Відкрити головне меню

Сухостав

село в Україні, в Гусятинському районі Тернопільської області.

Сухоста́в — село Гусятинського району Тернопільської області. Розташоване на річці Нічлава, на півдні району. Центр сільради. Розташоване на відтинку Теребовля — Чортків автодороги Дубне — Тернопіль — Чернівці.

село Сухостав
POL Suchostaw COA.png
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Гусятинський район
Громада Копичинецька міська громада
Код КОАТУУ 6121687701
Основні дані
Засноване 1553
Населення 982
Територія 2.809 км²
Густота населення 349.59 осіб/км²
Поштовий індекс 48265
Телефонний код +380 3557
Географічні дані
Географічні координати 49°09′19″ пн. ш. 25°51′02″ сх. д. / 49.15528° пн. ш. 25.85056° сх. д. / 49.15528; 25.85056Координати: 49°09′19″ пн. ш. 25°51′02″ сх. д. / 49.15528° пн. ш. 25.85056° сх. д. / 49.15528; 25.85056
Водойми р. Нічлава
Відстань до
районного центру
26 км
Найближча залізнична станція Хоростків
Відстань до
залізничної станції
6 км
Місцева влада
Адреса ради 48265, с. Сухостав
Сільський голова Олійник Михайло Іванович[1]
Карта
Сухостав. Карта розташування: Україна
Сухостав
Сухостав
Сухостав. Карта розташування: Тернопільська область
Сухостав
Сухостав

Сухостав у Вікісховищі?

Населення — 1029 осіб (2007).

До 2018 — центр сільради. Від липня 2018 року ввійшло у склад Копичинецької міської громади.

ІсторіяРедагувати

Археологічні дослідженняРедагувати

Поблизу Сухоставу виявлено археологічні пам'ятки культури лінійно-стрічкової кераміки, трипільської (поселення Сухостав), голіградської, черняхівської культур.

Розвідкою Г. К. Свєшнікова уточнено в 1952 р. територію поселення перших століть н. е. на полях «Великі» і «Малі долини» та зібрано підйомний матеріал, щоскладається з уламків кераміки, метелевих виробів, кам'яних намистинок і частини жорнового каменю[2].

Роботами Копичинецької експедиції (Копичинецького розвідувального загону) проведено розкопи поселення ранньоскіфського часу в урочищі «Говдри». Досліджено три землянки VII ст. до н. е. та ряд господарських ям. Здобутий розкопами речовий матеріал найбільш зближений до синхронного йому матеріалу з Середнього Подніпров'я. В роботах експедиції брали участь: Свєшніков І. К — керівник експедиції, наукові працівники Львівського історичного музею — Г. М. Власова, В. П. Савич, 3. А. Володченко, наукові працівники Дубнівського краєзнавчого музею — Є. Г. Нефедовський, В. Д. Селедець.

Польський періодРедагувати

1553 р. стражник коронний Миколай Потоцький отримав від короля Сігізмунда ІІ Августа привілей на заснування містечка з маґдебурзьким правом під назвою Сухостав. Імовірно, від тих часів містечко користувалося гербом, опис якого зберігся в польських джерелах XIX століття: на блакитному щиті срібний семипроменевий хрест (герб роду Потоцьких "Пилява"), під яким золота риба.

Польський дослідник М.Курзей стверджує, що місто Яблунів було засноване на ґрунті села Сухостав у 1553 році.[3]

Австрійський періодРедагувати

За австрійських часів містечко належало до Заліщицького округу, 19 ст. — до Гусятинського, згодом Копичинецького повітів.

Діяли філії українських товариств «Просвіта», «Січ», «Луг», «Сільський господар», «Союз українок» та інших, кооператива.

ПриродаРедагувати

На північному заході від села бере початок річка Нічлавка, права притока Нічлави (басейн Дністра).

РелігіяРедагувати

Є церкви Різдва Пресвятої Богородиці (1888 і 1997, мурована).

Пам'яткиРедагувати

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967), насипано символічну могилу УСС (1990).

Соціальна сфераРедагувати

Працюють ЗОШ 1 ступ., бібліотека, торговельні заклади, ФАП, відділення зв'язку.

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. http://www.obl-rada.te.ua/uk/informatsiya/orhany-mistsevoho-samovryaduvannya-v-oblasti
  2. Міністерство культури Української РСР. Львівський державний історичний музей. Археологічні роботи музею в 1952 — 1957 р.р. — Львів, 1959, стор. 10
  3. M.Kurzej. Kościoł parafialny p.w. Św. Elżbety Królowej w Jabłonowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.- Kraków: «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2009.— Cz. I, tom 17. 508 s., 806 il. ISBN 978—83—89273—71—0 (пол.) s. 143

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати