Відкрити головне меню
Рисова полова

Поло́ва — відходи при обмолочуванні й очищуванні зерна хлібних злаків, льону та деяких інших культур[1], що складаються з колоскових лусок, квіткових плівок, остюків та ін.

Слово «полова» походить від прасл. *pelva, спорідненого з *pelvelъ («бур'ян», «плевел») і *pelti («полоти»)[2].

Для зберігання полови будували пелевні («половні», «пелевники», «половники») — прибудови до стодол або окремі споруди. Полову могли також зберігати в стодолах (які в деяких місцевостях також звалися пелевнями).

ВикористанняРедагувати

Полова використовується як корм для тварин. При цьому застосовується метод термічної або механічної переробки полови. Разом з соломою полова називається токовими кормами[3]. Необроблена полова в жуйних тварин може спричинити засмічення книжки (що призводить до смерті), тому її піддають термічній обробці — пропарюванню. Для цього пересипану пошарово висівками або макухою в особливих чанах полову заливають окропом. Застосовується також силосування, іноді разом з соковитими кормами.

Полова використовується як наповнювач при виготовленні саманної цегли, а також (разом з соломою) — як добриво для поповнення вмісту органічної речовини в ґрунті.

Прислів'яРедагувати

  • Рідна мова — не полова: її за вітром не розвієш.
  • Слово — не полова, язик — не помело
  • Обмова — полова: вітер її рознесе, але й очі засипле.
  • Слова — полова, а праця — диво.
  • Мудрої книги мова — не полова.
  • Старого горобця на полові не обдуриш
  • Полову їсть, а фасону не втрачає (не теря)

ПриміткиРедагувати

  1. Новий словник української мови. Тт. 1-4 — К.: «Аконіт», 1998.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
  3. Токовий // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.