Відкрити головне меню

Петро Рудольфович Тарнавецький (30 жовтня 1880, с. Рогиня — 9 серпня 1961, м. Львів) — львівський архітектор.

Тарнавецький Петро Рудольфович
Petro Tarnavetskyi (1910).jpg
Петро Тарнавецький. 1910 рік.
Народження 30 жовтня 1880(1880-10-30)с. Рогиня
Смерть 9 серпня 1961(1961-08-09) (80 років)м. Львів
Поховання Личаківський цвинтар[1]
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНРПольща ПольщаСРСР СРСР
Навчання Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича і Віденський університет
Діяльність архітектор
Праця в містах Варшава, Львів
Архітектурний стиль модерн, функціоналізм
Найважливіші споруди павільйони на Східних торгах
Реставрація пам'яток собору святого Юра, Скарбківського театру, Домініканський костел

БіографіяРедагувати

Народився в селі Рогиня (нині Городенківський район, Івано-Франківська область), в родині Рудольфа Топор-Тарнавецького та Марії Сас-Білинської.

Навчався в гімназії у Чернівцях, пізніше в інженерно-будівельній школі на відділі будівництва та архітектури. Певний час працював у бюро архітектора Францишека Косинського. Вивчав право та математику у Чернівецькому університеті. Згодом перейшов на навчання до Віденської політехніки. Після завершення навчання протягом 19031905 років працював у Варшаві в архітектурному бюро Броніслава Чосновського. Тут брав участь у проектуванні Торговельного банку та готелю «Savoy». 1905 року оселився у Львові. Працював у фірмі Альфреда Захаревича та Юзефа Сосновського, а у 19081909 роках співпрацював із фірмою Едмунда Жиховича. 15 квітня 1909 року отримав право на самостійну проектну діяльність та створив власну проектну фірму. Споруди довоєнного періоду стилістично належать до сецесії, або до історичних стилів, інтерпретованих у дусі модерну.

Під час першої світової війни мобілізований до австрійського війська. Перебував в Угорщині, займався будівництвом фортифікацій в Італії. По закінченню війни далі провадив роботу фірми. У проектуванні перейшов до стилістики ар деко, а пізніше — до функціоналізму.

1931 року одружився на молодшій за себе на 19 років Геленою-Марією Сидор, доньці власника меблевої фабрики. По закінченню учительської семінарії, Ґелена працювала шкільною вчителькою та керувала хором при школі святого Марціна. У подружжя народилися дві доньки — Марія Тереза та Ґелена Софія Владислава. Родина тоді замешкала в будинку при вулиці Кадетській, 15, а 1939 року переїхала до будинку при вулиці Пелчинській, 41.[2]

1940 року став членом львівського відділу Спілки архітекторів УРСР. Працював в Інституті проектування електрифікації сільського господарства.

1955 року вийшов на пенсію.

Помер 9 серпня 1961 року у Львові, похований на Личаківському цвинтарі у родинній гробниці на полі № 1а.

Основні роботиРедагувати

У Львові:

В інших населених пунктах:

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 477, 479—480, 533—534. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 123, 124. — ISBN 966-8955-00-5..
  • Biriulow J., Tarnawiecka M., Dubicki T. Piotr Tarnawiecki, architekt lwowski. — Lwów : Centrum Europy, 2002. — 104 с. — ISBN 966-7022-27-7.(пол.)