Лешко Дезидерій Владислав Городе́цький (пол. Leszek Dezydery Władysław Horodecki, 23 травня [4 червня] 1863(18630604), с. Шолудьки, Подільська губернія, Російська імперія — 3 січня 1930, Тегеран, Іран) — український та польський архітектор, підприємець, меценат, поляк за походженням. Автор будинку з химерами та Собору святого Миколая в Києві. Прозваний «київським Гауді»[1][2].

Лешко Дезидерій Владислав Городецький
Vladyslav Horodećkyj.jpg
Дата народження 23 травня (4 червня) 1863(1863-06-04)
Місце народження с. Шолудьки, Подільська губернія, Російська імперія
Дата смерті 3 січня 1930(1930-01-03) (66 років)
Місце смерті Тегеран, Іран
Національність поляк
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Польща Польща
Працював у містах Київ, Тегеран
Архітектурний стиль модерн, псевдоготика
Найважливіші споруди Будинок із химерами, Церква Святого Миколая (Київ)
CMNS: Городецький Владислав Владиславович на Вікісховищі

Зміст

БіографіяРедагувати

 
Корніц (Kornic)
 
Пам'ятник Владиславу Городецькому в Києві

Лешко Городецький народився 23 травня (4 червня) 1863(18630604) року в родині польського шляхтича Владислава Городецького-старшого в селі Шолудьки Подільської губернії, нині Немирівський район, Вінницька область, Україна.

Рід Городецьких належав до католицької шляхти гербу Корніц[3][4]. Антоній Городецький, прадід Олександра Віктора Городецького, діда майбутнього архітектора, 1782 року був дідичем земель у Петрашівці та Дубинова на Поділлі[3].

Після закінчення реального училища Святого Павла в Одесі та Імператорської академії мистецтв у Санкт-Петербузі (1890) Городецький переїхав до Києва, де жив і плідно працював впродовж майже 30 років. Архітектор займався не тільки спорудженням будівель за власними проектами, але й здійснював технічний нагляд за будівництвом. У Києві мав посаду міського архітектора[5]. Також Городецький був власником цементного заводу «Тон» під Києвом і зводив більшість замовлень винятково з бетону власного виробництва.

Був власником фабрики з виробництва вуглекислоти та сухого льоду в Сімферополі. Член імператорського товариства мисливців[5].


Життя в еміграціїРедагувати

Після відновлення незалежності Польщі жив у Варшаві. У 1920­–1923 роках працював у міністерстві громадських робіт (пол. Ministerstwo Robót Publicznych. З 1925 року очолював проектне бюро американської фірми «Генрі Улен і К°» (інвестиції в розбудову зруйнованого війною міського господарства)[5]. За його проектом збудували водонапірну вежу й торгові ряди в Пьотркові-Трибунальському, м'ясокомбінат у Любліні, лазню в Згєжу (Zgierz) та будинок казино в Отвоцьку.

1928 року та сама американська компанія запросила Городецького на роботу до Персії (Ірану) на посаду головного архітектора «Синдикату зі спорудження Перських залізниць». Там він спроектував Тегеранський залізничний вокзал. Про іншу діяльність Городецького в Ірані існує багато суперечливої та документально не підтвердженої інформації (нібито, у Тегерані він спорудив палац для шаха, спроектував готель тощо). Справді, палац «Шамс» (входить до архітектурного комплексу Са'ад-Абад у Тегерані), збудований на замовлення шаха Рези Пехлеві (за різними джерелами, у 19251929 або 19361940 роках), разюче подібний до споруди лазні в Зґєжу, побудованої за проектом Городецького десь у 1926­–1927 роках. Однак документальні підтвердження того, що Городецький є автором палацу «Шамс» — відсутні.

Владислав Городецький похований на римо-католицькому цвинтарі Долаб у Тегерані. На сірому камені викарбували польською мовою епітафію зі словами: «Професор архітектури. Нехай чужа земля йому буде легкою» (пол. „Niech mu obca ziemia będzie lekka“}"[6].

Архітектурна діяльність в УкраїніРедагувати

В Україні спорудив понад 30 будівель.

  • Будинок Національного художнього музею України, по вулиці Михайла Грушевського, 6. Конкурсний проект було виконано петербурзьким архітектором П. С. Бойцовим у 1896 році. В. В. Городецькому було доручено переробити проект, також він змінив розташування будівлі на ділянці. Будівлю зведено в 1897­–1899 роках із застосуванням у центральному порталі колон класичного давньогрецького доричного ордеру, а горельєф у фронтоні зображує алегорію торжества мистецтв. Пара величних левів стережуть цей храм прекрасного. Споруду виконано з бетону виробництва власного бетоного заводу Городецького «Тон». Таким чином будинок музею, спроектований із дотриманням усіх пропорцій та канонів класичної архітектури, є унікальним у своєму роді.
  • Римо-католицький костел Святого Миколая, по Великій Васильківській вулиці, 75, збудовано в рафінованих формах готики — з двома шпилястими вежами, традиційними для стилю круглими вікнами — «трояндою», з насиченим ліпним декором. Храм вражає своєю пишністю — спорідненістю зі своїми середньовічними західноєвропейськими братами. Автором конкурсного проекту був Станіслав Воловський, а Городецькому було доручено здійснювати нагляд за будівництвом. В. В. Городецький вніс зміни до проекту без зміни загальної концепції, завдяки чому костел отримав більше декоративних рис. Виконання скульптурних робіт було доручено скульптору Еліо Саля.
  • Будівлі Введенської каналізаційної насосної станції на Подолі (стара станція — 1894 та нова станці — 1912 роки) та споруджував цементний завод «Фор». Також Городецький спорудив у спрощених формах (1908 рік) виробничі приміщення пивзаводу Маррів.
  • Найбільшу славу принесла Городецькому найоригінальніша споруда XX століття в Києві — власний прибутковий будинок, зведений ним по Банковій вулиці, 10 у стилі модерн у 1901­–1903 роках. Розташований на стрімкому крутосхилі і тому — на три поверхи з вулиці і на шість — з двору, розкритий на всі чотири боки різними асиметричними фасадами, будинок Городецького вражає уяву кожного, хто його бачить. Раціонально розпланований, технічно досконалий будинок оздоблений ззовні і зсередини безліччю скульптурних прикрас. Їх виконав талановитий італійський скульптор і близький друг архітектора — Еліо Саля, співавтор усіх архітектурних творів Городецького в Києві. Новація полягала в тому, що всі оздоби виготовлено з цементу — найпередовішого матеріалу сторіччя, і в тому, що скульптор проходив вже по готовому твору карбом, залишаючи авторську руку, надаючи поверхні виду натурального каменю. Справжній зоопарк прикрасив фасади будинку на Банковій: голови слонів та носорогів, ящірки та жаби, пітон і крокодил, пантера й орли, нарешті величезні квітки латаття, казкові риби, козулі й дівчата в ретельно й дотепно продуманих та не менш майстерно виконаних композиціях створили незабутній фантастичний образ будинку-казки.

Вшанування пам'ятіРедагувати

 
Срібна монета номіналом 10 гривень, випущена НБУ до 150-річчя архітектора

Вулицю в центрі Києва, яку він проектував, на якій стоять споруджені за його кресленнями будинки, де він жив, названо на честь Архітектора Городецького.

До 150-річчя архітектора Національний банк України випустив дві пам'ятні монети: срібну монету номіналом 10 гривень та 5-гривневу монету з нейзильберу[8]. Також у день 150-річчя Городецького логотип пошуковика Google було змінено на тематичний малюнок.

4 червня 2015 року, на честь 152-ї річниці з дня народження архітектора, спільнотою «Історія Вінниці» відкрито пам'ятну дошку в його рідному селі Шолудьки[9].

ПублікаціїРедагувати

  • Малаков Д. В.. Архітектор Городецький. Архівні розвідки. — 1-ше вид. — К. : Кий, 1999. — 240 с.
  • Малаков Д. В.. Архітектор Городецький. Архівні розвідки. — 2-ге вид., розшир. і доп. — К. : Кий, 2013. — 464 с.
  • Малаков Д. В.. Городецький. Виклик будівничого (фотоальбом). — К. : Грані-Т, 2008. — 176 с.
  • Малаков Д. В.. 13 київських зустрічей з Городецьким (путівник). — К. : Грані-Т, 2011. — 64 с.
  • Дитячі роки Владислава описані в книзі для дітей «Катерина Лебедєва про Богдана Хмельницького, Мері Рід, Владислава Городецького, Вірджинію Вулф, Девіда Боуї» / К. Лебедєва. — К. : Грані-Т, 2008. — 96 c. : іл. — («Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-2923-77-3; — ISBN 978-966-465-128-5.
  • Сюжет історико-містичної книги Олеся Ільченка «Місто з Химерами» (— К.: Грані-Т, 2010) побудований на основі біографії Владислава Городецького.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Киев возвращает способность удивляться, interesniy.kiev.ua // Киевский Гауди, построивший киевский Нотр-Дам (рос.)
  2. Google отметил день рождения «киевского Гауди» химерами в логотипе, tsn.ua (рос.)
  3. а б Rodzina. Herbarz szlachty polskiej / Uruski S. — Warszawa: Gebethner i Wolff, 1908. — T. 5 : Horodecki herbu Kornic. — S. 191. (пол.)
  4. Herbarz polski / Boniecki, A.; Reiski, A. — Warszawa: Gebethner i Wolff, 1904. — T. 7 : Horodeccy — S. 850. (пол.)
    Антоній Городецький (? — ?) → Стефан Городецький (? — ?) → Ян Іґнатій Городецький (? — ?) → Олександр Віктор Городецький (? — ?) → Владислав Городецький (? — ?) → Лешек Дезидерій Владислав Городецький (1863­–1930)
  5. а б в г д е Trybowski, 1962, с. 2.
  6. Криконюк Катерина. Тегеран. Химери Городецького // Україна молода. — 2012. — № 89. — 21 червня.
  7. http://www.derev.org.ua/cherkas/moshny.htm
  8. Пам'ятні монети України
  9. На Вінниччині встановили пам'ятну дошку Владиславу Городецькому (відео) // 5 канал. — 2015. — 5 червня.

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати