Комора

Комо́ра[1][2] (від грец. καμάρα або лат. camara; того ж походження й слово «камера»)[3] — сільськогосподарська споруда, призначена для зберігання зерна.

Комора Івана Котляревського. Музей у Полтаві
Комора для зерна з села Верхній Ясенів. Музей у Пирогові
Комора як прибудова до хати. Музей у Пирогові.
Комора з рундуком у Білоруському музею народної архітектури й побуту. Мінська область
Комора з села Коккойла (Карелія) в музею-заповіднику на острові Кижі
Багатоповерхова комора. Село Кісомбор, Угорщина
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Комора (значення).
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Амбар.
Не плутати з Камора.

НазваРедагувати

Поряд з комора, іноді вживаються назви жи́тниця[4], розм. амба́р[5] (через тюркське посередництво від перс. anbār‎; згідно зі словником Грінченка, так називалися комори у вигляді окремих будов)[6][7], хижа[8], як діалектна — спижарня[9], на Бойківщині та Лемківщині шпихлі́р[10] (пол. śpichler, szpichlerz < сер.-в.-нім. spīcher). Відоме в значенні «комора» і слово магазин (зараз так частіше називають крамницю)[11]. Комора для зерна й борошна називалася й гамазе́й, гамазе́я[12][13] (метатеза слова магазин, очевидно, під впливом гамза́ — «казна»)[6]. Комору могли називати й кліттю[14], опалювана жаровнею комірчина в сінях (у поліщуків) відома як стебка.

БудоваРедагувати

Комору будували з того ж матеріалу, і за тим же принципом, що й хату. Комора могла бути як окремою будівлею, так і прибудовою до хати, вхід у яку влаштовували з сіней. В українських землях у XIX ст. окремі будівлі будували тільки заможні селяни, а також господарства, де було потрібно зберігати зерно протягом тривалого часу.

Будували її аналогічно хаті: мазаною чи рубленою, прибудовану до хати могли робити й плетеною. У коморі зазвичай влаштовували стелю, обов'язково настилали підлогу: за можливості вище рівня ґрунту. Замість вікон у коморах були маленькі незасклені отвори попід стелею. Якщо була присутня пічка, таку комору називали стебкою (від прасл. *jьstъba < сер.-в.-нім. stube чи нар.-лат. *extufe; пов'язання зі стопити зараз розглядається як народна етимологія)[15][16].

Дах робили чотирисхилим, рідше — двосхилим, з трапецієподібними фронтонами. Над входом в комору влаштовували піддашшя чи галереї, що спиралися на 2-4 стовпики. Замикали двері дерев'яними замками. Для зсипання зерна комору обладнували спеціальними ящиками — засіками[17]. Також комори використовували для зберігання одягу в скринях, діжок із домашніми заготовками[18], дров, реманенту, возів, саней (якщо не було окремої возовні), слугували вони й місцем ночівлі для дорослої дочки чи сина[19].

Комора для зберігання сіна й токових кормів (соломи, полови) зазвичай називалася пеле́вня («пеле́вень», «пеле́вник»). Іноді так могли звати й зернові комори[20]. Для зберігання кукурудзи в качанах влаштовують вузькі комори-кошниці, які традиційно плелися з лози, зараз більш поширені побудовані з планок з проміжками.

Зараз комори зберігаються лише у невеликих господарствах. На великих агропідприємствах замість них використовують елеватори, які уможливлюють ліпше підтримувати необхідний мікроклімат, гідро- й температурний режим.

У культуріРедагувати

Докладніше: Традиційне українське весілля

У традиційній українській весільній обрядності на коморі влаштовували постіль для першої шлюбної ночі, де молода мала позбутися незайманності. Обряд «комори» включав і демонстрацію сорочки молодої зі слідами крові («калини») — свідоцтво дефлорації і дошлюбної цноти[21][22].

Прислів'яРедагувати

  • Ґазду можна пізнати по дворові, ґаздиню по коморі
  • У червні на полі густо, а в коморі пусто
  • Роби надворі — буде й у коморі
  • В мене дві повні комори: в одній злидні, в другій горе
  • В коморі пусто, в стодолі порожньо, а в хаті лиш одна верета
  • Заблукав між хатою і коморою
  • Бачить, що в хижу, та дверей не знайде

ІншеРедагувати

Коморою також називають складську будівлю взагалі[2], а колись так звали ще й митницю, крамницю, магазин[19]. Плата за квартиру називалась комі́рне. Коморники (комірники) — категорія найбідніших селян в Україні XV—XVIII ст., що орендували хату («комору»).

Особа, відповідальна за зберігання у коморі, на складі, зараз називається комірни́к (заст. комірни́й)[23][24] — за іншим значенням слова. Колись так називали й митника, і постояльця на квартирі[25].

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ Комора // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  2. ↑ а б Комора // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. ↑ Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
  4. ↑ Житниця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. ↑ Амбар // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. ↑ а б Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  7. ↑ Амбар // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  8. ↑ Хижа // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  9. ↑ Спижарня // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  10. ↑ Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — Київ. 2002.
  11. ↑ Магазин // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  12. ↑ Гамазей // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  13. ↑ Гамазей // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  14. ↑ Кліть // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  15. ↑ Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  16. ↑ М. Р. Фасмер 1. Этимологический словарь русского языка. — М. : Прогресс, 964—1973. (рос.)
  17. ↑ Засік // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  18. ↑ М. Русовъ. Очеркъ поселеній и построекъ Полтавской губерніи // Сборник Харьковского историко-филологического общества, ч. 1 и 2. — 1902. — Т. 13. — С. 110.
  19. ↑ а б Комора // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — Т. 2. — С. 276.
  20. ↑ Пелевня // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  21. ↑ Перша шлюбна ніч по-українськи
  22. ↑ Жайворонок В. В. Комора // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 303—304.
  23. ↑ Комірник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  24. ↑ Комірний // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  25. ↑ Комірник // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

ПосиланняРедагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Комора&oldid=33182248