Старі Петликівці
Старі́ Пе́тликівці — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Розташоване на річці Стрипа, в північно-західній частині району. Центр колишньої сільради, якій було підпорядковане с. Білявинці.
| село Старі Петликівці | |
|---|---|
 Костел Старі Петликівці
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Бучацька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61060070360060638 |
| Облікова картка | Старі Петликівці |
| Основні дані | |
| Населення | 1 024 |
| Територія | 3.327 км² |
| Густота населення | 307.78 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48413 |
| Телефонний код | +380 3544 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°08′00″ пн. ш. 25°22′21″ сх. д. / 49.13333° пн. ш. 25.37250° сх. д.Координати: 49°08′00″ пн. ш. 25°22′21″ сх. д. / 49.13333° пн. ш. 25.37250° сх. д. |
| Водойми | Стрипа |
| Відстань до районного центру |
10 км |
| Найближча залізнична станція | Пишківці |
| Відстань до залізничної станції |
7 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48413, с. Старі Петликівці |
| Сільський голова | Муха Марія Петрівна[1] |
| Карта | |
  Старі Петликівці | |
 Старі Петликівці | |
| Мапа | |
| |
Населення — 1065 осіб (2007 р.).
Походження назвиРедагувати
Про походження назви села існує кілька версій:
ІсторіяРедагувати
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки західноподільської групи скіфського часу, черняхівської і давньоруської культур.
Перші жителі села були вихідцями з давнього поселення Вільше.
Документ Бернардинського архіву з 1421 р. засвідчує, що Петликівці були містом.
Того ж року, 14 серпня, Альберт, дідич Петликовець, заснував тут латинську парохію. Петликівський парох Петро підписався у 1467 р. як свідок на фундації парохії у Язлівці.
Згадується 4 березня 1437 року в книгах галицького суду[4].
Петликівці згадує й М.Грушевський, коли наводить хроніку зустрічі Богдана Хмельницького з кримським ханом, 1655 р. А саме те, що хан, вертаючись в Крим, заночував у четвер 25 листопада 1655 р. під Петликівцями.
1788 року власницею села була Констанція Бекерська[5] гербу Ястребець[6] (галицька каштелянова,[7] друга дружина Юзефа Бєльського з Ольбрахциць[8] і Каспера Рогалінського,[9]), на цвинтарі в Білявинцях їй встановлений мистецький надгробок, ймовірно, роботи Гартмана Вітвера[10].
За описом 1880 р. в містечку діяла римо-католицька парафія, яка адміністративно підпорядковувалась Чортківському деканату РКЦ.[11]
1916 року згорів костел, який мав понад 300 років. Можна припустити, що церква була тут значно раніше, адже з тверджень о.Гука - метрикальні книги української парохії у 1928 р. вже тоді мали близько 150 років.
Діяли філії українських товариств «Просвіта» (головою, зокрема, був Чорний Данило Андрійович), «Січ», «Сокіл», «Луг» та інших, кооператива.
До 1971 р. функціонували:
- сирзавод
- горілчаний завод (на території лісу, так звана «Ґуральня»).
До сьогодні функціонує водяний сільський млин, від якого пішла назва села — "петлювали"борошно.
До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району[12].
З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади[13].
Пам'яткиРедагувати
- Церква св. Димитрія (1875 р.,[14] реставрація - 1991 р., мурована)
- Церква Пратулинських мучеників
- Костел Різдва Пресвятої Діви Марії
- Капличка з «фігурою» Матері Божої
- Символічна могила Борцям за волю України (1993 р.)
- Символічна могила на місці перезахоронення вояків УПА (1996 р.)
- Пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967 р.)
Соціальна сфераРедагувати
Працюють Старопетликівська ЗОШ I-II ступенів, Дитячий садок "Дюймовочка", Будинок культури, бібліотека, ФАП, аптека, відділення зв'язку, торгові заклади.
Відомі людиРедагувати
НародилисяРедагувати
- релігійний діяч, меценат Інокентій Лотоцький (ЧСВВ)
- український композитор-аматор, художник Савин Абрисовський.
- український релігійний діяч Шимчій Доротей Дмитро (1915-2016)
Перебували, проживалиРедагувати
- родина Соломії Крушельницької.
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 27 вересня 2010.
- ↑ Отець Д.Шимчій ЧСВВ. Старі Петликівці // Бучач і Бучаччина.Історично-мемуарний збірник… с.619
- ↑ Отець Д.Шимчій ЧСВВ. Старі Петликівці… с.619
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.20, № 166 (лат.)
- ↑ Biernat M. Kościół parafialny p. w. Narodzenia Matki Boskiej w Petlikowcach Starych // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, 2007. — Т. 15. — S. 364. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. I). — ISBN 978-83-89273-49-9
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa: skł. gł Gebethner i Wolff, 1899. — Cz. 1. — T. 1. — S. 149. (пол.)
- ↑ Wujcyk W. Wiadomości o życiu i twórczości Franciszka Olędzkiego… — S. 283.
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : skł. gł. Gebethner i Wolff, 1899. — Cz. 1. — T. 1. — 390 s. — S. 236. (пол.)
- ↑ Dygdała J. Rogaliński Kasper h. Łodzia (ok. 1725—1788), wojewoda inflancki // Polski Słownik Biograficzny. — 1988—1989. — T. XXXI. — S. 407.
- ↑ Czyż A. S., Gutowski B. (Warszawa). Cmentarze Podola — źródło do badań nad sztuką i historią [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]. — S. 169—170.
- ↑ Никола Андрусяк. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 57.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання»
- ↑ Петликівці Старі // Бучач і Бучаччина… С. 618
ЛітератураРедагувати
- Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
- Бігус М., Уніят В. Старі Петликівці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 334—335. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Германюк М., Уніят В. Старі Петликівці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 655—656. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Село Старі Петликівці. Краєзнавчо-пошукова експедиція. Зібрала Германюк Марія // 2008. — 32 с.
- Petlikowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 24. (пол.) — S. 24. (пол.)
ПосиланняРедагувати
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |