Трибухівці (Трибухівська сільська громада)

село в Україні, в Бучацькому районі Тернопільської області

Трибухі́вці — село в Україні, у Трибухівській сільській громаді Чортківського району (до 2020 року в Бучацькому районі) Тернопільської області. Розміщене на річці Вільховець, на північному сході району.

село Трибухі́вці
Вигляд на село
Вигляд на село
Вигляд на село
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Чортківський район
Громада Трибухівська сільська громада[2]
Код КАТОТТГ UA61060390010032955
Облікова картка Трибухівці 
Основні дані
Перша згадка 1578
Населення 4 096[1]
Територія 7.900 км²
Густота населення 545.32 осіб/км²
Поштовий індекс 48431
Телефонний код +380 03544
Катойконіми трибухівчани, трибухівчанин, трибухівчанка
Географічні дані
Географічні координати 49°02′28″ пн. ш. 25°27′36″ сх. д. / 49.04111° пн. ш. 25.46000° сх. д. / 49.04111; 25.46000Координати: 49°02′28″ пн. ш. 25°27′36″ сх. д. / 49.04111° пн. ш. 25.46000° сх. д. / 49.04111; 25.46000
Водойми р. Вільховець
Найближча залізнична станція Пишківці
Місцева влада
Адреса ради 48431, Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Трибухівці, вул. Горішня,46
Сільський голова Олег Іванович Максимович
Карта
Трибухі́вці. Карта розташування: Україна
Трибухі́вці
Трибухі́вці
Трибухі́вці. Карта розташування: Тернопільська область
Трибухі́вці
Трибухі́вці
Мапа
Мапа

CMNS: Трибухівці у Вікісховищі

Було центром Трибухівської сільської ради. Від вересня 2016 — центр Трибухівської сільської громади.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Трибухівської сільської громади.[3]

У 1961—1992 рр. називалося Дружба[4]. Біля Трибухівців є хутори Заниво та Поперечки, до села приєднано хутір Завадина; хутори Верховина, Довговина, Кут виведені з облікових даних у зв'язку з переселенням мешканців.

Місцевості села

ред.

Борщівка, Брухалівка (колишній хутір), Завадина (колишній хутір), Отинівка[5].

Історія

ред.
 
Трибухівці на мапі фон Міґа, XVIII ст.

Перша письмова згадка[6] описує село як власність Бучацьких гербу Абданк.

У 1611 році власником, чи посідачем, села став Станіслав Гольський, який набув маєтність від представника роду Бучацьких-Творовських гербу Пилява.[7]

У 1672 році село згадується в щоденнику Ульріха фон Вердума.

У 1680 р. після демаркації польсько-турецького кордону Трибухівці залишилися у складі Речі Посполитої.

 
 

12 вересня 1702 р. дідичем був Стефан Александер Потоцький — фундатор монастиря оо. василіян у Бучачі[8]

У 1810 році дідич села — Ігнацій Красицький(пом. 20 жовтня 1844; братанок примаса Королівства Польського і Великого князівства Литовського Ігнація Красіцького, проживав у Стратині[9]), від якого перейшли в руки доньки Ружі — дружини Адама Орловського (вказаний власником у 1832 р.).

З кінця 1840-х до початку 1870-х дідичами були вірмени Захаріяш та Францішек Криштофовичі, в другій половині 1870-х — граф Теодор Лянцкоронський[10].

Найпізніше з 1886 року до початку другої світової війни дідичами були Корнель (пом. 1898), Францішек (1871—1935, портретист, батько Ядвіги Городиської), Корнель (1904—1940).

У селі діяли українські товариства «Просвіта», «Луг», «Сокіл», «Сільський господар» та інші.

15 червня 1934 р. частину земель села[11] площею 291,5499 га передали селу Слобідка Джуринська Чортківського повіту[12].

Перший колгосп створили у квітні 1940 року.

1941 року в селі поблизу цвинтаря біля центральної дороги насипали 6-кутну символічну могилу, обклали насип камінними цоколями висотою 80 см, поверхню — дерном. В середину помістили землю, политу кров'ю в'язнів Чортківської тюрми, на вершині встановили березовий хрест. Знизу поставили плиту, на якій викарбували 2 шаблі, тризуб, надпис: «Спіть, хлопці, спіть. Про кращу долю і волю України сніть.» Плиту червоні окупанти знищили 1944 року, насип розгорнули 1950-го.[13]

Чимало хлопців воювали в лавах УПА. Під час однієї з облав, в якій, за спогадами Ганни Семирозум, брали участь ковпаквці, у січні 1945 відбулась перестрілка між упівцями та ними. Кілька ковпаківців вбили, зокрема, «їх старшого» — у відповідь «визволителі» підпалили хату, де виявили повстанців. Згоріла заживо худоба, все майно.[14]

Бучацький аграрний коледж на початку ХХІ століття змінив «місце прописки» на село.

Релігія

ред.
 
Церква Преподобної Параскеви (12.09.2010)

1762 року в Пишківцях відкрито експозитуру греко-католицької парафії у Трибухівцях.[15]

До Львівського псевдособору 1946 всі храми в селі належали вірним УГКЦ.

Пам'ятки

ред.

Втрачені

ред.
 
Костел Неустанної Помочі Божої Матері (1936)
  • палац Городиських у неоготичному стилі[20] (тепер на цьому місці — залишки господарських приміщень виробничої частини колишнього Бучацького радгоспу-технікуму — тепер Бучацький агроколедж Подільського ДАТУ), але в 1944 р. його було підірвано. В 1957 році рештки споруди повністю розібрали.

Пам'ятники

ред.
  • пам'ятний хрест на честь скасування панщини 1848 року (відновлено 1991);
  • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1970, реконструйовано 1984);
  • на могилі воїна ЧА В. Грамоти (1979).
Пам'ятний знак (хрест) на честь скасування панщини

Щойновиявлена пам'ятка історії.

Робота самодіяльних майстрів, виготовлений із каменю.

Розміри: висота хреста — 1,35 м, постамент — 1х0,9х1, нижній блок постаменту — 1,6х2х2.[21]

Соціальна сфера

ред.

Працюють ЗОШ 1-3 ступ., Будинок культури, бібліотека, ФАП, дільнична сімейна лікарня, аптека, дошкільний заклад, відділення зв'язку, фермерські господарства, 10 торгових закладів; у селі розташоване центральне приміщення Бучацького аграрного коледжу.

Населення

ред.

У 2007 році в Трибухівцях проживало 4232 особи.

Спорт

ред.

У радянські часи команда радгоспу «Дружба», створена з гравців бучацького «Колгоспника (Колоса)», неодноразово брала участь у всесоюзних змаганнях за кубок «Золотий колос», у яких тричі підряд (1969—1971) перемагала, завдяки чому навічно отримала головний приз, що нині перебуває в експозиції Бучацького районного краєзнавчого музею.[22]

У часи відновлення Незалежності України сільський ФК «Трибухівці» кілька разів ставав чемпіоном та володарем Кубка Бучацького району з футболу. В сезоні 2017 року клуб бере участь у розіграші Першості Тернопільської області серед команд Першої ліги.[23]

Відомі люди

ред.

Народилися

ред.

Проживали

ред.

Поховані

ред.

Загинули в боях з червоними, убиті окупантами

ред.
  • Багрій Григорій Семенович (1922—1946, у бою біля Цвітової, там похований),
  • Борис Михайло Пилипович (1919—?, арештований 1941),
  • Вахович Василь Григорович («Ясен», 1922—1945, у бою на Круковій горі),
  • Велещук Микола Григорович (1922—1945, у бою на Круковій горі),
  • Велещук Олекса (1920-?),
  • Качур Степан Семенович (1922—1945, у бою на Круковій горі),
  • Пискливець Іван Григорович («Чорний», 1922—1945, у бою на Круковій горі),
  • Велещук Іван Пилипович (1921—1945, біля Григорова Монастириського району),
  • Гуляк Михайло Миколайович («Ох», 1925—2.4.1949, Трибухівці),
  • Гуляк Микола Миколайович (1906—1947, Чортківська тюрма),
  • Гуляк Катерина (1947, при облаві в с. Джурині),
  • Голик Максим Васильович («Гай», 1925—1945, вбитий Йосипом Рудиком),
  • Гринів Михайло Степанович (1925—1945, с. Слобідка),
  • Каліка Василь, Качур Костянтин Данилович («Залізняк», 1922—1945, сотник УПА, воював на Сокальшині 1942 року, там загинув),
  • Качур Петро (1922-?),
  • Курило Степан Михайлович (1923—1949, Бучацька тюрма),
  • Леськів Левко Антонович (1922-?),
  • Леськів Степан Антонович (1926-?, Ріпинці),
  • Лучка Микола Семенович («Музика», 1924—1946, заарештований у криївці, Чортківська тюрма),
  • Нагайовський Григорій, Настин Іван Йосипович (1922-?, під час допиту на проборстві, Цвітова),
  • Невістюк Михайло федорович («Сулима», 1915—?, Жизномир),
  • Невістюк Григорій Федорович («Вир», 1923—?, Цвітова),
  • Невістюк Степан федорович («Тур»,1925—?, Устя-Зелене),
  • Невістюк Семен (1914-?, Пишківці),
  • Нетребяк Михайло Іванович («Рішучий», 1926—1946, Поляниця),
  • Олексевич Михайло Михайлович (1922—?, Симінче),
  • Остапів Степан («Міцний», 1912—1945, Слобідка),
  • Потюк Ілля Григорович («Ісай», 1922—?, Новоставці),
  • Потюк Михайло (1912—1944, Франківщина),
  • Падлецький Михайло (1905—?, арешт 1941),
  • Поселюжний Микита Степанович (1912—1947, Карпати),
  • Пукало Григорій,
  • Римар Максим (1896—1946, розстріл),
  • Римар Іван Максимович (1922—1947, Полівці),
  • Рачковський Григорій (1921—1945),
  • Собко Павло Григорович (1925—1945, «Руцка», розстріл),
  • Свестіль Йосип Михайлович (1924—1948, Симінче),
  • Тимчишин Дмитро Васильович («Меч», 1922—1947(8), хутір Верховина, с. Пишківці),
  • Тимчишин Григорій Андрійович (1922—1945, вул. Отинівка),
  • Тимчишин Михайло, Зозуля Василь Степанович (1924—1944, Ягольницьке поле),
  • Зозуля Павло Казимирович (1921—?),
  • Цюп'як Федір Михайлович (1905, Пилява-1941, Малі Заліщики; член ОУН з 1939, підпільник, виготовляв зброю, був у групі «Довга»),
  • Шпилька Микола Семенович (1924—1947).[31]

Примітки

ред.
  1. Паспорт Трибухівської громади https://trybuhivska-gromada.gov.ua/pasport-gromadi-14-19-30-27-03-2017/
  2. Трибухівська громада. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
  3. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
  4. [Про відновлення селу Дружба Бучацького району Тернопільської області колишнього найменування - село Трибухівці] : Постанова Президії Верховної Ради України “Про відновлення селу Дружба Бучацького району та селу Вересневе Чортківського району Тернопільської області колишніх найменувань” від 26.10.1992 № 2714-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - Вип.: № 45. - Ст. 621.
  5. Селище міського типу Отинія. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 13 липня 2015.
  6. станом на 21 березня 2013 р.
  7. Адам Бонецький. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1903. — Cz. 1. — t. 6. — S. 194. (пол.)
  8. Akta grodzkie i ziemskie [Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.]… — Львів, 1935. — Т. 25. — S. 52. (пол.-лат.)
  9. Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach… — S. 284.
  10. Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach… — S. 283.
  11. За польським адмінподілом — Бучацького повіту Тернопільського воєводства.
  12. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów buczackiego i czortkowskiego w województwie tarnopolskiem. Dz.U. 1934 nr 48 poz. 442 [Архівовано 12 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
  13. Страшків С. Трибухівці. Минуле і сьогодення… — С. 51.
  14. Страшків С. Трибухівці. Минуле і сьогодення… — С. 50.
  15. Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 43.
  16. Парафія УПЦ МП у Трибухівцях перейшла до Православної Церкви України. Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 29 грудня 2018.
  17. Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach… — S. 286.
  18. Biernat M. Kościół parafialny p.w. Matki Boskiej Nieustającej Pomocy w Trybuchowcach… — S. 293.
  19. Краєзнавчий дискурс села Трибухівці Чортківського району та коротка історія парафії. Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 27 липня 2015.
  20. Історія, фото палацу Городиських в Трибухівцях. Архів оригіналу за 20 липня 2019. Процитовано 2 травня 2010.
  21. Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.
  22. Кубкові вершини «Колоса» // Нова доба. — № 34 (8656, 21 серп.). — С. 6; № 35 (8657, 28 серп.). — С. 6; № 36 (8658, 4 вер.). — С. 6.
  23. Результати матчів чемпіонату Тернопільської області [Архівовано 13 травня 2017 у Wayback Machine.] // Спорт Тернопільщини. — 2017. — 9 травня.
  24. Дем'янова І. Балюк Леся Василівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 29. — ISBN 978-966-528-318-8.
  25. Jadwiga Horodyska h. Korczak (ID: psb.8906.6) [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (пол.) (є світлини)
  26. Весна Х., Мельничук Б. Кізюк Корнило // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 75. — ISBN 966-528-199-2.
  27. Новий Генеральний директор «Артеку» приступив до виконання обов'язків. Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 12 лютого 2016.
  28. Сагаль О. Замість пензля — автомат // Нова тернопільська газета. — 2016. — № 42 (826) (9—15 листопада). — С. 1, 12.
  29. Уніят В. Мідюн Корнило // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — 788 с. — ISBN 978-966-528-318-8.
  30. Син, з яким разом служили, везе додому батька назавжди. Тернопільщина прощається з Ігорем Чумаком - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 1 вересня 2022.
  31. Страшків С. Трибухівці. Минуле і сьогодення… — С. ?.

Джерела

ред.

Посилання

ред.