Відкрити головне меню

Носковський Євген Володиславович

український військовик, інженер, громадсько-політичний діяч

Євген Йосиф Носковський[1], або Евген Осип Носковський[2][3] (1897, с. Сороки, нині Україна — незадовго до 18 березня 1967, Чехія) — український військовик, інженер, громадсько-політичний діяч, пластун, учасник національно-визвольних змагань. Наймолодший син о. Володислава Носковського.

Євген Носковський
Євген Володиславович Носковський
Noskovs'kyy E.jpg
Народився 1897(1897)
Сороки
Помер 1967(1967)
Чехо-Словаччина
Національність українець
Діяльність військовик, інженер, громадсько-політичний діяч
Військове звання Fahnrich USS.jpg Хорунжий (файнріх)
Конфесія УГКЦ
Рід Носковські
Батько о. Володислав Носковський
Мати Ольга, з дому Свистун
Родичі Зенон, Роман Носковські (брати), Володимир Гірняк (швагро)

ЖиттєписРедагувати

Народився 1897 року[4] в с. Сороках Бучацького повіту[5] коронного краю Королівство Галичини та Володимирії Австро-Угорської монархії (нині Бучацького району на Тернопільщині, Україна) в родині греко-католицького священика[6] о. Володислава Носковського, українського релігійного та громадського діяча в Галичині, та його дружини Ольги зі Свистунів[7] (похована в Сороках)[8]. Родина Носковських мала шляхетне походження і належала до гербу Лада. Батьки 1889 року переїхали до Сороків із Мушкатівки[9].

Навчався в цісарсько-королівській Академічній гімназії з українською мовою навчання у Львові (зокрема, 1908 року закінчив Ів клясу[10], 1909 — ІІб[2]), потім — її філії (зокрема, 1912-го закінчив IVб[11]).

Брав участь у першій світовій у складі Легіону УСС (мав ранг хорунжого перед встановленням влади ЗУНР у Галичині в листопаді 1918). Як і брат Зенон, 1915 року брав участь у боях на горі Маківці, де командував чотою[12], восени 1916 потрапив у російський полон під час боїв під Потуторами і Конюхами; 1917 року після Лютневої революції в Росії повернувся додому. 1918-го разом з УСС «стояв постоєм» на Херсонщині, звідки був висланий з «довіреною» місією до Галичини[13].

Брав участь у встановленні влади ЗУНР у Бучачі та повіті. Тимчасово був призначений начальником залізниць Бучацького повіту ЗУНР. Як і брат Зенон, воював у лавах бригади УСС у складі УГА.

Після українсько-польської війни опинився у польському таборі для інтернованих українських вояків у Тухолі. Пізніше, як і брат Зенон, мешкав на Закарпатській Україні[12], Чехо-Словаччині, де закінчив студії, став інженером.

Помер, за даними української газети «Свобода» у США, незадовго до 18 березня 1967 у Чехії[12].

РодинаРедагувати

 
о. Володислав Носковський та дружина Ольга з дітьми, Евген — крайній справа

Брати, сестра:

  • д-р Зенон — військовик, громадський діяч, командант сотні Леґіону УСС та полку ЧУГА, суддя у Чехо-Словаччині[6];
  • Роман[14] — галицький спортовець, військовик, громадський діяч, один із засновників Спортового Товариства «Україна» у Львові[15];
  • Марія — учителька[16];
  • д-р Галина Носковська-Гірняк — українська лікарка, громадська діячка, діячка Пласту, в т. ч. в діяспорі[17].

ПриміткиРедагувати

  1. Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1907/1908. — Львів : Друкарня Наукового Товариства імени Шевченка, 1908. — С. 58.
  2. а б Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї… 1908/1909. — Львів, 1909. — С. 60.
  3. Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї… 1912/1913 (С. 105 [151]) подає, що учнем Vб кляси був Ярослав Евген Носковський, правдоподібно, герой статті; у джерелах також зустрічається варіант імені ЄвгенБучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 374, 376—377, 814.
  4. Бучачани в першому полку УСС в 1916 році // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 814.
  5. Soroki 2.) S., pow. buczacki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1890. — Т. XI : Sochaczew — Szlubowska Wola. (пол.)
  6. а б Мельничук, Б., Ханас, В. Носковський Зенон Володиславович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 646. — ISBN 966-528-199-2.
  7. Гриневич, Я. Отець Володислав Носковський і його родина // Бучач і Бучаччина… — С. 374.
  8. Там само. — С. 379.
  9. Там само. — С. 375.
  10. Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї… 1907/1908. — С. 57—58.
  11. Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї… 1911/1912. — С. 86 [134].
  12. а б в Гриневич, Я. Шляхами Українських Січових Стрільців // Свобода. — Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1967. — Ч. 49 (18 бер.). — С. 3.
  13. Там само. — С. 377.
  14. Гриневич, Я. Отець Володислав Носковський і його родина… — С. 376.
  15. Ганіткевич, Я., Івахів, Г., Пундій, П. Носковський Роман Володимирович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 418. — ISBN 978-966-528-318-8.
  16. Гриневич, Я. Отець Володислав Носковський і його родина… — С. 377.
  17. Мельничук, Б., Чубата, Д. Носковська-Гірняк Галина Володиславівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 645—646. — ISBN 966-528-199-2.

ДжерелаРедагувати