Відкрити головне меню

Бронісла́в Ві́ктор (пол. Bronisław Wiktor, 21 липня 1886, с. Марківці, нині Сяніцького повіту — 15 вересня 1961, Вроцлав) — польський архітектор, художник, педагог.

Броніслав Віктор
Броніслав Віктор.jpg
Народження 21 липня 1886(1886-07-21)Марківці, нині Сяніцького повіту
Смерть 15 вересня 1961(1961-09-15) (75 років)Вроцлав
Поховання Laurentius Cemetery[d]
Громадянство
(підданство)
Flag of Poland (1928–1980).svg Польща
Навчання Національний університет «Львівська політехніка»
Діяльність художник, архітектор
Праця в містах Львів, Вроцлав
Архітектурний стиль пізній модерн, ар деко
Броніслав Віктор у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 21 липня 1886 в селі Марківцях Сяніцького повіту. Закінчив початкову школу у Фельштині (нині Скелівка), гуманітарну гімназію — в Самборі (1905[1]). Навчався на факультеті архітектури Львівської політехніки. 1916 року, після кількарічної практики в приватних архітектурних бюро, отримав диплом. Паралельно з навчанням у Політехніці відвідував приватну художню школу Станіслава Батовського-Качора. 1913 року експонував акварельні архітектурні студії на VI щорічній виставці Союзу студентів арітектури у Львові.[2]

1917 року став членом Політехнічного товариства у Львові.[3] Працював у Галицькому намісництві, де 1917 року обійняв посаду ад'юнкта, 1919 — комісара, а 1920 — старшого комісара будівництва (останні роки це була Воєводська окружна дирекція). 26 жовтня 1925 року обраний членом правління Кола архітекторів, яке діяло в рамках Політехнічного товариства.[4] 26 листопада 1926[5] і 4 листопада 1927[6] року обирався президентом Кола, а також членом Сталої делегації архітекторів польських у Варшаві. У 19201945[7] роках викладав у львівській Промисловій школі. У львівський період виконав ряд проектів будівництва та перебудови житлових, громадських та сакральних споруд у стилістиці пізнього модерну, зокрема ар деко. Використовував стилізовані форми бароко і рококо. Від імені Кола архітекторів 1926 року був членом журі конкурсу проектів санаторію в Криниці-Здруй.[8] 1930 року входив до складу журі конкурсу на проект пам'ятника Каролю Скібінському на Личаківському цвинтарі у Львові.[9]

Від 1946 року проживав у Вроцлаві. Асистент, а пізніше — ад'юнкт на кафедрі рисунку факультету архітектури Вроцлавської політехніки. Викладав живопис, рисунок, композицію, художні шрифти. Нагороджений бронзовою медаллю за педагогічну роботу (1938), Воєводською мистецькою нагородою Дольного Шльонська (1952). Член Товариства польських архітекторів. У післявоєнний період взяв участь у 40 виставках скульптури у різних містах Польщі. Помер 15 вересня 1961 у Вроцлаві. Похований там же на цвинтарі святого Вавжинця (Лаврентія).

РоботиРедагувати

Власні проекти
  • Навчальні проекти зали народних зборів та торгового дому (для ділянки на площі Ринок, 32), виконані під керівництвом Адольфа Шишко-Богуша 1913 року на Кафедрі сучасної архітектури Львівської політехніки[10].
  • Павільйони Східних торгів у Львові. Колектив інженерів та архітекторів разом із Броніславом Віктором обраний 1922 року на конкурсній основі.
  • Ратуша у Жовкві.
  • Проект і керівництво будовою костелу в Чемеринцях Львівської області (проект 1924 року).
  • Проект і керівництво будовою костелу у Вовкові Пустомитівського району (проект 1924 року). Скульптури Ю. Міколайського.
  • Власний житловний будинок на вулиці Севери, 5 (бл. 1932, скульптор Зигмунт Курчинський).
  • Школа у Фельштині (нині село Скелівка).
  • Проект і керівництво будовою колонії «Kresowe domy», що складалась із 27 житлових будинків на Филипівці так Квятківці у Львові.
  • Костел у Пороховій Бучацького району (1925—1929[11]).
Реконструкція
Нереалізовані проекти
  • Конкурсний проект костелу в Руднику-над-Сяном, друга нагорода (1923).[15]
  • Конкурсний проект санаторію Каси хворих у Львові, перша нагорода (1927).
  • Конкурсний проект бібліотеки Львівської політехніки, одна з двох других нагород (1928, співавтор Тадеуш Янковський).[16]
  • Проект павільйону Львова для Загальної крайової виставки в Познані 1929 року. Друга нагорода на відбірковому конкурсі 1928 року. Співавтор Тадеуш Янковський.[17]
  • Проект будинку для офіцерів у Львові між нинішніми вулицями Руставелі і Франка. Конкурс Фонду військового квартирування 1928 року.[18]
  • Конкурсні проекти типових житлових будинків у Львові, третя нагорода.
Скульптура, живопис, графіка
  • Броніслав Віктор — автор та співавтор ряду надгробків на Личаківському цвинтарі та пам'ятників. Це зокрема нереалізовані проекти пам'ятників орлятам у Львові та Стефанові Бастиру на скнилівському летовищі (1920, співавтор Зигмунт Гарлянд).[19] Надгробки Вільгельму Константину Станеку (1920, скульптор Зигмунт Курчинський), надгробок Ольги Шмелькес (бл. 1921, скульптори Петро Війтович та Броніслав Солтис), Станіслава Соколовського (1932, скульптурна майстерня Т. Івановича), Г. Мюльднерові (1934, скульптор Г. Міколайський).
  • Пам'ятна таблиця Ромуальдові Траугутту у стіні дзвіниці костелу монастиря бернардинців у Львові (1924).
  • 30 творів живопису (олія, акварель).
  • 30 графічних робіт у техніках лінориту, деревориту, гравюри на металі у техніці «суха голка», аквафорта, акватинта.
  • Ряд фотографій. Експонувались на щоічних салонах у Львові, здобули ряд нагород. Деякі з них опубліковано, зокема в альбомі «Гуцульщина».



ПриміткиРедагувати

  1. Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum imienia Arcyksiężniczki Elżbiety w Samborze za rok szkolny 1905. — Sambor : nakładem funduszu naukowego, 1905. — S. XLVIII. (пол.)
  2. Kronika // Architekt. — 1913. — № 12. — S. 180.
  3. Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 96.
  4. A. S.-B. Kronika // Architekt. — 1925. — № 8. — S. 32.
  5. Wybór nowego Wydziału Koła Architektów Polskich we Lwowie // Architektura i Budownictwo. — 1926. — № 12. — S. 29; Różne sprawy // Czasopismo Techniczne. — 1926. — № 24. — S. 416.
  6. Różne // Architektura i Budownictwo. — 1927. — № 10. — S. 337; Różne sprawy // Czasopismo Techniczne. — 1927. — № 22. — S. 366.
  7. за іншими даними, з 1944 році перебував у Польщі → див.: Бірюльов Ю. О. віктор Броніслав // 536 Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. —
  8. Protokół // Architekt. — 1926. — № 6—7. — S. 8—9, 31.
  9. Sprawy towarzystwa // Czasopismo Techniczne. — 1930. — № 22. — S. 432.
  10. Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa : Neriton, 2005. — S. 424, 426—428. — ISBN 83-88372-29-7.
  11. Quirini-Popławski R. Kościół parafialny p.w. Najśw. Panny Marii Królowej Korony Polskiej w Porchowej // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I: Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego — T. 18. — S. 183. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  12. Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Międzynarodowe Centrum Kultury, 2003. — Т. 11. — S. 9.
  13. Ostrowski J. K. Kościoł parafialny p.w. Św. Trójcy w Podhajcach // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — Cz. I: Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 4. — S. 162. — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
  14. Там само. — S. 147.
  15. Architekt. — 1923. — № 4. — Tabl. 16.
  16. Kronika // Rzeczy Piękne. — 1928. — № 10. — S. 127.
  17. Powszechna Wystawa Krajowa w r. 1929 // Rzeczy Piękne. — 1928. — № 4—6. — S. 56.
  18. Działalność budowlana Funduszu Kwaterunku Wojskowego // Architektura i Budownictwo. — 1929. — № 2-3. — S. 90.
  19. Nicieja S. Lwowskie Orlęta. — Warszawa: Iskry, 2009. — S. 103. — ISBN 978-83-244-0117-8.

ДжерелаРедагувати