Станіслав Батовський-Качор

Станісла́в Бато́вський-Ка́чор (пол. Stanisław Batowski-Kaczor; 29 січня 1866, Львів — 5 травня 1946, там же) — польський художник-баталіст, член Спілки художників України (1939).

Станіслав Батовський-Качор
пол. Stanisław Batowski-Kaczor
Народження	29 січня 1866(1866-01-29) Львів, Австрійська імперія
Смерть	5 травня 1946(1946-05-05) (80 років)
	Львів
Поховання	Личаківський цвинтар
Національність	поляк
Країна	Австро-Угорщина→ Польща→ СРСР
Жанр	пейзаж, портрет
Навчання	Краківська академія образотворчих мистецтв, Віденська академія образотворчих мистецтв, Мюнхенська академія мистецтв
Діяльність	художник
Відомі учні	Люна Дрекслер і Кітц Мартин Омельянович
Роботи в колекції	Національний музей у Варшаві і Національний музей у Кракові
Нагороди
Станіслав Батовський-Качор у Вікісховищі

Життєпис

Навчався у Краківській академії образотворчих мистецтв в класі Владислава Лучкевича та Флоріана Цинка. Потім, у 1885—1889 роках, продовжив навчання у Віденській академії образотворчих мистецтв в класі Александера Лізен-Майєра та у Мюнхенській академії мистецтв.

Ікони, створені С. Батовським-Качором для костелу у м. Тлумач спільно з художником Валенти Якоб'яком

Він багато подорожував. У 1891 році мешкав в Парижі та у 1893—1895 роках в Італії, де удосконалював свою майстерність. Пізніше відвідав Іспанію, Марокко, Крим.

Згодом повернувся до Львова, де мешкав у власній віллі при вул. Святої Софії (нині — приміщення Відділу Карти Поляка Генерального консульства Республіки Польща у Львові).

У 1895-1896 роках створив вітраж «Оборона Львова Святим Яном з Дуклі» для кафедрального собору у Львові, а 1900 року — у розписі стелі театральної зали львівського міського театру. Один з десяти секторів простору довкола люстри у театральній залі зайнятий роботою Качор—Батовського — панно «Вакханка».

У 1901 році Батовський-Качор виконав образи Святого Франциска, Святого Антонія Падуанського, Святого Казимира, Святого Людвига для чотирьох вівтарів новозбудованого костелу Святої Сім’ї при монастирі римо-католицького ордену францисканців-реформатів при вулиці Янівській у Львові.

У 1903—1914 роках викладав в художній школі, у якій навчалися й майбутні українські художники — Олена Кульчицька, Микола Івасюк та багато інших. Також був співзасновником львівського товариства польських художників «Молоде мистецтво» (пол. Młoda Sztuka) та членом правління Асоціації польських художників у Львові.

1905 році разом зі скульптором Маяковським брав участь у внутрішньому оформленні Польського народного дому у Чернівцях.

У 1912–1924 роках Станіслав Батовський—Качор викладав у приватному мистецькому навчальному закладі – «Вільна академія мистецтв» (пол. Wolna Akademia Sztuki), заснованому Леонардом Підгородецьким за зразком тодішніх артистичних студій Парижа, на Личакові при вулиці Пісковій, 15. Тут разом з навчанням молоді митці могли за помірну плату користуватися творчими майстернями, матеріалами для роботи. Учнем цього закладу був зокрема відомий львівський митець Роман Сельський.

У 1892—1939 роках брав участь у щорічних виставках львівського Товариства шанувальників красних мистецтв, а також був учасником різних виставок у Львові починаючи від 1937 року.

Протягом 1938—1939 років брав участь у реставрації костелу Кларисок у Львові, зокрема, виконав декілька образів для вівтаря храму.

Похований на Личаківському цвинтарі у Львові. На жаль, могила до сьогоднішніх днів не збереглася.

Творчість

У його творчості переважали картини в історичному та батальному жанрах, наприклад, «Атака кінноти під Хотином», а також у царині портрета та пейзажу. Також присутні роботи і з релігійної тематики, зокрема, образи святого Юрія та Святої Родини.

Будучи шанувальником творчості Яна Матейка і Генрика Сенкевича, створив серію ілюстрацій до «Трилогії» Сенкевича — «Вогнем і мечем», «Потоп», «Пан Володиєвський». Створив чимало картин на українську тематику: «Вечорниці», «Битва з татарами» та багато інших. У творах Батовського—Качора переважають елементи культури мюнхенської художньої школи, а також необарокові традиції історизму малярства Яна Матейка та певного впливу імпресіонізму й символізму. Його полотнам періоду 1887–1900 років переважно були властиві витончені гами сріблясто-сірих та блакитних тонів, імлисте розсіяне світло; після 1900 року віддавав перевагу динамічним поєднанням яскравих кольорових плям, нервовій лінеарності, ескізній техніці руху пензля й неоромантизму образності.

Роботи художника знаходяться в колекціях найбільших музеїв та галерей Польщі, України, США, зокрема, у Варшаві, Познані, Кракові, а також у Львівській національній галереї мистецтв імені Бориса Возницького та Польському музеї в Чикаго .

Твори:

• 1887 — «Ярослав Мудрий»;
• 1888 — «Галицький князь Юрій І у іконописця»;
• 1891 — «Львів’янка XVII століття»;
• 1892 — «Українка»;
• 1894 — «Вечорниці», «Повернення козака з війни»;
• 1895-1896 — «Оборона Львова Святим Яном з Дуклі»;
• 1898 — «Вид Львова»;
• 1900 — «Вакханка»;
• 1901 — «Святий Франциск», «Святий Антоній Падуанський», «Святий Казимир», «Святий Людвиг»;
• 1908 — «Процесія з іконою Богородиці Домагаличів»;
• 1910 — «Грюнвальдська битва»;
• 1912 — «Видіння Петра Скарги», «Атака гусарів під Віднем»;
• 1916 — «Козацька кіннота на вулицях Львова»;
• 1929 — «Атака крилатих гусар под Хотином у 1621 році» (площа полотна 24 м²);
• 1934 — «Мій садок»;
• 1940 — «Смерть Пулавського під Саванною»;
• — «Портрет молодого гуцула»;
• — «Польські Фермопіли» (зображає бій польських вояків з більшовиками у с. Задвір'я поблизу Львова);
• — «В'їзд Юзефа Пілсудського до Кельц».

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання

• Ю. О. Бірюльов. Батовський-Качор Станіслав // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.
• Качор-Батовський Станіслав (Kaczor-Batowski Stanisław). euro-art.com.ua (пол.). ». Архів оригіналу за 29 червня 2019. Процитовано 7 березня 2023.