Відкрити головне меню

Я́ків Гера́симович Кухаре́нко (нар.1799/1800[1] — †26 вересня 1862) — класик української кубанської літератури, генерал-майор російської армії, з 1851 по 1852 рр. — наказний отаман Азовського козацького війська, з 1852 по 1856 рр. — наказний отаман Чорноморського козацького війська, кавалер орденів Святого Георгія IV ступеня, Святого Володимира ІІІ і IV ступенів (останній із стрічкою), Святої Анни ІІ ступеня, Святого Станіслава І і ІІ ступенів. У літературі виступав як драматург, поет, прозаїк та етнограф.

Яків Герасимович Кухаренко
Yakiv Kuxarenko.jpg
Наказний отаман Чорноморського Війська, український письменник Яків Кухаренко
Народився 1799(1799)
Катеринодар
Помер 26 вересня 1862(1862-09-26)
Катеринодар
Поховання Краснодар
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність військовий діяч, письменник
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня орден Святого Станіслава I ступеня орден Святого Володимира III ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня

Яків Герасимович Кухаренко у Вікісховищі?
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Людина освічена, хоробрий воїн, гарний адміністратор, талановитий письменник[2].

ЖиттєписРедагувати

Народився на Кубані в станиці Медведівській[3] у сім'ї чорноморського козака. У п'ятнадцять років почав нести військову службу на кордоні. Через 9 років за хоробрість і грамотність був переведений в чин хорунжого. У віці 35 років командував полком, який охороняв кордон по Кубані, і одночасно обіймав посади асесора і члена військової канцелярії Чорноморського козацького війська. 1842 року був призначений окружним штаб-офіцером Єйського військового округу. У 1851 р. він став членом Департаменту військових поселень у справах козацьких іррегулярних військ з правом голосу. Цього ж року Я. Г. Кухаренко імператорським указом призначається виконуючим обов'язки наказного отамана Азовського козацького війська. Через рік, у 1852 р., він знову був переведений у Чорноморське козацьке військо виконуючим обов'язки начальника штабу і наказного отамана. На останній посаді перебував до 1856 р. і був відправлений урядом у відставку.

П'ять років Я. Г. Кухаренко провів тихе, спокійне життя у власному хуторі, а у 1861 р. несподівано для себе був поставлений на чолі чорноморців, яких готували на переселення у західну частину Кавказького хребта. Викликаний у справах служби в Ставрополь, Кухаренко в ніч на 19 вересня 1862 р. по дорозі був захоплений загоном абадзехів і 26 вересня помер у полоні від ран у невеликому гірському аулі під Майкопом. Сину Степану вдалося викупити тіло батька і поховати його біля собору на Катеринодарській площі.

Пам'ять про Я. Г. Кухаренка залишилася також і як про талановитого письменника та знавця життя і традицій запорожців та чорноморців. Збірник його розповідей українською мовою був виданий у 1880 р. і перевиданий празьким виданням у 1927 р. Протягом свого життя Я. Г Кухаренко. вів широке листування з відомими діячами української та російської науки, літератури, культури. Двадцятилітня дружба Я. Г. Кухаренка з Т. Г. Шевченком породила цікаве і змістовне листування між ними. Згодом їх листи частково були опубліковані в журналах «Основа», «Зоря» та в катеринодарській газеті «Кубанські обласні відомості».

ТворчістьРедагувати

Автор поеми «Харько, запорозький кошовий» (1813), п'єси «Чорноморський побит на Кубані» (1836), етнографічних нарисів «Чабанський словник» (1861), «Пластуни» (1862), «Вівці й чабани в Чорноморї» (1862).

Окремі видання:
  • Кухаренко Я. Вороний кінь. Чорноморський побит на Кубані… (Уривки) // Оліфіренко В. В., Чумаченко В. К. Козак Мамай. — Київ — Донецьк — Краснодар: Український культурологічний центр, 1998. — С. 82-89; 118–124.
  • П'єса «Чорноморський побит на Кубані в 1794–1796 рр.» [1]. Музику до цього твору написали Я. Бігдай та П. Махровський;

Спадщина КухаренкаРедагувати

Найбільш відомим твором Якова Кухаренка стала п'єса «Чорноморський побит на Кубані». 1872-го року видатний український композитор Микола Лисенко на основі цієї п'єси створив оперу «Чорноморці» (лібрето написав Михайло Старицький). Пісня козака Кабиці з цієї опери («Казав мені батько, щоб я оженився») набула великої популярності як народна українська пісня.

Вшанування пам'ятіРедагувати

В селищі Нові Санжари існує вулиця Якова Кухаренка[4].

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Зачароване місце: Українська літературна казка / Упоряд., біографічні відомості, редакція текстів, переклад Ю. Винничук. — Львів: ЛА «Піраміда», 2006. — 34c.
  2. Біографічний словник (рос.)
  3. Катеринодар
  4. Тижневик "Ехо": Вулиці перейменували, тарифи — відклали
  5. Тепер Літературний музей Кубані.

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Кубанское казачье войско. 1698–1888. Сборник кратких сведений о войске. — Воронеж, 1888;
  • Орел В. Атаман Кухаренко и его друзья. — Краснодар, 1994.
  • Орел В. М., Шубравський В. Є. Кухаренко Яків Герасимович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. -Т. 3. — С. 144.
  • Чумаченко В. К. Поет і отаман. Про дружбу Т. Шевченка та Я. Кухаренка // Київська старовина. −1993. — № 1. — С. 105–110.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Щербина Ф. А. Кубанское казачество и его атаманы / Ф. А. Щербина, Е. Д. Фелицын. — М.: Вече, 2007. — 320 с.
  • Мельников Л. М. Я. Г. Кухаренко и Т. Г. Шевченко в их взаимных отношениях / Л. М. Мельников // Кубань. — Краснодар, 1989. — № 1. — С.86 — 93.
  • Омельченко Г. Я. Г. Кухаренко, наказний отаман війська чорноморського. З нагоди 65-ї річниці смерті Я. Г. Кухаренко й 50-ї річниці виготовлення до друку видання збірки його творів / Г. Омельченко. — Коломія, 1928. — 62 с.
  • Федина А. И. Атаман Я. Г. Кухаренко в кругу современников. Историко-документальные очерки о жизни и творчестве первого кубанского списателя / А. И. Федина. — Краснодар: КСЭИ, 2004. — 132 с.
  • Кокунько П. И. Кухаренко Я. Г. и переселение черноморцев за Кубань / П. И. Кокунько // Вольное казачество — Вільне козацтво. — Прага, 1929. — № 40. — С.15 — 16.
  • Всегоренко М. Кубань / М. Всегоренко. — Львів [Б. в.], 1937. — 32 с.
  • Кошиць О. Спогади / О. Кошиць. — Вінніпег: Б.в., 1948. — 260 с.
  • Кухаренко Я. Чорноморський побит / Я. Кухаренко // Українська драматургія першої половини XIX ст.: маловідомі п'єси. — К.: Державне видавництво художньої літератури, 1958. — С. 267–328.
  • Мельников Л. М. Я. Г. Кухаренко и Т. Г. Шевченко в их взаимных отношениях: доклад, прочитанный на общем собрании членов ОЛИКО 1 февраля 1913 г. по случаю 50-летия со дня смерти Я. Г. Кухаренко / Л. М. Мельников // Известия общества любителей изучения Кубанской области / [под ред. Б. М. Городецького]. — Екатеринодар: Тип. Кубанского обл. правления, 1913. — Вып. 6. — С. 24-72.
  • Листи до Тараса Шевченка. — К.: Наук. думка, 1993. — С.39.
  • Науменко В. Генерал-майор Яков Герасимович Кухаренко. К столетию со дня его смерти / В. Науменко // Кубанский исторический и литературный сборник. — Блаувелт, США, 1962. — № 18. — С. 13-17.
  • Омельченко Г. Яків Герасимович Кухаренко / Г. Омельченко // Хвилі Кубані. Неперіодичний збірник Громади Українців з Кубані. — Прага, 1927. — С.14.

ПосиланняРедагувати