Вікіпедія

Модерн (мистецтво)

У Вікіпедії є статті про: Модерн (значення) та Модернізм (значення).

Моде́рн (від фр. moderne — новітній, сучасний) або а́р-нуво́ (від фр. L'Art Nouveau — нове мистецтво) — стиль у мистецтві кінця XIX — початку XX століття, переважно в архітектурі, образотворчому й декоративно-ужитковому мистецтві.

Стиль здобув різні назви у різних країнах. У Бельгії й Франції — «нове мистецтво» (фр. L'Art Nouveau), у Німеччині — «молодий стиль» (нім. Jugendstil), в Італії — «квітковий стиль» (італ. stile floreale) або «стиль Ліберті», у Великій Британії — «сучасний стиль» (англ. modern style), у США — «стиль Тіфані» (англ. Tiffany style), в Австрії, Україні — «сецесія», у скандинавських країнах — «національний романтизм».

Загальна характеристика Редагувати

 
Олександр Мурашко. «Пані з квітами», 1918

Характерні риси стилю модерн в архітектурі: плавність, пластичність, декоративність. Основними його елементами є використання синусоїдальних ліній, стилізованих квітів, язиків полум'я, хвилястих ліній, запозичених у природи.

Модерн постав як мистецтво молодих людей на противагу домінуючому на той час історицизмові. Звідси походить німецький варіант назви — Jugendstil, що означає стиль молоді. Архітектурні пам'ятники, створені у стилі сецесія, внесені до світової спадщини ЮНЕСКО.[1][2]

Прагнучи створити новий стиль, представники модерну відмовлялися від історичних запозичень стилю еклектики, використовували умисно примхливі, мінливі форми, вигадливі лінії, принципи асиметрії і вільного планування, нові технічні та конструктивні засоби для створення незвичайних, підкреслено індивідуалізованих будівель, де всі рішення підпорядковані єдиному образно-символічному задумові й орнаментальному ритмові.

Періодизація та підстилі Редагувати

Головні представники Редагувати

 
Альфонс Муха. Мод Адамс в ролі Жанни д'Арк. Афіша, 1909, Музей Метрополітен, Нью-Йорк

Архітектура (ар нуво) Редагувати

Докладніше: Архітектура модерну, Північний модерн та Дерев'яний модерн

Виникнення та розповсюдження стилю модерн (сецесія) збіглося з широким використанням призабутих будівельних технологій та відновленням ремесел, широким використанням промислових технологій в будівництві суспільно значущих об'єктів (виставкові комплекси, вокзали, театри тощо). Важливу роль у популяризації та розповсюдженні стилю сецесії зіграли саме міжнародні виставки та будівництво виставкових павільйонів у нових формах. Масова забудова деяких вулиць чи районів створила нове архітектурне середовище в історичних містах, серед яких: Париж, Мілан, Барселона, Манаус, Відень, Петербург, Берлін, Москва, Львів, Рига, Київ, Прага, Харків, Вінниця, Чернігів, Маріуполь тощо.

Звернення до хвилястих, природних форм стало найхарактернішою ознакою стилю, хоча повної відмови від прямокутних об'ємів в архітектурі досягти не вдалося. Мали місце компромісні варіанти, що не погіршило образну та функціональну складові стилю. В архітектурі модерну широко використовували як дерево (дерев'яний модерн), так і звичайну та глазуровану цеглу, бетон, металеві конструкції, скло, їх комбінації. Дерев'яний модерн переважав у будівництві заміських помешкань та вілл в країнах, багатих лісом і з давньою традицією дерев'яної архітектури (Швеція, Фінляндія, Росія, Україна).

Одним з перших, хто почав працювати в стилі сецесія, був архітектор Віктор Орта (Бельгія). Дещо компромісні позиції займав російський архітектор Шехтель Федір Осипович, який широко використовував як елементи історичних стилів (готики, класицизму), так і елементи стилю сецесії та нові будівельні матеріали. Більш сміливим був архітектор Олександр фон Гоген, що дотримувався стилістики еклектика. Тонкий стиліст, він проектував нову споруду в залежності від його функції, тому міг створити фасади в будь-якому історичному стилі, як і її інтер'єри. Тендітні, надто елегантні, вишукані форми притаманні його споруді особняка Матильди Кшесінської, що набув небаченої, графічної краси і став шедевром декоративного модерну. Грубі, скелеподібні, завеликі архітектурні об'єми притаманні його проекту Дворянського земельного банку, вибудованому в містах Пенза та Чернігів, варіант в стилі північний модерн в місті Самара. Стиль інтер'єрів міг бути на вибір замовника, тобто від пафосного буржуазного до стримано неокласичного чи бідняцькі функціонального.

Найбільш незвичні, сміливі зразки стилю сецесія створив каталонський архітектор Антоніо Гауді у місті Барселона, що став відомим архітектурним центром в Іспанії. Стилістика декоративного, перенасиченого декором модерну, запанувала в Іспанії , Франції та в Італії.

  •  

    Виставковий павільйон спілки художників-модерністів «Сецесія» у Відні

  •  

    Готель Ханнон, Брюссель

  •  

    Арх. Жорж Гійон. Двері з вітражем, 1903, Франція

  •  

    Прага, залізничний вокзал

  •  

    Федір Шехтель, вікно особняка Рябушинського

  •  

    Антоніо Гауді. Барселона, балкон будинку Батльо

Декоративно-ужиткове мистецтво Редагувати

 
Фасад готелю «Європа», Прага

Намагання створити повноцінний стиль призвело до навернення митців різних країн до декоративно-ужиткового мистецтва. Справжній розквіт пережили:

  • вироби зі скла та вітраж
  • меблі
  • дрібна металева пластика
  • ковальство
  • ювелірство
  • книжковий декор
  • театральна афіша
  • дизайн інтер'єрів.

Дрібна металева пластика Редагувати

Меблі Редагувати

Інтер'єр Редагувати

  •  

    Кріпта де ла Колонья, парк Гуель

  •  
  •  

    Спальня Гауді

  •  

    Готель Тассель, сходи (дизайн Віктор Орта, Брюссель)

Портали Редагувати

Вітражі Редагувати

Панно Редагувати

  •  

    У Брюсселі

  •  

    У Празі

  •  

    В Антверпені

  •  

    У Барселоні

Ковальські вироби Редагувати

  •  

    Ворота парку Гуєль у Барселоні

  •  

    Ліхтар у Барселоні, Антоніо Ґауді

  •  

    Ліхтар

  •  

    Металеві ворота

Кахлі доби сецесії Редагувати

Видавничий і книжковий декор, шрифт Редагувати

  •  
  •  
  •  

    Чарльз Ренні Макінтош. Обкладинка до Шотландського музичного ревю за 2 пенси, 1896

  •  

    Шрифт «Арнольд Беклін»

  •  

    Максиміліан Пірнер (?), обкладинка журналу, 1899

Екслібриси доби модерну Редагувати

  •  

    Алоїз Балмер, власний екслібрис (кінець 19 ст. ?)

  •  

    Алоїз Балмер, екслібрис Густава Хегі, доктора філософії

  •  

    Алоїз Балмер, екслібрис з музою Кліо

Дерев'яна архітектура доби модерну Редагувати

  •  

    Трускавець. Дерев'яний будинок кінця 19 ст., нині Художній музей Михайла Біласа

  •  

    Апишков Володимир Петрович. Церква ікони Казанської Богородиці, Вириця, Росія

  •  

    с. Язлівчик. Римо-католицька каплиця, доба сецесії, 1936

  •  

    Владислав Городецький, с. Мошни. Будівля земської лікарні, 1894

  •  

    Дерев'яний театр в садибі Муромцево В. Храповицького, головний фасад, поштівка поч. 20 ст. (знищено)

  •  

    Глядацька зала дерев'яного театру в садибі Муромцево В. Храповицького, кінець 19 ст. , поштівка поч. 20 століття (знищено)

Сецесія в Україні Редагувати

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. ↑ Major Town Houses of the Architect Victor Horta (Brussels). Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 4 січня 2009. 
  2. ↑ Works of Antoni Gaudí. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 4 січня 2009. 

Література Редагувати

 
Вино з вілли Марія, 1910 р., доба сецесії.
  • К. Шорске. Віденський fin-de-siècle. Політика і культура. Л., ВНТЛ-класика
  • Gabriele Fahr-Becker: Jugendstil. Tandem-Verlag, Königswinter 2007, ISBN 978-3-8331-3544-6
  • Бірюльов Ю. «Мистецтво львівської сецесії», 2005
  • Короткий енциклопедичний словник з культури. — К. : Україна, 2003. — ISBN 966-524-105-2.
  • Берсенева А. Архитектура модерна. Екатеринбург, 1992
  • Берсенева А. Европейский модерн: венская архитектурная школа. Екатеринбург, 1991
  • Борисова Е. А., Стернин Г. Ю. Русский модерн. М., 1990
  • Володина Т. Модерн: Проблемы синтеза. «Вопросы искусствознания» 2-3/94, М., 1994
  • Горюнов В. С., Тубли М. П. Архитектура эпохи модерна. М., 1992
  • Кириченко Е. И. Архитектурные теории XIX века в России. М., 1т., 1993.
  • Кириченко Е. И. Проблемы развития русской архитектуры середины XIX — начала XX вв. М., 1989
  • Колотило М. Н. Женский костюм эпохи модерна в России. СПб.1999
  • Крастиньш Я. А. Стиль модерн в архитектуре Риги. М., 1988.
  • Миллер, Джудит. Путеводитель коллекционера. Модерн. АСТ, 2005 ISBN 5-17-028689-9
  • Нащокина М.B.: Архитекторы московского модерна,1998
  • Нащокина М. В. Московский модерн. М., изд. Жираф, 2005 ISBN 5-89832-042-3
  • Нащокина М. В. Московский модерн. Проблема западноевропейских влияний. М., 1999
  • Нащокина М. В. Сто архитекторов московского модерна. М., 2000
  • Неизвестный Фаберже… Каталог. М., 2003 ISBN 5-901772-08-3
  • Николаева С. И. Эстетика символа в архитектуре русского модерна. М., Издательство «Директмедиа Паблишинг», КноРус, 2003.
  • Сарабьянов Д. В. Модерн. История стиля. Галарт, 2001
  • Сарабьянов Д. В. Русская живопись XIX века среди европейских школ. М., 1980
  • Стернин Г. Ю. Русская художественная культура второй половины XIX-начала XX века. М., 1984
  • Фар-Беккер, Г. Искусство модерна. Konemann, 2004 ISBN 3-8331-1250-6
  • Харди У. Путеводитель по стилю ар нуво. Радуга, 2008 ISBN 978-5-05-006996-2, 1-85627-832-8
  • Эстетика Морриса и современность. Под ред. В. П. Шестакова. М., 1987
  • Володимир Тимофієнко  " Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник ", Київ, 1999

Посилання Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Модерн


  Це незавершена стаття про культуру.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Модерн_(мистецтво)&oldid=40410531