Загі́р'я (пол. Zagórz) — місто в південно-східній Польщі, коло річки Сян. Належить до Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства.

Загір'я
Zagórz
Герб
Герб
Загір'я
Загір'я
Основні дані
49°31′ пн. ш. 22°16′ сх. д. / 49.517° пн. ш. 22.267° сх. д. / 49.517; 22.267Координати: 49°31′ пн. ш. 22°16′ сх. д. / 49.517° пн. ш. 22.267° сх. д. / 49.517; 22.267
Країна Польща Польща
Регіон Підкарпатське воєводство
Засновано 1412
Магдебурзьке право 1977
Площа 22,3 км²
Населення 5 251 (01.01.2020)
· густота 223 (2008[1]) осіб/км²
Телефонний код (48) 13
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів RSA
GeoNames 754195
OSM 2906835 ·R (Гміна Загір'я)
SIMC 0953881
Поштові індекси 38-540
Міська влада
Вебсайт zagorz.pl
Мапа
Мапа


CMNS: Загір'я у Вікісховищі

Розташування

ред.

Місто розташоване на історичних українських теренах Перемишльської землі Руського королівства — Лемківщини, з яких в 1946-1947 рр. було виселено все українське населення. Лежить на лівому березі Сяну на історичному шляху на Закарпаття через Радошицький і Лупківський перевали.

Історія

ред.

Давнє лемківське село, згадується в першому ж наявному масиві документів — у 1412 р.

Чисто лемківський склад села різко змінився після 1869 р. внаслідок напливу працівників у зв’язку з будівництвом Першої угорсько-галицької залізниці. Після введення Галицької Трансверсальної залізниці в 1884 р. Загір’я стало великим залізничним вузлом з трьома тисячами працівників. У 1895 р. в селі було 205 будинків і 1639 мешканців (953 римо-католики, 470 греко-католиків, 207 юдеїв і 9 протестантів).

У 1914 р. за москвофільство 20 жителів села заарештовано і вислано до Талергофу.

Саме поляки-залізничники виступили зі зброєю на українській землі в листопаді 1918 р. проти утворення української держави і перешкодили наміру Команчанської республіки з’єднатися з ЗУНРом, обладнали два бронепоїзди, постачали озброєння, припаси і війська. У міжвоєнний час село належало до Сяніцького повіту Львівського воєводства.

В 1939 р. в селі було 3400 жителів села — 890 українців, 2100 поляків і 300 євреїв[2].

Після Другої світової війни українське населення було піддане етноциду. Частина переселена на територію СРСР в 1945-1946 рр. Родини, яким вдалось уникнути виселення, в 1947 році під час Операції Вісла були депортовані на понімецькі землі[3].

У 1972 р. Загір’я і ряд довколишніх сіл приєднали до міста Сянік, але 1 лютого 1977 р. від’єднали і з них утворили місто Загір’я.

Церква

ред.
 
Церква св. Аpx. Михаїла

Церква св. Apx. Михаїла збудована в 1836 р., є мурованою на відміну від відомих двох попередніх дерев’яних церков. У 1936 р. налічувала 1695 парафіян (в селі — 890), була парафіяльною також і для сіл Долини і Заслав’є, парафія належала до Сяніцького деканату Апостольської адміністрації Лемківщини. Після заборони греко-католицької церкви в 1947 р. віддана Польській православній церкві.

Демографія

ред.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[4][5]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 6469 1370 4479 620
Жінки 6527 1263 3962 1302
Разом 12996 2633 8441 1922

Примітки

ред.
  1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 76.
  3. Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 10 липня 2017.
  4. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  5. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

-->

Див. також

ред.