Волгогра́д — місто у Росії, адміністративний центр Волгоградської області, місто-герой.

місто Волгоград
Coat of arms of Volgograd city.svg Flag of Volgograd.svg
Герб міста Прапор міста
Volgograd Montage 2016.png
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Волгоградська область
Код ЗКАТУ: 18401000000
Код ЗКТМО: 18701000001
Основні дані
Час заснування: 1589
Статус міста з 1780 року
Населення 1 017 451 чол. (2015)
Площа 565 км²
Густота населення 1777 осіб/км²
Поштові індекси 400001-400138
Телефонний код +7 844
Географічні координати: 48°42′ пн. ш. 44°29′ сх. д. / 48.700° пн. ш. 44.483° сх. д. / 48.700; 44.483Координати: 48°42′ пн. ш. 44°29′ сх. д. / 48.700° пн. ш. 44.483° сх. д. / 48.700; 44.483
Часовий пояс +4
Висота над рівнем моря 0-102 м
Влада
Веб-сторінка www.volgadmin.ru
Міський голова Гусєва Ірина Михайлівна
Карта
Волгоград (Росія)
Волгоград
Волгоград

Волгоград (Волгоградська область)
Волгоград
Волгоград

CMNS: Волгоград на Вікісховищі

Розташований на р. Волга. Населення — 1 017 451 (12 місце по чисельності серед міст Росії) мешканців (2015), в агломерації — 1 517 000 мешканців (2010). Волгоград — значний промисловий центр та транспортний вузол. Має декілька вузів, музеїв та театрів.
Заснований в 1589 р. як фортеця, став містом в 1780 р. До 1925 р. мав назву Царицин (від тюркського «сари-цин» — «жовтий острів»), а із 1925 р. до 1961 р. — назву Сталінград.

Зміст

Географічне положенняРедагувати

Волгоград — одне з найдовших міст Росії. Протяжність міста уздовж Волги становить понад 61 км. Основна частина міста розташована на правому березі Волги, але до міської межі також входить населений острів Сарпинський і низка дрібних нежилих островів: Голодний, Грошовий тощо.

У межах міста є міст через Волгу, до північної околиці міста примикає перехід, що проходить по греблі Волзької ГЕС. Він з'єднує Волгоград з містом-супутником Волзький і перебуває в територіальному підпорядкуванні останнього. У 2009 добудовано першу чергу мосту через Волгу Волгоградський міст, що з'єднує центр міста з Краснослободськом. Продовження комплексу перетне Волго-Ахтубінську заплаву і річку Ахтуба і пов'яже I, II та III поздовжні автомагістралі Волгограду одна з одною та з існуючою трасою Волзький — Ленінськ.

На території Красноармійського району на півдні Волгограда починається Волго-Донський судноплавний канал імені Леніна — ланка єдиної глибоководної транспортної системи європейської частини Росії. Через нього в межах міста перекинутий один автомобільний і один залізничний міст.

Адміністративний поділРедагувати

Адміністративно місто поділяється на вісім районів. У порядку їх географічного розташування з півночі на південь:

КліматРедагувати

Клімат помірно континентальний. Середня кількість опадів — 330 мм на рік. Середні температури: січня –7,3°C (до −32°C), липня +24,2°C (до 43°C). Можливі різкі перепади температур. Зима помірно холодна, з частими відлигами і похолоданнями. Найхолодніший місяць року — лютий. Літо спекотне, можливі температури повітря до 43 градусів.

Клімат Волгограда
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 12,0 14,0 21,4 28,9 37,7 39,2 43,1 39,0 38,0 31,5 18,2 11,0 43,1
Середній максимум, °C −4,5 −4,3 2,6 15,4 22,7 26,9 29,3 27,9 21,6 12,2 4,0 −1,9 12,7
Середня температура, °C −7,3 −7,5 −1,4 9,4 15,9 20,8 22,8 21,3 15,0 7,2 −0,1 −4,5 7,6
Середній мінімум, °C −10,7 −10,7 −4,5 5,1 12,0 16,1 18,4 17,1 11,6 4,0 −1,3 −7 4,2
Абсолютний мінімум, °C −32,6 −32,1 −26,1 −10,1 −2,6 2,0 7,0 2,8 −3 −12,2 −21,7 −29,5 −32,6
Норма опадів, мм 37 29 26 25 37 37 37 37 26 24 43 46 404
Джерело: [2]

ІсторіяРедагувати

 
Вечірній Волгоград
 
Казанський собор

Першу назву міста Царицин вперше було згадано англійським мандрівником Беррі у 1579 році, але відносилася вона не до міста, а до острова на Волзі. Походження назви зазвичай зводять до тюркської «сари-су» (жовта вода) або «сари-син» (жовтий острів). Датою заснування міста прийнято вважати 2 липня 1589, коли назву Царицинської фортеці вперше було згадано в царській грамоті[1]. Фортеця розташовувалась трохи вище впадіння в Волгу річки Цариці на високому правому березі.

До виникнення Царицина в гирлі річки Цариці існувало поселення Золотої Орди[2].

У 1607 році у фортеці було повстання проти царських військ, придушене через півроку. У 1608 році в місті з'явилася перша кам'яна церква — Іоана Предтечі.

На початку XVII століття гарнізон фортеці становив 350–400 чоловік.

У 1670 році фортеця була взята військами Степана Разіна, через місяць лишили її. У 1708 році близько місяця фортеця перебувала в руках повсталих козаків Кіндрата Булавіна. В 1717 році її було пограбовано кримськими і кубанськими татарами. Пізніше, в 1774 році, місто безуспішно штурмував Омелян Пугачов.

У 1691 в Царицині заснована митниця.

У 1708 Царицин приписаний до Казанської губернії, в 1719 — до Астраханської, з 1779 — у Саратовському намісництві. З 1773 місто стало воєводським, а з 1780 — повітове місто Саратовського намісництва (потім губернії). За переписом 1720 року у місті проживало 408 чоловік.

Населення міста в XIX столітті швидко зростало: якщо в 1807 році в Царицині проживало менше 3 тисяч чоловік, то до 1900 — вже близько 84 тисяч.

Перша залізниця з'явилася в місті в 1862 році.

Перший театр відкрився у 1872, а кінотеатр — в 1907 році.

У 1913 році в Царицині з'явився трамвай, а в центрі були встановлені перші електричні ліхтарі.

Під час громадянської війни в листопаді 1917 року в Царицині були проголошена Радянська влада. У 1918 році Царицин обложено білими військами отамана Краснова. Три штурми були відбиті (див. Бій під Царициним (1918)). Однак у червні 1919 року Царицин був узятий військами генерала Денікіна, які залишили місто в січні 1920 року[3].

Місто було перейменовано на Сталінград 10 квітня 1925.

У 1931 році у межі міста включено німецьке поселення-колонію Сарепта (заснована в 1765), що стало пізніше найбільшим районом міста — Красноармійським.

Перший інститут відкрився в 1930 році, роком пізніше був відкритий і педагогічний інститут.

Найсерйознішим потрясінням в історії міста стала Німецько-радянська війна. Сталінградська битва розпочалася 17 липня 1942 року, а 23 серпня місто зазнало масованого бомбардування, що знищило або серйозно пошкодило велику частину міських будівель. У вересні бої йшли вже в центрі міста. Битва за Сталінград є однією з найбільших битв в історії всього людства. У Сталінграді відбувалися бої небаченої інтенсивності. Наприклад, центральний вокзал міста переходив з рук в руки тринадцять разів, а відомий Мамаєв курган (одна з висот Волгограда) було захоплено і знову відбито вісім разів. Через інтенсивні бої курган змінив свої обриси. Все ж таки, наступаючим військам вермахту не вдалося зламати опір захисників міста. 19 листопада розпочався контрнаступ радянських військ, незабаром німецько-фашистське угруповання опинилося в оточенні. 31 січня 1943 її командувач генерал-фельдмаршал Паулюс здався в полон, а 2 лютого, з ліквідацією залишків оточеного угруповання, Сталінградська битва була закінчена. Почалося відновлення практично повністю зруйнованого міста.

10 листопада 1961 в місті Сталінград сталася трагедія. Один із мостів через річку Вологу був зруйнований у зв'язку з надзвичайно потужною бурею. На мості була велика кількість автомобілів марки "Волга". Власники автомобілів, які вижили склали петицію перейменувати місто на честь авто, тому місто було перейменовано на Волгоград.

 
Вид на Волгоград

ПромисловістьРедагувати

ТранспортРедагувати

Громадський транспортРедагувати

Громадський транспорт міста представлений автобусами, тролейбусами (див. Волгоградський тролейбус), трамваями (див. Волгоградський трамвай), швидкісним трамваєм та міською електричкою.

Міжміський транспортРедагувати

Через місто проходить Приволзька залізниця (у Волгограді центр її Волгоградського відділення), європейський маршрут E40, а також федеральна траса «Каспій» (М6). Місто має річковий вокзал й міжнародний аеропорт «Волгоград».

ОсвітаРедагувати

НаукаРедагувати

Цікаві фактиРедагувати

У 19151917 роках в Чорному Яру біля Царицина, а потім — у самому Царицині в таборі для військовополонених вояків австрійської армії перебував Євген Коновалець, згодом — полковник Армії УНР, командант УВО, голова Проводу українських націоналістів

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Славная летопись нашего края: Хроника дат и событий по Волгоградской области (1556–2001 гг.): 277 хронолог. записей / Волгогр. ОУНБ им. М. Горького; Сост. В. Ю. Зоткина; Ред. И. С. Плюхина. — Волгоград, 2001. — 22 с. См. также [1].
  2. Пачкалов А. В. Предшественники Царицына // Золотоордынская цивилизация. Вып. 1. — Казань, 2009. — С. 137–141.
  3. Статья «Волгоград» в энциклопедии «Кругосвет»

ПосиланняРедагувати