Костел Воздвиження Чесного Хреста (Городок)

Костел Воздвиження Чесного Хреста — культова споруда, вважається головним римо-католицьким храмом міста Городок, що розташоване за 31 км від Львова. Храм знаходиться в центрі Старого міста.

Костел Воздвиження Чесного Хреста
Фасад костелу
49°47′05″ пн. ш. 23°38′54″ сх. д.
Тип споруди	костел
Розташування	Україна, Львівська область, Городок
Засновник	Владислав Опольчик
Кінець будівництва	1372 або 1419
Зруйновано	1616
Відбудовано	1616
Стиль	готика
Стан	пам'ятка архітектури національного значення України
Адреса	м. Городок, вул. Львівська, 4
Костел Воздвиження Чесного Хреста (Городок) (Львівська область)
Костел Воздвиження Чесного Хреста у Вікісховищі

Відомості

Згідно історичних джерел костел був закладений правителем Королівства Русі Владиславом Опольчиком у 1372 році. Аби костел міг успішніше діяти, король Владислав II Ягайло надав йому багато привілеїв, а також матеріально підкріпив латинську («польську») твердиню двома ланами землі. У 1419 році, під час перебування на замку в Городку, король визначив десятину городоцькому плебанові, що означало: відтоді йому повинен був віддаватися кожен десятий сніп з поля усього староства, а було Городоцьке староство одним з найбільших у Галичині. Неподалік костелу знаходилися цвинтар, трупарня і дзвіниця — тобто все те, що мало бути біля храму в ті часи.

Спочатку споруда була дерев'яною, пізніше костел вимурували з цегли. у 1553 році будівлю розширили — збудували теперішню середню частину. Однак у 1616 році костел згорів разом з усім містом. Під час відновлення костел добудували, і він виріс удвічі. Дзвіниця походила з XVI століття, на ній висіло шість дзвонів, найбільший з яких був освячений у 1753 року єпископом Станіславом Раймундом Єзерським. Посвячувався він святому Христофору. Наприкінці XVIII століття, коли, згідно з розпорядженням Папи Римського, заборонялись цвинтарі всередині міста, цвинтар біля костьолу був зліквідований і перенесений на війтівську юридику, що пізніше стала німецькою колонією Фольденберг. Покинуте кладовище зрівнялося із землею, поросло травою та кущами.

У 1902 році проведено реставрацію костелу, а в 30-х роках добудовано західну, найвеличнішу, частину костелу за проектом архітектора Броніслава Віктора. Давній білокам'яний портал вмонтували у північну стіну прибудови, і споруда вийшла цікава: сліди реконструкції видно до сьогоднішнього дня. Після третьої добудови фасад костелу прикрасився трьома скульптурами невідомих авторів: Матері Божої (вверху) та апостолів Петра і Павла (внизу).

У післявоєнні роки костел не діяв. Він був відданий під склад різним організаціям. Костел дістав охоронну грамоту України № 416.

Галерея

• 
  Бічний вхід.
• 
  Мозаїка
• 
  Внутрішній інтер'єр
• 
  Пам'ятний знак серцю короля Владислава Ягайла
• 
  Кутовий вигляд

Посилання

• Мандруємо Україною [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Пам'ятки культурної спадщини [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]