Краснодар

місто в Росії

Краснода́р1793 році — Нова Січ, у 1793—1920 роках — Катеринодар[⇨]) — місто на півдні Росії, адміністративний центр Краснодарського краю. Історичний центр етнокультурного регіону Кубань[⇨]. Розташоване на правому березі річки Кубань, на межі з Адигеєю. Згідно з даними Всеросійського перепису населення 2021 року в місті живе 1 099 344 особи (13-е місце в Росії), з підпорядкованими сільськими населеними пунктами — 1 204 878 осіб[1][⇨]. Краснодарська агломерація налічує понад 1,7 мільйона людей[⇨].

місто Краснодар
Coat of Arms of Krasnodar (Krasnodar krai).png Flag of Krasnodar (Krasnodar krai) (2006).png
Герб Краснодара Прапор Краснодара
Краснодар.png
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Краснодарський край
Код ЗКТМО: 03701000001
Основні дані
Час заснування 1793
Попередні назви: Нова Січ (1793)
Катеринодар (1793—1920)
Статус міста 1867
Населення 1 099 344 (2021)
Площа 192,19 км²
Поштові індекси 350000
Телефонний код +7 861
Географічні координати: 45°02′ пн. ш. 38°59′ сх. д. / 45.033° пн. ш. 38.983° сх. д. / 45.033; 38.983Координати: 45°02′ пн. ш. 38°59′ сх. д. / 45.033° пн. ш. 38.983° сх. д. / 45.033; 38.983
Міста-побратими
День міста останні вихідні вересня
Схема міста
Схема міста
Влада
Вебсторінка krd.ru
Міський голова Євген Наумов
Мапа
Краснодар (Росія)
Краснодар
Краснодар

Краснодар (Краснодарський край)
Краснодар
Краснодар


CMNS: Краснодар у Вікісховищі

Великий економічний[⇨] і культурний[⇨] центр Північного Кавказу й Південного федерального округу. Неофіційно називається «столицею Кубані», а також «південною столицею Росії».

Знесений обеліск на честь «200-річчя Кубанського козацького війська».
Відновлений на тому ж місці.

НазвиРедагувати

Засноване козаками як Нова Січ[2][3], згодом до 1920 місто називалося Катеринодаром (Єкатеринодаром) на честь імператриці Катерини II, після більшовицької окупації було перейменоване на Краснодар (від рос. красный — червоний) на честь Червоної Армії.

КліматРедагувати

Клімат Краснодара
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний
максимум, °C
19 23 28 34 34 37 40 41 37 33 26 21 41
Середній максимум, °C 2 3 9 16 21 25 28 27 22 16 9 5 16
Середня температура, °C −1,1 0,4 4,6 12 17,1 20,8 23,2 22,5 17,7 11,2 6,6 2,2 11
Середній мінімум, °C −3 −3 1 7 12 16 16 17 12 6 2 −1 7
Абсолютний
мінімум, °C
−33,7 −32 −28 −7 0 5 9 5 −2 −7 −20 −26 −33,7
Норма опадів, мм 61 41 45 59 52 78 53 53 41 47 67 81 678
Джерело: ?

ІсторіяРедагувати

Засноване в 1793 переселеними на Кубань після приєднання Західного Передкавказзя до Росії чорноморськими козаками (запорожцями) як військовий табір, а пізніше фортеця. З 1860 — адміністративний центр Кубанської області. Статус міста отримало в 1867. Після проведення в 1870–1880-х роках залізниці на Північному Кавказі (Тихорєцьк — Єкатеринодар — Новоросійськ) місто перетворилося на великий торговельно-промисловий і транспортний центр регіону.

В 19171920 роках Єкатеринодар був столицею Самостійної Кубанської Народної Республіки та Південно-Східного Союзу.

НаселенняРедагувати

 
Вид на Краснодар із вулиці Тургенєва.

Демографічна історіяРедагувати

За переписом 1897 року в місті проживало 65 606 осіб (34 494 чоловіки та 31 112 жінок)[4]. За переписом 1926 року мешкало вже 161 843 особи (78 495 чоловіків та 83 348 жінок)[5].

Мова Осіб %
Мовний розподіл згідно з переписом 1897 року
Російська 34 684 52,87 %
Українська 25 112 38,28 %
Вірменська 1 834 2,80 %
Польська 674 1,03 %
Грецька 550 0,84 %
Єврейська 511 0,78 %
Німецька 501 0,76 %
Мордовська 325 0,50 %
Білоруська 289 0,44 %
Інші 1 126 1,72 %
Загалом 65 606 100 %
Національний склад згідно з переписом 1926 року
Народ Осіб %
Росіяни 82 818 51,17 %
Українці 48 511 29,97 %
Вірмени 12 463 7,70 %
Білоруси 2 948 1,82 %
Євреї 1 746 1,08 %
Поляки 1 316 0,81 %
Німці 1 105 0,68 %
Греки 1 007 0,62 %
Інші 9 929 6,14 %
Загалом 161 843 100 %

СучасністьРедагувати

Населення міста за даними перепису 2010 року становило 744,9 тис. жителів, із підпорядкованими населеними пунктами — 832,6 тис. осіб, із них 337,9 тис. чоловіків і 407 тис. жінок. Чисельність населення за оціночними даними на 1 січня 2013 сягала 784 тис. мешканців, із підпорядкованими населеними пунктами — 871,2 тис. осіб.

22 вересня 2018 року було офіційно оголошено, що чисельність населення міста (без підпорядкованих сільських населених пунктів) сягнула позначки в 1 млн людей[6]. За даними перепису 2021 року населення міста складає 1,1 млн мешканців, із підпорядкованими сільськими населеними пунктами — 1,205 млн осіб[1].

АгломераціяРедагувати

Краснодарська агломерація[ru] впродовж тривалого часу була однією з кількох мільйонних в Росії при місті-немільйонері. Її чисельність оцінювалася від 1,05 до 1,34 млн осіб. Характерною рисою агломерації є майже виключно сільський характер приміської зони, адже навколо Краснодара на відстані 60-70 км у межах Краснодарського краю немає інших міст (хоча є дуже великі за російськими мірками сільські поселення-станиці). За даними перепису 2021 року агломерація налічує понад 1,7 мільйона людей.

ЕкономікаРедагувати

ПромисловістьРедагувати

У 2007, відвантажено товарів і виконано послуг підприємствами, зайнятими виробництвом і розподілом електроенергії, газу і води, на суму 33,9 мільярди карбованців. Підприємствами, зайнятими оброблюючим виробництвом, відвантажено товарів і виконано послуг на суму 33,1 мільярди карбованців. Машинобудування і приладобудування є одними з найбільш динамічно розвиваючихся видів промислової діяльності. У місті діють такі провідні промислові підприємства:

ТранспортРедагувати

Краснодар — важливий транспортний і транзитний вузол півдня Росії. Через місто проходить автомагістраль федерального значення М4 «Дон», бере початок — М29 «Кавказ». Також планується будівництво платної автотраси Краснодар-Абінськ-Кабардинка.[7]

У місті — великий вузол залізниць:

Тут сходяться 5 напрямків Північно-Кавказької залізниці (одноколійні на Елісту, Новоросійськ; і двоколійні на Ростов-на-Дону, Сочі, Волгоград).

Повітряні перевезення забезпечуються міжнародним аеропортом Пашківський, який розташовано на сході міста.

У південній частині міста діє річковий вантажний порт на річці Кубань.

Місто відокремлено річкою Кубань від районів Республіки Адигея. Через річку наведено три мости (Яблуновський міст, Тургенівський міст, залізничний (є проїзд греблею Краснодарського водосховища)) планується перекинути ще два.[8]

Міський транспортРедагувати

У місті діє[9]:

  • тролейбус
  • трамвай
  • автобус
  • маршрутне таксі

БудівництвоРедагувати

В місті діють такі провідні будівельні организації:

  • Будівельно-інвестиційнна корпорація «Девелопмент-Юг»
  • ЗАТ «Кубанская Марка»
  • ТОВ «Нефтестройиндустрия-Юг»
  • ТОВ «ТеплоСтройСервис»
  • ЗАТ «РЕНОВА-Строй-Групп»
  • ТОВ «Европа Инвест»
  • ЗАТ «СУ Краснодарстрой»
  • ТОВ «КубаньСтройИндустрия»
  • ТОВ «Стройнефтегаз»
  • ТОВ «Центр—Югжилпромстрой»

Проектні організаціїРедагувати

В місті діють такі провідні проектні організації:

  • ТОВ «НК „Роснефть“-НТЦ»
  • ЗАТ «НИПИ „ИнжГео“»
  • ВАТ «НИПИгазпереработка»
  • ВАТ ТИЖГП «Краснодаргражданпроект»
  • ТОВ «Градоресурс»
  • ЗАТ «Краснодарстрой»
  • ТОВ «КубаньСтройИндустрия»
  • ТОВ «Нефтестройиндустрия-Юг»
  • ТОВ «ТеплоСтройСервис»

Освіта й культураРедагувати

Краснодар — великий освітній центр.

В місті розташовані такі вищі навчальні заклади:

В місті діють різноманітні культурні заклади: театри (драми, музичний, молодіжний, ляльок), філармонія, цирк, історико-археологічний і художній музеї.

СпортРедагувати

Місто представляє низка професійних клубів у різних видах спорту:

Колишні клубиРедагувати

АрхітектураРедагувати

 
Шуховська башта в Краснодарі.

У Краснодарі розташований унікальний пам'ятник архітектури — одна з перших у світі гіперболоїдних конструкцій — сталева ажурна сітчаста башта дивовижної краси. Гіперболоїдна водонапірна башта побудована за проектом інженера і вченого Володимира Григоровича Шухова. Таких башт в Росії залишилося всього 7 з понад двохсот, побудованих В. Р. Шуховим. Найвідоміша — Шуховська башта на Шаболовці в Москві. Гіперболоїдні конструкції згодом будували багато відомих архітекторів: Гауді, Ле Корбюзье, Оскар Німейер.

Відомі людиРедагувати

Міста-побратимиРедагувати

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Таблица 5. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, городских округов, муниципальных районов, муниципальных округов, городских и сельских поселений, городских населенных пунктов, сельских населенных пунктов с населением 3000 человек и более (рос.). // Росстат. Архів оригіналу за 1 вересня 2022. Процитовано 30 січня 2023. 
  2. Білий Д. Д. Чорноморське козацьке військо // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 572. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  3. Цього дня, у 1792 році, почалася колонізація українськими козаками Кубані. bastion.tv. 16 серпня 2021. Архів оригіналу за 2 жовтня 2022. Процитовано 31 січня 2023. 
  4. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г.Распределение населения по родному языку и уездам Российской Империи кроме губерний Европейской России. http://www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 8 жовтня 2020.  (рос.)
  5. Поселенные итоги переписи 1926 года по Северо-Кавказскому краю : [рос.] / Северо-Кавказское краевое статистическое управление. Отдел переписи. — Ростов-на-Дону, 1929. — II, 468, 114 с.
  6. Евгений Первышов: Краснодар официально признан городом-миллионником. krd.ru (рос.). 22 вересня 2018. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 1 лютого 2023. 
  7. Александра Дианова «„Внешеэкономбанк“ вкладе 117 млрд рублів трасу Краснодар-Кабардинка»[недоступне посилання з липня 2019] «Діловий Петербург [Архівовано 22 вересня 2015 у Wayback Machine.]» ISSN 1606-1829 (Online) з посиланням на прес-службу «ВЭБ», 24 вересня 2007 года
  8. У Краснодарі з'явиться новий міст через річку Кубань[недоступне посилання з квітня 2019]
  9. Громадський транспорт Кубані і Адигеї. Архів оригіналу за 2 січня 2008. Процитовано 2 квітня 2009. 
  10. Тепер Літературний музей Кубані.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати