Феррара

Феррара
Ferrara, City of the Renaissance, and its Po Delta
	Світова спадщина
	<img alt="Ballons vista aerea.jpg" src="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/ca/Ballons_vista_aerea.jpg/250px-Ballons_vista_aerea.jpg" decoding="async" width="250" height="189" data-file-width="425" data-file-height="322"> Феррара
	44°50′07″ пн. ш. 11°37′11″ сх. д. / 44.835297000027772185° пн. ш. 11.61986500002777944° сх. д.
Країна	Італія
Тип	культ.
Критерії	ii, iii, iv, v, vi
Об'єкт №	733
Зареєстровано:	1995 (19 сесія)
Внесено зміни	1999
	<img src="https://maps.wikimedia.org/img/osm-intl,7,44.80557205,11.6700015,250x250.png?lang=uk&domain=uk.wikipedia.org&title=%D0%A4%D0%B5%D1%80%D1%80%D0%B0%D1%80%D0%B0&revid=39638689&groups=_f29ed056896bea90ba3bfaf7ba3a31d19bc02801" width="250" height="250" decoding="async" alt="Map">
	<img alt="CMNS:" src="//upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/4a/Commons-logo.svg/15px-Commons-logo.svg.png" decoding="async" width="15" height="20" data-file-width="1024" data-file-height="1376"> Феррара у Вікісховищі

Феррара; Ferrara
	Комуна
Країна	Італія
Регіон	Емілія-Романья
Провінція	Феррара
Код ISTAT	038008
Поштові індекси	44100
Телефонний код	0532
Координати	44°50′42″ пн. ш. 11°37′58″ сх. д. / 44.84500° пн. ш. 11.63278° сх. д.Координати: 44°50′42″ пн. ш. 11°37′58″ сх. д. / 44.84500° пн. ш. 11.63278° сх. д.
Висота	9 м.н.р.м.
Площа	404,26 км²
Населення	133 682 (31-12-2014)
Густота	330,68 ос./км²
Розміщення
Мапа
Влада
Мер	Alan Fabbri (11-6-2019)
Офіційна сторінка

Ферра́ра (італ. Ferrara) — місто й комуна в Італії, регіон Емілія-Романья, Феррарська провінція. Адміністративний центр провінції. Головне місто Феррарської сеньйорії (1209 — 1471) і Феррарського герцогства (1471 — 1598) шляхетного Естівського дому. У місті розташований Феррарський університет (з 1391). Населення — 133 682 особи (2014)^[1]. Щорічний фестиваль відбувається 23 квітня. Покровитель — святий Юрій.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Феррара (значення).

ГеографіяРедагувати

Феррара розташована на відстані^[2] близько 340 км на північ від Рима, 50 км на північний схід від Болоньї.

КліматРедагувати

FERRARA	Місяці												Пора				Рік
FERRARA	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Зим	Вес	Літ	Осі	Рік
Темп. макс. (°C)	4.1	7.4	12.7	17.3	22.0	26.4	29.1	28.5	24.2	17.6	10.8	5.6	5.7	17.3	28	17.5	17.1
Темп. мін. (°C)	-0.9	0.8	4.7	8.6	12.8	16.5	18.8	18.6	15.4	10.4	5.4	1.1	0.3	8.7	18	10.4	9.4
Опади (мм)	39	41	53	62	62	61	44	47	56	75	64	48	128	177	152	195	652
Дні опадів (≥ 1 мм)	6	6	8	8	9	7	4	5	6	8	8	7	19	25	16	22	82
Роза вітрів (Вузлів)	W 3.4	NE 3.5	NE 3.5	NE 3.6	NE 3.5	NE 3.4	NE 3.3	NE 3.1	NE 3.1	NE 3.2	W 3.5	W 3.5	3.5	3.5	3.3	3.3	3.4

ІсторіяРедагувати

Докладніше: Феррарська сеньйорія та Феррарське герцогство

Про заснування Феррари достоменних відмостей немає. Вперше місто згадане в документах 753 року, виданих королем Лангобардів Дезидерієм. В перші століття свого існування місто переходило з рук в руки, пізніше було феодальним володінням Каносси і нарешті отримує достатньо самостійності для оголошення незалежної комуни.

Подальші роки супроводжувалися міжусобними війнами партії Гвельфів, очолювованою родиною Аделарді, та Гібеллінів, під орудою Тореллі-Салінґуерра.

Період культурного розквіту Феррари розпочався в 1391 році, після заснування Феррарського університету, який пов'язаний з іменами Парацельса, Коперника та Савонароли.

Маленька держава, становище якої завжди було вразливим по відношенню до більш могутніх сусідів, в 1598 році була приєднана Понтифікатом (Ватикану). Почалися століття занепаду міста.

Після періоду Наполеону Феррара активно бере участь у возз'єднанні Італії.

Культура, палаци і музеїРедагувати

Історичний центр (італ. Centro Storico) Феррари оголошено ЮНЕСКО надбанням людства.

За́мок герцогів д'Есте (італ. Castello Estense), одне з найпопулярніших місць Феррари. Був побудований 1385 року архітектором Бартоліно з Наварри за наказом маркіза Ніколо II д’Есте і спочатку задумувався як фортеця, але багато разів перебудовувався. В наш час всі приміщення замку вільні для відвідування, більш того — в деяких залах відбуваються художні виставки. У ставку побіля замку й досі роводять рибне господарство.

Пані в чорному перед портретом, експонат музею художника Джованні Болдіні

Архітектура Кафедрального собору (італ. Cattedrale), будівництво якого розпочато в XII столітті, у своїй архітектурі несе відбиток багатьох історичних епох, пережитих містом. Фасад собору вражає чудовим поєднанням елементів готичної та романської архітектури.

Діамантовий палац (італ. Palazzo dei Diamanti) — найвідоміша резиденція родини Есте, одна з найвідоміших споруд епохи Відродження. Будівництво палацу було розпочато 1493 року за проектом архітектора Б'яджо Россетті. Обидва фасади, що виходять на бічні вулиці, цілком облицьовані мармуром (понад 8,5 тис. кахлів), оброблених на подобі діаманту, що й дало таку поетичну назву палацу. За міськими переказами в одному з цих кахлів заховано справжній діамант.

Один з стародавніх палаців Феррари (Палаццо Массарі) відведено під Музей Джованні Болдіні, художника-портретиста 19 століття, Музей 18 століття, музей сучасного мистецтва Філіппо де Пізіса.

Палаццо Костабілі(італ. Palazzo Costabili) — архітектурна пам'ятка доби Відродження. Використана в місті як Національний археологічний музей, де експоновані знахідки в колишньому етрусько-римському місті Спіна. Серед знахідок в античному некрополі греко-римського міста — керамічний посуд, кераміка давньогрецьких центрів, вироби з бронзи і золота.

Палаццо Скіфаноя(італ. Palazzo Schifanoia) — архітектурна пам'ятка доби Відродження, відома завдяки вигадливим фрескам зі знаками зодіаку та побутовими і міфологічними сценами.

Студіоло палацу Бельфйоре (італ. Studiolo di Belfiore) — історичний інтер'єр (що мав функцію кабінету ) в колишньому палаці Бельфйоре, знищеному пожежею у 1632 році. Від оздоб колишнього інтер'єру збереглися лише вісім стулок з зображеннями муз.

Вулиця склепінь (італ. Via delle Volte) разом з вулицею Ріпаґранде утворює найстарішу частину міста. Особливість вулиці Склепінь — підвісні арки між будинками по обидва боки вулиці, які з'єднуюються на рівні другого поверху.

Феррарська школа — так називають художників Феррари, що створили свій неповторний стиль серед мистецьких центрів Італії. До складу Феррарської школи входять — Козімо Тура, Ерколє де Роберті, Доссо Доссі, Гарофало.

Діамантовий палац
Замок герцогів д'Єсте
Палаццо Бевілаква Костабілі
Палаццо Массарі
Палаццо Скіфаноя
П'яца Тренто і Трієсте. Палацо делла Раджіоне, башта делла Вікторія і Собор
Пам'ятник Савонаролі
Віа Джузепе Мазіні

ОсвітаРедагувати

Феррарський університет

ДемографіяРедагувати

Населення за роками^[4]:

Станом на 31 грудня 2014 року в муніципалітеті офіційно проживали 12 632 іноземці з 115 країн, серед них 2866 громадян країн Євросоюзу та 1958 громадян України.^[5]

Сусідні муніципалітетиРедагувати

Галерея зображеньРедагувати

Veduta del Palazzo del Municipio
Piazza Ariostea
Scalone d'Onore di Palazzo del Municipio
Loggia dei Notai
Volto del Cavallo
Corso Martiri della Libertà
Piazzetta Sant'Anna
Il Monte di Pietà
L'interno del Monte di Pietà
Palazzo San Crispino
La Via Coperta
Veduta aerea della città durante il volo delle mongolfiere al Balloons Festival

Міста побратимиРедагувати

ПерсоналіїРедагувати

Альфонсо I д'Есте (1476—1534), герцог Феррари та Модени, меценат доби Відродження;
Лаура Діанті — відома красуня, куртизанка, останнє кохання Альфонсо I д'Есте;
Бьяджо Росетті (1447—1516) — надвірний архітектор доби Відродження Эрколе I д'Есте, будівничий феррарського палаццо Костабілі;
Гарофало або Бенвенуто Тізі (1481—1559) — провінційний художник доби Відродження, один з помічників Рафаеля Санті при створенні фресок у Ватикані, Рим;
Доменіко Панетті (1460—1530) — провінційний художник доби Відродження, вчитель Гарофало;
Доссо Доссі (бл. 1490—1542) — провінційний художник доби пізнього Відродження;
Лоренцо Коста (1460—1535) — художник;
Франческо дель Косса (1435—1477) — художник;
Джироламо Фрескобальді (1583—1643) — уславлений італійський композитор доби бароко та органіст;
Алессандро Ґранді (1586—1630) — італійський ранньобароковий композитор;
Луїджі Леньяні (1790—1877) — італійський композитор;
Ерколе де Роберті (1450—1496) — художник;
Джироламо Савонарола (1452—1498) — уродженець Феррари, релігійний діяч-домініканець, засновник суворого теократичного правління у місті Флоренція, спалений як єретик;
Мікеланджело Антоніоні (1912—2007) — кінорежиссер, письменник і художник;
Джованні Болдіні (1842—1931) — уродженець Феррари, художник портретист;
Майоліно Бізаччіоні (1582—1663) — італійський історик.