Вільгушинський Роман Казимирович
| Вільгушинський Роман Казимирович | |
|---|---|
 Роман Казимирович Вільгушинський, серпень 2017 | |
| Народився |
30 квітня 1963 (60 років) Язловець, Бучацький район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | скульптор |
| Alma mater | Львівська національна академія мистецтв |
| Нагороди |
  |
Роман Казимирович Вільгушинський (нар. 30 квітня 1963, с. Язловець, нині Україна) — український скульптор. Член Національної спілки художників України (1994). Заслужений художник України (2009)[1]. Доцент кафедри образотворчого мистецтва, дизайну та методики їх викладання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка[2].
Життєпис ред.
Роман Казимирович Вільгушинський народився 30 квітня 1963 року в селі Яблунівці Бучацького району Тернопільської області (нині Язловець, Україна).
У 1984—1989 роках навчався у Львівському інституті декоративного і прикладного мистецтва (спеціальність — художня кераміка; викладачі Дмитро Крвавич, Іван Франк).
Від 1989 р. живе у Тернополі. Працює в галузі монументальної і станкової скульптури.
Персональні виставки — у Тернополі (1996, 1998). Учасник виставок у Тернополі, Києві, Львові та інших містах.
Вибрані твори ред.
станкові скульптури ред.
- «Світла постать» (1996)
- «Відпочинок амазонки» (1996)
- «Купальниця» (1998, штучний камінь)[3]
- «Торс» (2000)
- «Філософський камінь»[4]
монументальні скульптури ред.
- погруддя Тараса Шевченка
- в Богданівці Підволочиського району (1991),
- в Соколові Бучацького району (1998);
- пам'ятники
- о. Тимотеєві Бордуляку — с. Великий Ходачків Козівського району (1992)
- Степанові Бандері — м. Теребовля (1999)
- монумент Ісусові Христу — м. Бучач (2003)
- патріарху Йосифу (Сліпому) — Тернопіль (2004, архітектор Анатолій Водоп'ян, освячено за участі Преосвященнішого кардинала Любомира Гузара)
- Степанові Бандері — м. Тернопіль (2008)
- Софії (Анні-Дороті) Хшановській — м. Теребовля (2012)[5]
- Іоанну Георгію Пінзелю — Бучач (відкритий і освячений 16 листопада 2014)
- пам'ятник Небесній сотні — м. Тернопіль (відкритий і освячений 14 жовтня 2016).
- Пам'ятник Карлу-Емілю Францозу — Чортків (2017)
- меморіальні комплекси
- пам'ятні знаки воякам УПА
- с. Зарваниця Теребовлянського району
- с. Вишнівчик Теребовлянського району
- скульптури Ангела-хоронителя
- смт Підволочиськ,
- смт Заводське Чортківського району
- інші
- придорожня статуя Божої Матері з маленьким Ісусиком на руках — Бучач, неподалік церкви святих апостолів Петра і Павла (2005, освячена в неділю напередодні свята Покрови)[6]
- барельєф Назарію Войтовичу — м. Тернопіль, на фасаді Тернопільського кооперативного торговельно-економічного коледжу (2015)[7]
Серед цікавих робіт — створення 2006 р. копії скульптури «Святий Онуфрій», котру свого часу створив видатний митець доби рококо Іван Георгій Пінзель. Копія передана до Львівської національної галереї мистецтв через малу доступність оригіналу для дослідників і прихильників мистецтв. Це не перше звернення Романа Вільгушинського до творчости уславленого попередника середини XVIII століття. Серед нових завдань — копії декоративних скульптур, що прикрашають дах ратуші в місті Бучач. Частка з них знищена чи значно пошкоджена пожежею. Скульптор намагається реставрувати пошкоджені твори, що надасть можливість зберігати оригінали в музеї, а копії виставити на первісні місця на даху ратуші.
-
Пам'ятник Йосифу Сліпому, Тернопіль -
Монумент Христові-Спасителю, Бучач -
Пам'ятник Небесній сотні, Тернопіль -
Пам'ятник Іоану Георгію Пінзелю, Бучач -
Пам'ятник Степанові Бандері, Тернопіль
Примітки ред.
- ↑ Указ Президента України від 1 грудня 2009 року № 999/2009 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій Тернопільської області»
- ↑ Кафедра образотворчого мистецтва, дизайну та методики їх викладання [Архівовано 26 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
- ↑ Мистецтво України. 1991—2003. Альбом / упоряд. Т. Придатко, З. Чегусова. — К. : Мистецтво, 2003. — С. 312. — ISBN 966-577-002-0.
- ↑ Архітектурний вісник. — 2002. — № 1 (14). — С. 76.
- ↑ Теребовлі уже 915 рік [Архівовано 27 грудня 2013 у Wayback Machine.] // Твоє місто Теребовля. — 2012. — 10 липня.
- ↑ Мельничук В. Дарунок у Бучачу в честь 745-річчя // Нова доба. — 2005. — № 41 (8142) (14 жовт.) — С. 2.
- ↑
У Тернополі відкрили барельєф Герою Небесної Сотні на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 24 лютого.
Джерела ред.
- Мельничук Б. Вільгушинський Роман Казимирович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 280. — ISBN 966-528-197-6.
- Удіна Т. О. Вільгушинський Роман Казимирович [Архівовано 21 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — С. 543. — ISBN 966-02-3354-X.