С. 384.
- Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ, видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — ISBN 5-7707-7867-9.
- Литвин М. Р. Гірняк Никифор Йосипович [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — С. 638. — ISBN 966-02-3355-8.
- Науменко К. Є. Гірняк Никифор [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — Т. 2. — К., 2005. — С. 109.
- Уніят В. Никифор Гірняк. Життєвий шлях Отамана.
Посилання
ред.- Військово-історичний клуб «Легіон УСС» [Архівовано 9 січня 2012 у Wayback Machine.]
- Віктор Уніят презентував свою книгу про Никифора Гірняка
- Біографія Никифора Гірняка на Пластовому порталі
- Бачинський Леонід. Др. Никифор Гірняк. Каменецький Юліян-«Дністровик». Незламний Граб. (Спогади про Никифора Гірняка)
- Інститут історії України [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Радянська карикатура на Вільгельма фон Габсбурґа — Василя Вишиваного // Вільгельма фон Габсбурґа поховали на Лук'янівському цвинтарі [Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine.]