Космирин
Косми́рин — село в Україні, у Золотопотіцькій селищній громаді Чортківського району Тернопільської області .
| село Космирин | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Золотопотіцька селищна громада |
| Облікова картка | Космирин |
| Основні дані | |
| Населення | 948 |
| Територія | 2.495 км² |
| Густота населення | 379.96 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48454 |
| Телефонний код | +380 3544 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°52′58″ пн. ш. 25°14′42″ сх. д. / 48.88278° пн. ш. 25.24500° сх. д.Координати: 48°52′58″ пн. ш. 25°14′42″ сх. д. / 48.88278° пн. ш. 25.24500° сх. д. |
| Водойми | Дністер |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48454, с. Космирин |
| Сільський голова | Боєчко Володимир Васильович[1] |
| Карта | |
  Космирин | |
 Космирин | |
| Мапа | |
| |
Розташоване на р. Дністер, на півдні району, за 25 км від найближчої залізничної станції Бучач.
До 2020 центр сільради, якій було підпорядковане с. Набережне. До Космирина приєднані хутори Гончарка та Млинки.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Золотопотіцької селищної громади.[2]
Населення — 937 осіб (2003).
ІсторіяРедагувати
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту.
Перша писемна згадка власне про село (поселення) — 1 січня 1457 року: дідич Станіслав з Ходороставу (тепер місто Ходорів Львівської области) з роду Ходоровських гербу Корчак заставив свої села Сновидів та Космирин шляхетному Paulo de Petrilow (Павелу з Петрилова) в обмін на грошову позику.[3]
Діяли українські товариства «Просвіта», «Січ», «Луг», «Сільський господар», «Рідна школа», кооператива.[4]
У травні 2017 в ЗМІ появилася інформація про те, що планується ремонт 10,5 км відтинку місцевої автодороги Порохова — Космирин у 2017 році.[5]
Пам'яткиРедагувати
- Є церква св. Архістратига Михаїла (1886, дерев'яна; реконструйована 1989), капличка св. Володимира (1994).
- Комплексна пам'ятка природи місцевого значення Космиринська травертинова скеля.
Соціальна сфераРедагувати
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, ПАП «Галичина».
Наразі дитяче населення у селі зросло так, що у 100-річній космиринській школі вчаться у 3 зміни. Село просить про прискорення будівництва нової, що за проектом оцінена у 60 млн гривень.[6]
Громада бучацьких «амішів»Редагувати
У селі Космирин велика громада консервативних християн-протестантів, яких місцеві прозивають їх «кашкетниками», бо чоловіки змалку носять картузи. Жінки носять різнобарвні хустки, тому їх ображають назвою «флюмастери».[7][8] У області їх прозивають «амішами», ототожнюючи з заокеанськими амішами. Самі вони називають себе тими, хто «молиться Живому Богу», або «простаками». Космирин є центром бучацьких «амішів», бо саме з цього села походив Іван Деркач (1928—2008) — вчитель та пророк громади до своєї смерті. Також подібна громада є у селах Сновидів й Стінка.[9]
За словами сільського голови Володимира Боєчка, у 2012 році у селі мешкали 1360 осіб, з яких третина є «українськими амішами».[9] За його прогнозом через 10 років вони складуть більше половини населення села. Крім того, багато людей у селі є нашадками віруючих, що стали пиячити.
Християнська громада з'явилася у селі з 1927 року. За Польщі громада добре розвивалася. За Сталіна було сильне гоніння. Наразі старійшиною громади є онук Івана Деркача, хоча вірні кажуть, що «вони усі рівні перед Богом».
Відомі людиРедагувати
НародилисяРедагувати
- релігійний діяч Е.-С. Білак,
- громадський діяч В. Кліщук.
- громадський діяч С. Дмитрик
ПриміткиРедагувати
- ↑ Сайт Тернопільської обласної ради. Архів оригіналу за 6 вересня 2012. Процитовано 27 вересня 2010.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Akta grodskie i ziemskie [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]… — Lwów, 1887. — Т. XII. — S. 245. (лат.), (пол.)
- ↑ Гальчук І., Уніят В. Космирин… — С. 191.
- ↑ На Тернопільщині оновлять дорожнє покриття на чотирьох трасах // Вільне життя плюс — 2017. — № 42 (15882) (31 трав.). — С. 3. — (Події, факти, коментарі).
- ↑ У селі українських Амішів маленька школа тріщить по швах від переповненості. Архів оригіналу за 28 листопада 2015. Процитовано 17 листопада 2015.
- ↑ Як на Тернопільщині живуть українські мормони // Вікна, СТБ, 30 грудня 2011[недоступне посилання]
- ↑ Андрій Янович. «Ми не такі люди, як решта. Ми дітей не нищим» // Країна, № 102, 20.12.2011
- ↑ а б На Тернопільщині є «столиця» амішів: як живеться поза цивілізацією — інтерв'ю. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 17 листопада 2015.
ЛітератураРедагувати
- Гальчук І., Уніят В. Космирин // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 191. — ISBN 966-528-199-2.
- Гальчук І., Уніят В. Космирин // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 615—616. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Янович А. Кашкетники не святкують Новий рік [Архівовано 16 листопада 2017 у Wayback Machine.] // Газета по-українськи. — 2011. — № 1347 (30 грудня).
- Янович А. «Ми не такі люди, як решта. Ми дітей не нищим» // Країна. — 2011. — № 102 (20 грудня).
- Kośmierzyn, wś, pow. buczacki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 465. (пол.) — S. 465. (пол.)
ПосиланняРедагувати
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
 |
 У селі українських Амішів маленька школа тріщить по швах від переповненості на YouTube // ТСН, 17 листопада 2015.
|
- «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля» [Архівовано 12 травня 2017 у Wayback Machine.]
- Як на Тернопільщині живуть українські мормони // Вікна, СТБ, 30 грудня 2011.
- Космирин: кашкетницька релігія
- Потапова, Ю., Лазур, В. Унікальна релігійна громада мешкає на Тернопільщині [Архівовано 31 травня 2017 у Wayback Machine.] / Юлія Потапова, Власта Лазур // НТН. — 2017. — 27 травня.