Стодола

Стодола з села Ящев. Музей народної архітектури, Сянік, Польща

Стодола в Музеї-садибі В. І. Сурикова

Сіно, закріплене зверху павзом, привезене возом до стодоли. Село Верхній Студений. Бойківщина.

Стодо́ла або клу́ня — будова для зберігання снопів, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння. Стодола могла бути одною зі споруд гумна.

У західних областях України стодоли могли звати «пелевнями», також так звався сарай для сіна, полови й соломи (варіант — «половня»).

Назва

В. І. Даль в «Тлумачному словнику живої великоросійської мови» наводить слово «стодола» з позначкою «западнорусское» (тобто білоруське або українське).

Відповідно до «Етимологічного словника української мови» слово стодола, ймовірно, є давнім запозиченням із польської (stodoła) або чеської (stodola) мови, де сходить до давн.в-нім. stadal. Слово «клуня» є запозиченням із балтійських мов: пор. лит. kluonas («тік», «стодола», «клуня»), утворене від слова kloti — «слати», «простилати», «класти».

Слово пелевня («пелевень», «пелевник»), утворене від незасвідченого *пелева («полова») < прасл. *peleva, *pelva.

У господарстві

Стодолу будували осторонь від хати та інших господарських будов, забезпечуючи легкий доступ до неї транспорту. Ворота робили широкими, щоб всередину міг заїхати віз, а для зручності стодолу споряджали двома воротами: в одні заїздив вантажений віз, у другі виїздив порожній.

У стодолу складали зжаті снопи. У північних місцевостях, з браком сонячного світла й погожих днів, стодоли використовували для сушіння хліба, для чого в них влаштовували спеціальні снопосушарки (у деяких місцевостях така сушарка називалася «о́сить»). Вона являла собою вимощену цеглою яму, у якій розкладали вогонь, з навісом чи зрубом, де зверху укладали снопи. Окрім того, снопи могли розвішувати й на вішалах — конструкціях з жердин. У разі дощовитої осені у стодолах проводили й обмолот хліба — на майданчику, який звався тік.

У самій стодолі або прибудовах до неї також могли зберігати солому й полову, яка йшла на корм худобі («токові корми»).

У культурі

Коли закладали клуню, то під перший стовп сипали тридев'ять усяких зернин, щоб із клуні збіжжя не виводилося.

Згідно з народними віруваннями східних слов'ян, стодола була місцем проживання стодольника (огуменника), одного зі злих духів, найлютішого помічника «дворового». У Росії він був відомий як овинник (від овин — «стодола»), у Білорусі — ёўнік (від ёўня — «стодола») чи асетнік (від асець — «осить»).

Прислів'я

• В пустій стодолі й горобці не тримаються
• В порожню клуню й миша не забіжить
• Добрий квітень, мокрий май в клуні в серпні зроблять рай, (варіант із записів М. Номиса: Мокрий апріль, а сухий май, то буде в клунях рай)
• Якщо в стодолі колотиться, то в хаті веселиться, а коли тихо, то гостює лихо
• Обдирає стодоли, а покриває косцьоли
• Радій хлібові не в полі, а в стодолі
• Поки їде до клуні — дня половина, поки їде до току вечеряти пора
• Багато я маю — тільки три клуні хліба: в одній — вітер, в другій — мак, а третя стоїть так
• Як у клуні не молотять, то у хаті колотять
• Клуня палає, а підкласти соломи немає
• Порожня клуня й без покрівлі обійдеться
• В багатого кишеня, як у бідного клуня
• Стодола гори, а молотників годуй — треба зробити за будь-яку ціну (російська приказка)

Література

• Полюга Лев Михайлович, Словник синонімів української мови // Київ: «Довіра», — 2007

Посилання

• Клуня, стодола // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 654-655. — 1000 екз.
• Осеть, осить // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1250. — 1000 екз.

• Портал української мови та культури^{[недоступне посилання з липень 2019]}
• Словник Даля Он-лайн (рос.)