Бубела Петро
Петр́о Буб́ела (* 1887, с. Лисиничі, тепер Львівська міська громада — (1920 ?) 1934) — український військовий діяч, отаман УГА. Учасник Першої світової війни, поручник австрійської армії. Один з основних організаторів Листопадового чину у Львові 1918 року. 1918—1919 роках товариш державного секретаря військових справ ЗУНР.
| Петро Бубела | |
|---|---|
 Отаман | |
 Пам'ятник Петру Бубелі в с. Лисиничі | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
1887 с. Лисиничі, тепер Львівська міська громада |
| Смерть |
невідомо м. Одеса |
| Громадянство |
 ЗУНР |
| Військова служба | |
| Приналежність |
ЗУНР |
| Вид ЗС |
 УГА |
| Командування | |
| товариш (заступник) державного секретаря військових справ ЗУНР | |
Життєпис ред.
Сидять зліва направо Володимир Бемко, Орест Підляшецький, Петро Бубела, Дмитро Вітовський, Ростислав-Едмунд Білас, Никифор Гірняк, Роман Шипайло.
Стоять зліва направо Нестор Гаморак, Юліан Буцманюк, Теодор Сивак, Гриць Герасимович, Остап Бородієвич, Семен Магаляс, Володимир Тимцюрак, Василь Панчак, Іван Боберський
Народився в с. Лисиничі біля Львова. Можливо, мати була полькою.[1] Закінчив гімназію, студіював право у Львівському університеті. Військову освіту здобув у австрійській старшинській школі, учасник Першої світової війни.
Один із керівників збройного повстання 1 листопада 1918 у Львові, член Центрального військового комітету. Один із організаторів Центрального Військового Комітету, опрацьовував план повстання у Львові, починаючи від 19 жовтня 1918 року, разом із Любомиром Огоновським і Дмитром Паліївим.
У роки української революції 1917—1921 років — заступник Державного секретаря військових справ уряду ЗУНР (ад'ютантом був Михайло Голинський.[2]), тимчасово в. о. військового міністра, активний учасник військового будівницва ЗУНР. Разом із Дмитром Вітовським перебував у Тернополі, займався створенням регулярної армії.
За спогадами М. Омеляновича-Павленка, Петро Бубела був розстріляний більшовиками в Одесі після переходу УГА на бік Червоної армії у 1919 році.
За іншими даними, у квітні 1920 року заарештований в Одесі органами ЧК й ув'язнений до харківської тюрми. Після втечі повернувся до Одеси, де жив нелегально та працював в структурі Червоного Хреста. У 1934 році заарештований і там же страчений.[3].
Вшанування пам'яті ред.
- В рідному селі відкрито пам'ятник[4].
Примітки ред.
- ↑ М. Гуцуляк. Перший листопад 1918 на Західних землях України. — Київ: «Либідь», 1993. — 408 с. — ISBN 5-325-00302-X. — С. 27.
- ↑ П. Гуцал Голинський Михайло Теодорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.. — С. 379.
- ↑ Нариси історії України: Бубела Петро. Архів оригіналу за 27 серпня 2006. Процитовано 9 листопада 2016.
- ↑ У Лисиничах вшанували земляка, організатора Листопадового Чину, Петра Бубелу. Архів оригіналу за 3 грудня 2021. Процитовано 3 грудня 2021.
Джерела ред.
- Омелянович-Павленко М. Спогади командарма (1917-1920): Документально-художнє видання / упоряд.: М. Ковальчук. — Київ : Темпора, 2007. — 608 с. — ISBN 966-8201-24-8.
- Гуцал П. Бубела Петро // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.— С. 189.
- Кузьма О. Листопадові дні 1918 р.: з іл. і шкіцами. — Львів : Накладом автора, 1931. — 443 с.
- Кузьма О. Листопадові дні 1918 р. — Нью-Йорк : Накладом Видавничої Кооперативи «Червона Калина», 1960. — 450 с.
- Литвин М. Українсько-польська війна 1918—1919 рр. — Львів : Інститут українознавства НАН України; Інститут Центрально-Східної Європи, 1998. — 488 с. — 700 прим. — ISBN 966-02-0559-7.
- Науменко К. Бубела Петро // Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1: А–В. — С. 385. — ISBN 966-02-0559-7.
Посилання ред.
- Пам'ятник Петру Бубелі в селі Лисиничі
- Бубела Петро [Архівовано 25 серпня 2018 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про вояка чи воячку Української галицької армії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |