Старі Петликівці

село в Україні, в Бучацькому районі Тернопільської області.

Старі́ Пе́тликівці — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Розташоване на річці Стрипа, в північно-західній частині району. Центр колишньої сільради, якій було підпорядковане с. Білявинці.

село Старі Петликівці
Костел у Старих Петликівцях.jpgКостел Старі Петликівці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Громада Бучацька міська громада
Код КАТОТТГ UA61060070360060638
Облікова картка Старі Петликівці 
Основні дані
Населення 1 024
Територія 3.327 км²
Густота населення 307.78 осіб/км²
Поштовий індекс 48413
Телефонний код +380 3544
Географічні дані
Географічні координати 49°08′00″ пн. ш. 25°22′21″ сх. д. / 49.13333° пн. ш. 25.37250° сх. д. / 49.13333; 25.37250Координати: 49°08′00″ пн. ш. 25°22′21″ сх. д. / 49.13333° пн. ш. 25.37250° сх. д. / 49.13333; 25.37250
Водойми Стрипа
Відстань до
районного центру
10 км
Найближча залізнична станція Пишківці
Відстань до
залізничної станції
7 км
Місцева влада
Адреса ради 48413, с. Старі Петликівці
Сільський голова Муха Марія Петрівна[1]
Карта
Старі Петликівці. Карта розташування: Україна
Старі Петликівці
Старі Петликівці
Старі Петликівці. Карта розташування: Тернопільська область
Старі Петликівці
Старі Петликівці
Мапа
Map

Населення — 1065 осіб (2007 р.).

Походження назвиРедагувати

Про походження назви села існує кілька версій:

  • від слова петлювати - що значить молоти (в давнину був великий млин)
  • від слова Петрик (відбулась зміна букви р на л)[2]
  • від слова петля. Петля - зашморг на аркані, чи мотузка, за допомогою якої носили сіно та солому. Ймовірно тут виробляли петлі з лика і волосіння. [3]

ІсторіяРедагувати

 
Старі Петликівці на мапі фон Міґа, XVIII ст.

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки західноподільської групи скіфського часу, черняхівської і давньоруської культур.

Перші жителі села були вихідцями з давнього поселення Вільше.

Документ Бернардинського архіву з 1421 р. засвідчує, що Петликівці були містом.

Того ж року, 14 серпня, Альберт, дідич Петликовець, заснував тут латинську парохію. Петликівський парох Петро підписався у 1467 р. як свідок на фундації парохії у Язлівці.

Згадується 4 березня 1437 року в книгах галицького суду[4].

Петликівці згадує й М.Грушевський, коли наводить хроніку зустрічі Богдана Хмельницького з кримським ханом, 1655 р. А саме те, що хан, вертаючись в Крим, заночував у четвер 25 листопада 1655 р. під Петликівцями.

1788 року власницею села була Констанція Бекерська[5] гербу Ястребець[6] (галицька каштелянова,[7] друга дружина Юзефа Бєльського з Ольбрахциць[8] і Каспера Рогалінського,[9]), на цвинтарі в Білявинцях їй встановлений мистецький надгробок, ймовірно, роботи Гартмана Вітвера[10].

За описом 1880 р. в містечку діяла римо-католицька парафія, яка адміністративно підпорядковувалась Чортківському деканату РКЦ.[11]

1916 року згорів костел, який мав понад 300 років. Можна припустити, що церква була тут значно раніше, адже з тверджень о.Гука - метрикальні книги української парохії у 1928 р. вже тоді мали близько 150 років.

Діяли філії українських товариств «Просвіта» (головою, зокрема, був Чорний Данило Андрійович), «Січ», «Сокіл», «Луг» та інших, кооператива.

До 1971 р. функціонували:

  • сирзавод
  • горілчаний завод (на території лісу, так звана «Ґуральня»).
    До сьогодні функціонує водяний сільський млин, від якого пішла назва села — "петлювали"борошно.

До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району[12].

З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади[13].

Пам'яткиРедагувати

 
Костел
 
Дзвіниця костелу

Соціальна сфераРедагувати

Працюють Старопетликівська ЗОШ I-II ступенів, Дитячий садок "Дюймовочка", Будинок культури, бібліотека, ФАП, аптека, відділення зв'язку, торгові заклади.

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

Перебували, проживалиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 27 вересня 2010. 
  2. Отець Д.Шимчій ЧСВВ. Старі Петликівці // Бучач і Бучаччина.Історично-мемуарний збірник… с.619
  3. Отець Д.Шимчій ЧСВВ. Старі Петликівці… с.619
  4. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.20, № 166 (лат.)
  5. Biernat M. Kościół parafialny p. w. Narodzenia Matki Boskiej w Petlikowcach Starych // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, 2007. — Т. 15. — S. 364. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. I). — ISBN 978-83-89273-49-9
  6. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa: skł. gł Gebethner i Wolff, 1899. — Cz. 1. — T. 1. — S. 149. (пол.)
  7. Wujcyk W. Wiadomości o życiu i twórczości Franciszka Olędzkiego… — S. 283.
  8. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : skł. gł. Gebethner i Wolff, 1899. — Cz. 1. — T. 1. — 390 s. — S. 236. (пол.)
  9. Dygdała J. Rogaliński Kasper h. Łodzia (ok. 1725—1788), wojewoda inflancki // Polski Słownik Biograficzny. — 1988—1989. — T. XXXI. — S. 407.
  10. Czyż A. S., Gutowski B. (Warszawa). Cmentarze Podola — źródło do badań nad sztuką i historią [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]. — S. 169—170.
  11. Никола Андрусяк. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 57.
  12. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  13. Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання»
  14. Петликівці Старі // Бучач і Бучаччина… С. 618

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати