Прокопець Георгій Мефодійович

Прокопець Георгій Мефодійович (2 січня 1922(19220102)12 травня 2001) — радянський і український художник. Нагороджений орденами Вітчизняної війни II ст., «Знак Пошани», медалями.

ЖиттєписРедагувати

Народився. 2 січня 1922 р. в м. Краснодарі в родині робітника. Помер 12 травня 2001 р. в Києві. Вчився в Московському архітектурному інституті (19381941), закінчив художній факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1951). Учасник Другої Світової війни. З 1951 р. — художник-постановник Київської кіностудії ім. О. П. Довженка.

Оформив кінокартини: «Доля Марини» (1953, у співавт.), «Назар Стодоля» (1954), «Вогнище безсмертя» (у співавт.), «Коли співають солов'ї» (1956), «Шельменко-денщик» (1957), «Якби каміння говорило» (1958), «Літа молодії» (1959), «Спасіть наші душі» (1960), «Літа дівочі» (1961), «Київська соната» (1962), «Повість про Пташкіна» (1963), «Місяць травень» (1965, у співавт. з Н. Туміною), «До світла» (1965), «Великі клопоти через маленького хлопчика» (1967), «Назад дороги немає» (1970, т/ф), «Де ви, лицарі?» (1971, т/ф), «Лаври» (1972), «В бій ідуть самі „старі“» (1973), «Не віддавай королеви» (1974, т/ф, 2 с), "Ати-бати, йшли солдати… " (1976), «Дипломати мимоволі» (1978), «Час літніх гроз» (1980, т/ф, 2 а), «Таємниця корабельного годинника» (1982) та ін.

Учасник багатьох республіканських художніх виставок. Був членом Національних спілок художників і кінематографістів України.

ЛітератураРедагувати

  • Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С. 128—129;
  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.336.

ПосиланняРедагувати